Рішення № 95647216, 19.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/349/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 листопада 2020 року № Ф-1766-52 про сплату боргу (недоїмки) на суму 3 117,18 грн., а справу закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи та бувшим адвокатом, який проводив адвокатську діяльність з 2009 року по 2016 рік, а з 2017 року по серпень 2020 року зовсім не здійснював адвокатської діяльності та не отримував дохід від цієї діяльності, змушений був повністю її зупинити з 05 серпня 2020 року, із-за протиправних вимог посадових осіб Ковельського управління ГУ ДПС України у Волинській області.

Зауважує, що відповідно пункту 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ) дозволено списання несплачених станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ сум недоїмок за умови надання протягом 90 днів відповідної заяви.

У зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до Ковельського управління ГУ ДПС у Волинській області із заявами про списання несплаченої недоїмки з єдиного внеску, нарахованої йому за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Закону № 592-ІХ, а також штрафів та пені. Однак податковим органом безпідставно було витребувано документи, які не передбачені пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Законом України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ та статтею 17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

В подальшому, 27 серпня 2020 року позивач втретє звернувся з заявою про списання вказаної вище недоїмки, до якої додав витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску та заяву про припинення платника податків.

Після проведеної камеральної перевірки відповідачем 07 вересня 2020 року прийнято рішення № 221577-52 про списання вказаної вище суми недоїмки.

Однак 20 листопада 2020 року позивач отримав вимогу ГУ ДПС у Волинській області від 16 листопада 2020 pоку, в якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2020 року сума заборгованості становить 3117,18 грн.

Позивач вказує, що зазначена в оскаржуваній вимозі сума - 3117,18 грн. обчислена в порушення вимог частин 2 і 3 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: не на підставі актів чи акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, не на підставі звітності, що подав позивач до місцевого податкового органу, не на підставі бухгалтерських та інших документів, пояснень, що підтверджують суми виплат (доходу), на суму якого нараховується єдиний внесок, а на підставі невстановленої і непередбаченої вказаним вище законом накопичувальної інформаційної системи доходів і зборів, що є недопустимим.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрита провадження у даній справі та постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що проведеним аналізом інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по єдиному внеску (код платежу 71040000) встановлено, що заборгованість по сплаті єдиного внеску виникла у наступних періодах: 20 липня 2020 року проведено нарахування за II квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн.; 20 жовтня 2020 року проведено нарахування за III квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн. Станом на 31 січня 2021 року заборгованість становить 3117,18 грн. У зв`язку наведеним була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску №Ф 1766-52 від 16 листопада 2020 року на суму 3117,18 грн. Крім того, зазначив, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, згідно з якими фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку, як платники єдиного внеску за заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку. Також вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки з даним позовом останній звернувся до суду в 05 січня 2021 року, тобто з порушенням десятиденного строку звернення для оскарження вимоги про сплата боргу (недоїмки). Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, а також заяви по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 24 грудня 2009 року Волинською обласною КДКА видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №432.

З 05 серпня 2020 року право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності).

Вказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру адвокатів України та сторонами не заперечуються.

16 листопада 2020 року ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1766-52 зі сплати єдиного внеску у розмірі 3 117,18 грн.

Позивач, вважаючи зазначену вимогу протиправною, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо строку звернення до суду з позовом суд зазначає, що частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, відповідно до частини 3 вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 6, 7, 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 28 листопада 2020 року було надіслано до Державної податкової служби України скаргу на податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 листопада 2020 року № Ф-1766-52. Рішенням про результати розгляду скарги від 22 грудня 2020 року № 36003/6/99-00-00-03-01-6 Державна податкова служба України оскаржувану вимогу залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Зазначене рішення про результати розгляду скарги позивач отримав 28 грудня 2020 року, про що свідчить відмітка, проставлена на поштовому конверті. При цьому, до суду з даним позов позивач звернувся 05 січня 2021 року, що підтверджується датованим штемпелем поштового відділення на конверті.

Відтак строк на оскарження вимоги до суду позивачем не пропущено.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 цього ж Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 вищевказаного Закону визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон №2464-VI (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як передбачено частинами 2, 3 статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Разом з тим, 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Так, згідно пункту 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема:

платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

08 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон 786-IX), яким внесено зміни у пункт 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI, слова «день набрання чинності Законом № 592-ІХ» у всіх відмінках замінено цифрами і словами «3 червня 2020 року».

Судом встановлено, що 16 червня 2020 року на підставі пункту 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI ОСОБА_1 направив до Ковельського управління ГУ ДПС у Волинській області заяву про списання несплачених станом на день набрання чинності вказаного Закону суми недоїмки 29022,78 грн., нарахованої йому за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Закону № 592-ІХ, а також штрафи та пеню.

Листом від 01 липня 2020 року Ковельське управління ГУ ДПС у Волинській області повідомив позивача про необхідність подання ним заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску, що є обов`язковою умовою для проведення камеральної перевірки, а тому заява про списання недоїмки по єдиному внеску залишена без розгляду. Позивач стверджує, що зазначений лист він отримав 27 липня 2020 року.

31 липня 2020 року позивач повторно звернувся із заявою про списання вказаної вище недоїмки, до якої додав заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску.

Однак листом від 05 серпня 2020 року Ковельське управління ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача про те, що для зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків необхідно разом із відповідною заявою подати відомості (витяг) з Єдиного реєстру адвокатів України про припинення або зупинення незалежної професійної діяльності, а тому заява про зняття з обліку платника єдиного внеску залишена без розгляду.

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Ковельського управління ГУ ДПС у Волинській області із заявою про списання недоїмки, до якої додав заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску, а також витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, з якого слідує, що 05 серпня 2020 року припинено його право на зайняття адвокатською діяльністю.

01 вересня 2020 року проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 з питань відповідності умовам, визначених пунктом 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI, що надає право на списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, нарахованих за період з 01 січня 2017 року по 03 червня 2020 року, за результатами якої складено акт від 01 вересня 2020 року №1344/03-20-52-33/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлено, що позивачем як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, дотримано умови, передбачені вказаною вище нормою, для списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, у зв`язку з чим підлягає списанню заборгованість (недоїмка) у сумі 31100,90 грн.

07 вересня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №221577-52 про списання позивачу недоїмки у сумі 31100,90 грн.

Однак 16 листопада 2020 року відповідачем сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1766-52 зі сплати єдиного внеску у розмірі 3 117,18 грн. Як слідує із наведеного у відзиві на позов розрахунку, відомостей з інтегрованої картки за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 стосовно ОСОБА_1 , нарахування єдиного внеску згідно оскаржуваної вимоги відбулося 20 липня 2020 року у сумі 1039,06 грн. (за ІІ квартал 2020 року) та 20 жовтня 2020 року у сумі 2078,12 грн. ( за ІІІ квартал 2020 року).

Разом з тим, Законом України від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Закон № 1072-IX), який набрав чинності 10 грудня 2020 року, внесено зміни до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464. Цими змінами фактично продовжуються процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону №592, внесеними Законом №786.

Так, відповідно до пункту 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 1072-IX) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року, зокрема, особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Отже, Законом № 1072-IX продовжено процедуру списання, несплачених станом на 01 грудня 2020 року сум недоїмки, нарахованих, в тому числі і особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску.

При цьому, суд зауважує, що прийняття Закону № 592-ІХ обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

Вирішуючи даний спір, суд вважає необхідним врахувати, що позивач неодноразово (16 червня 2020 року, 31 липня 2020 року, 27 серпня 2020 року) звертався до податкового органу за основним місцем обліку із заявами про списання несплаченої суми недоїмки, а також штрафів та пені згідно пункту 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ). Разом з тим, відповідачем впродовж трьох місяців не було прийнято відповідного рішення та вчинено необхідні дії щодо належного розгляду вказаних заяв, що зумовило ситуацію, за якої у позивача як платника податків у період з 04 червня 2020 року по 28 серпня 2020 року виникла недоїмка по єдиному внеску.

За приписами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року№3477-IV, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський Суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Судом також враховано, що у період з 2017 року по серпень 2020 року позивач фактично не здійснював адвокатської діяльності, яка підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, не отримував дохід від неї, що підтверджено актом камеральної перевірки від 01 вересня 2020 року №1344/03-20-52-33/ НОМЕР_1 . Крім того, у даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у зазначеному акті камеральної перевірки зазначено, що перевіряючим було використано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за періоди 2017 - 2019 роки та по серпень 2020 року включно, що свідчить про те, що станом на день проведення такої перевірки позивач не отримував дохід від здійснення незалежної професійної діяльності, в тому числі і за ІІ та ІІІ квартали 2020 року, що є обов`язковою умовою для списання такої заборгованості по єдиному внеску.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на думку суду, нарахування ОСОБА_1 суми недоїмки по єдиному внеску у розмірі 3117,18 грн. за ІІ-ІІІ квартал 2020 року згідно оскаржуваної вимоги, після подачі ним заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та прийняття рішення податковим органом про списання недоїмки, нарахованої йому за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року, за обставин продовження процедури списання такої недоїмки, нарахованої до 01 грудня 2020 року, згідно із Законом № 1072-IX, є не обґрунтованим та не пропорційним, а тому оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1766-52 від 16 листопада 2020 року слід визнати протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить справу закрити, що не є позовною вимогою у розумінні частини 1 статті 5 КАС України.

Відтак, на думку суду, ефективним та належним захистом прав, свобод та інтересів позивача при вирішенні даної справи буде прийняття судом рішення про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1766-52 від 16 листопада 2020 року.

Крім того, зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1766-52 від 16 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк