Рішення № 95647166, 18.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/851/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про зобов`язання сформувати та надати подання до Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (далі – УДКС України у місті Луцьку Волинській області, третя особа) про повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу в сумі 8 946,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказала, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 жовтня 2020 року вперше придбала житло та під час нотаріального посвідчення цього договору сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що становить 8946,00 грн. Позивач вважає, що вона не є платником збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” оскільки придбала житло вперше, а тому сплачений нею збір підлягає поверненню. На звернення до органу Пенсійного фонду із заявою від 09 грудня 2020 року про повернення безпідставно сплаченого збору відповідач повідомив, що, ОСОБА_1 не було надано відомостей з невід`ємної архівної складової Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, через що відмовлено у поверненні сплачених коштів.

Позивач вважає, що відмова відповідача у складанні подання до органу казначейства є протиправною та порушує права на отримання помилково сплачених коштів, оскільки нею були подані усі необхідні документи, які передбачені Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операції, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03 листопада 1998 року (далі – Порядок №1740).

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 01 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування цієї позиції вказав, що із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів позивач звернулася 09 грудня 2020 року, однак не надала доказів, що вона придбала квартиру вперше, тому підстав для задоволення заяви не було.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмовому поясненні на позовну заяву третя особа зазначила, що згідно зі статтями 45, 78 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України і надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (погодженими з відповідними місцевими фінансовими органами у разі повернення коштів з місцевих бюджетів), здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке подається платником разом із його заявою та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Згідно постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету” від 16 лютого 2011 року №106 органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 “Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу” нерухомого майна” покладено на Пенсійний фонд України.

У відповіді на відзив позивач підтримала доводи, викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши доводи сторін у заявах по суті справи, письмові докази, суд встановив такі обставини.

30 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62,9 кв м (а. с. 9-10). Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Четверговою Є.О. та зареєстрований в реєстрі за №394. В пункті 11 вказаного договору зазначено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачено покупцем в загальній сумі 8 946,00 грн.

З квитанції від 30 жовтня 2020 року №21 вбачається сплата позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 8946,00 грн з операції купівлі-продажу нерухомого майна (а. с. 11).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07 грудня 2020 року за позивачем зареєстровано право приватної власності на один об`єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 62,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 12).

На звернення позивача від 09 грудня 2020 року щодо повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі – продажу нерухомого майна, листом від 23 грудня 2020 року №17367-17475/З-02/8-0300/20 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав видати подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі продажу нерухомого майна, оскільки позивачем не надано відомостей з невід`ємної архівної складової Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше (а. с. 18).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №400/97-ВР).

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР також врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі – Порядок №1740). Цей Порядок деталізує механізм сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як встановлено пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

На обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 частини першої статті 4 Закону №400/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Пунктом 2 Порядку №1740 уточнено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства).

Абзацами третім-четвертим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, як і пунктом 15-3 Порядку №1740, обумовлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Як визначено абзацом другим пункту 15-3 Порядку №1740, документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Абзацом п`ятим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №819/1498/17, від 31 січня 2018 року у справі №819/1667/17, від 20 лютого 2018 року у справі №819/1730/17, від 13 грудня 2018 року у справі №813/969/17.

Як видно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07 грудня 2020 року №235807175, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить лише відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 62,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2020, зареєстрованого за №394 (а. с. 12). При цьому, як видно із вказаної інформації щодо суб`єкта ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), відомості про реєстрацію за нею іншого нерухомого майна – житла, ніж те, що зазначено вище, відсутні.

Фактичною підставою для відмови відповідачем видати ОСОБА_1 подання про повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі стало ненадання останньою відомостей з невід`ємної архівної складової Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше.

У постанові від 03 липня 2018 року у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, а невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Цей правовий висновок підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

Надалі аналогічні висновки знайшли своє відображення і у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №819/1553/17, від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а, від 14 травня 2019 року у справі №813/1514/17.

У даному випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Крім того, згідно довідки департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради вбачається, що ОСОБА_1 державного житла в місті Луцьку не приватизовувала (а. с. 14).

Аналогічна інформація міститься в довідці Ощадбанку від 04 листопада 2020 року №142 (а. с. 13).

Як визначено абзацом шостим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Наведене вказує на те, що відповідач мав можливість безпосередньо перевірити факт придбання житла вперше чи наявність іншої зареєстрованої нерухомості за позивачем. Тому безпідставними є доводи ГУ ПФУ у Волинській області про те, що ОСОБА_1 не надала документів, які б підтверджували факт придбання нею житла вперше, адже відповідач не здобув доказів того, що в останнього у власності перебуває ще й інше майно, яке було придбане нею раніше - до укладення договору від 30 жовтня 2020 року.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182; далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 “Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету” (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 “Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна”.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління Пенсійного фонду покладено обов`язок щодо формування подання на повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність відмови у видачі ОСОБА_1 подання на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до положень пунктів 5, 10 розділу I Порядку №787 подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області видати позивачу подання на повернення сплаченого згідно з квитанцією №21 від 30 жовтня 2020 року збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 8946,00 грн з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири).

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 20 січня 2021 року №42.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області необхідно стягнути 908,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22 В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 38009628) про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області видати ОСОБА_1 подання на повернення помилково сплаченого згідно з квитанцією №21 від 30 жовтня 2020 року збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 8 946 (вісім тисяч дев`ятсот сорок шість) гривень 00 копійок з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський