Рішення № 95647307, 19.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року Справа № 205/6117/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20-а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність посад осіб відповідача щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , який керував автомобілем Skoda Octavia Combi, з номерним знаком НОМЕР_2 , відповідальність за яке передбачено статтею 124 КУпАП: за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29 квітня 2020 року близько 137-го км автодороги М-29 поблизу с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області; зобов`язати посадових осіб Головного управління національної поліції Дніпропетровській області оформити належним чином та у суворій відповідності до вимог КУпАП України, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані на автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, протокол про адміністративне правопорушення та матеріали про вчинене адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , який керував автомобілем Skoda Octavia Combi, з номерним знаком НОМЕР_3 відповідальність за яке передбачено статтею 124 КУпАП: за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29 квітня 2020 року близько 137-го км автодороги М-29 поблизу с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, та надіслати зазначені протокол про адміністративне правопорушення та матеріали про вчинене адміністративне правопорушення до відповідного суду для розгляду.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року зазначену адміністративну справу передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

25 вересня 2020 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу №205/6117/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

10 листопада 2020 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищезазначена адміністративна справа на підставі ухвали судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року.

11 листопада 2020 року адміністративну справу №205/6117/20 передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа 205/6117/20 передана в провадження судді ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що позивач став учасником ДПТ, про що слідчий СВ Перещепинського ВП (Новомосковського ВП головного управління НП в Дніпропетровській області) капітаном міліції ОСОБА_4 склав протокол огляду місця ДТП.

На думку позивача, у протоколі місця огляду ДТП допущено безліч помилок. у день ДТП на місці пригоди при складанні протоколу огляду місця ДТП та схеми місця ДТП працівниками поліції позивачу для підпису надавалась схема ДТП, проте, на схемі місця ДТП, яку додано до протоколу місця огляду ДТП у матеріалах про ДТП немає підпису позивача. У день ДТП позивачу не було надано довідку про ДТП .Крім того, працівниками відповідача допущено ще безліч помилок при складанні протоколу про ДТП.

Тобто, посадові особи відповідача мали можливість скласти протокол про скоєння адміністративного правопорушення, проте, не зробили цього протягом періоду часу, що призвело до спливу терміну ,протягом якого можливо притягнути особу, що скоїла адміністративне правопорушення до адміністративної відповідальності, тому такі дії працівника відповідача порушують право позивача на відшкодування мені завданої матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, оскільки до страхової компанії слід подати документ про встановлення вини водія ОСОБА_2 .

Таким чином, внаслідок бездіяльності посадових осіб відповідача позивач не має можливості реалізувати свої законні права та захистити свої інтереси щодо відновлення порушеного права власності на належний автомобіль.

Позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року відкрито провадження у справі № 205/6117/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, а також запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали подати відзив на позовну заяву.

Згідно зі ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

05 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що 08.12.2020 року інспектором СРПП Перещепинського ВП Новомосковського ВП ГУНП старшим лейтенантом поліції Донцем А.А. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР № 514537 відносно громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП.

На виконання вимог КУпАП листом Перещепинського ВП Новомосковського ВП ГУНП від 10.12.2020 року за вих. № 50.2-4041 адміністративну справу за вищезазначеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР №514537 відносно громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП, було надіслано до Новомосковського міськрайонного суду для розгляду та прийняття відповідного рішення згідно вимог чинного законодавства.

Також, зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають вирішуватись місцевим загальним судом, як адміністративним судом, оскільки предметом спору є саме дії (бездіяльність) суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

На думку відповідача, головного управління національної поліції в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки з урахуванням ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України інспектор СРПП Перещепинського ВП Новомосковського ВП ГУНП старший лейтенант поліції Донець А.А. є суб`єктом владних повноважень та він під час складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснював владні управлінські функції на основі законодавства та був наділений сукупністю прав і обов`язків посадової особи, закріплених за ним у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на нього функцій.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , 29.04.2020 року став учасником дорожньо-транспортної пригоди за участю належного йому на праві власності автомобіля Mersedes Benz Vito, д/н НОМЕР_4 , під керуванням позивача та автомобіля Skoda Octavia Combi, з номерним знаком НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 .

29.04.2020 року слідчим СВ Перещепинського ВП капітаном поліції Шкуропат І.С. складено протокол місця дорожньо-транспортної пригоди, копія якого наявна в матеріалах справи.

Начальником СВ Перещепинського ВП Брагар Л. направлено на адресу т.в.о. начальника Перещепинського ВП Новомосковського ВП головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області матеріали, зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення від 29.04.2020 року № 1498 для їх розгляду згідно з Законом України «Про звернення громадян» або в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

05.05.2020 року т.в.о. начальника Перещепинського ВП Новомосковського ВП головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області матеріали за фактом ДТП, яке мало місце 29.04.2020 року на а/д М-29 поблизу с.Голубівка, Новомосковського району, за повідомленням фельдшера ШМД, для подальшого розгляду та прийняття рішення направлені до управління патрульної поліції в м. Дніпро головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, оскільки подія відбулась на ділянці автодороги, яку обслуговує цей підрозділ.

Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області листом від 21.05.2020 року № 5752/41/18/01-2020 повернуто без розгляду матеріали ДПТ , яка сталася 29.04.2020 року на автодорозі М-29 (ЄО Перещепинського ВП № 1498 від 29.04.2020), на адресу Перещепинського ВП Новомосковського ВП головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області , які отримані останнім 08.07.2020 року вх. № 441/2020, що підтверджується матеріалами справи.

Посадовими особами Перещепинського ВП Новомосковського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області направлено на адресу Новомосковського міскрайонного суду адміністративну справу, а саме протокол «ДПР18 № 514537» відносно громадянина ОСОБА_2 , який 29.04.2020 року вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Новомосковським міськрайонним судом адміністративну справу відносно ОСОБА_5 отримано 11.12.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

Предметом даної справи є не погодження позивача з діями інспектора стосовно неналежного оформленням протоколу місця дорожньо-транспортної пригоди та не направлення протоколу до суду для встановлення адміністративного правопорушення для адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ..

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін, суд зазначає таке.

Стосовно тверджень відповідача, що розгляд справи має вирішуватись місцевим загальним судом, як адміністративним судом, оскільки предметом спору є саме дії (бездіяльність) суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає що ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року зазначену адміністративну справу передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

25 вересня 2020 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу №205/6117/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

11 листопада 2020 року адміністративну справу №205/6117/20 повторно ухвалою Ленінського районного суду передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю, в якій зазначено, що спори щодо підсудності не допускаються.

Таким чином, дана справа тричі передавалась від одного суду до іншого за предметною підсудністю.

З цього приводу, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

З огляду на існування такого юрисдикційного конфлікту та наявність в процесуальних кодексах України імперативних приписів, суд вважає, що розгляд такого спору має завершитися за правилами того судочинства, відповідно до якого розглядається справа. Вказане зумовлено тим, що заявнику має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

Вказане вище, з метою дотримання права позивача на доступ до суду, стало підставою для прийняття ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року відкрито провадження у справі № 205/6117/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження та порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачені кодексом про адміністративні правопорушення України. За правилами ст.254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з ст. 255 КпАП України у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ.

Таким чином, посадові особи відповідача мали відповідні повноваження на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

За приписами ст. 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує ряд питань, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, зміст протоколу про адміністративне правопорушення, наявність в діях особи вини та обставини вчинення правопорушення перевіряє орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення та при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення.

Завданням ж адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст. 2 КАС України).

Між тим, зміст протоколу не містить обов`язкових владних приписів щодо позивача, а отже не впливає на його права та обов`язки. Протокол - є документ який фіксує певні факти та обставини, які можуть бути встановлені органом, що розглядає справи про адміністративне правопорушення, на підставі і інших доказів.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, суд вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту з огляду на наступне.

На виконання вимог Кодексу України про адміністративне правопорушення листом Перещепинського ВП Новомосковського ВП ГУ НП від 10.12.2020 року за вих. 50.2-2041адміністративну справу за протоколом адміністративного правопорушення серії ДПР № 514537 відносно громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП надіслано до Новомосковського міськрайонного суду для розгляду та прийняття відповідного рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

Адміністративне судочинство спрямоване захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто при задоволенні позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність іва на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд вважає, що протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР № 514537 відносно громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП повинна бути надана оцінка в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності в Новомосковському міськрайонному суді, оскільки правова оцінка вчиненого діяння, як складова кваліфікації, полягає в оцінці діяльності компетентних посадових осіб органів внутрішніх справ щодо застосування законодавства про адміністративні правопорушення.

Позов, предметом якого є перевірка правомірності дій працівників міліції при оформленні адміністративних матеріалів за статтею 124 КпАП, не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку КпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93). Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За змістом частини третьої статті 124 Основного Закону України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Наведене доводить, що в цій справі, обраний позивачем спосіб захисту, як оскарження дій працівників поліції стосовно складення протоколу за правилами КпАП та зобов`язання їх скласти процесуальні документи з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи, є не обгрунтованим та не належним, адже такі дії працівників поліції та складений ними спірний протокол, як доказ вчинення правопорушення, повинні досліджуватись в справі про притягення до адміністративної відповідальності.

Вказана позиція підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду, зокрема, від 07.02.2019р. у справі №640/6550/15-а, від 23.01.2020р. у справі №308/14341/15-а.

За таких обставин справи, судом не вбачається підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за наведеними в позові доводами, як і підстав для зобов`язання відповідача надіслати протокол про адміністративне правовпорушення та матеіали адміністративної справи до відповідного суду для розгляду, оскільки такі дії працівниками поліції вже зроблені (протокол та адміністративна справа надіслані до суду).

Стосовно тверджень відповідача, що головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є неналежним відповідачем у справі, суд зазначає, що оскільки позивачем обрано не вірний спосіб захисту і в задоволенні позову відмовлено, то й, відповідно, відповідача не зобов`язано вчинняти будь-які дії, а тому не має необхідності залучати будь-яку іншу посадову чи службову особу відповідача до участі у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи усе вищеперелічене, суд зробив висновок, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задовленні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20-а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук