Рішення № 95647140, 19.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 березня 2021 р. Справа № 120/8511/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у розгляді клопотань позивачів від 22.07.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Ухвалою від 04.01.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

04.02.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що листами ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.02.2021 позивачам було повідомлено, що їх клопотання про затвердження проекту землеустрою від 22.07.2020, було внесено та зареєстровано в «ДОК-ПРОФ». Однак, у зв`язку з великим навантаженням, вищезазначене клопотання розглянуті та опрацьовані з підготовкою наказів «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», пізніше встановленого терміну, однак на даний час не зареєстровані. Також повідомлено, що після реєстрації, зазначені накази буде направлено до ЦНАП, про що позивачам буде проінформовано додатково.

На переконання представника відповідача, позовна вимога стосовно бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не відповідають дійсності, оскільки Головним управлінням було розглянуто клопотання та поданий пакет документів та підготовлено проекти наказів про затвердження документації із землеустрою та надання у власність.

Що стосується зобов`язання Головного управління затвердити проекти землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, зауважив, що надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача.

Також відповідач вказав на безпідставність позовних вимог в частині стягнення на користь позивачів моральної шкоди, адже в матеріалах справи відсутні будь-які докази спричинення позивачам моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.03.2020 за №2-7264/15-20-СГ (із змінами згідно Наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.03.2020 №2-7998/15-20-СГ) громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) (а.с. 23-25).

Після розроблення проекту землеустрою позивачі 22.07.2020 звернулись до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою, до яких додано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кожному з позивачів, а також витяги з Державного земельного кадастру.

Відповідні клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області зареєстровано 28.07.2020. Дана обставина сторонами справи не заперечується.

Проте, станом на день розгляду справи дане клопотання є нерозглянутим, що не спростовано відповідачем та додатково підтверджується доданим до відзиву на позовну заяву копіями листі від 01.02.2021, якими ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило позивачів про причини тривалого нерозгляду поданих ними клопотань

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду поданих ще 22.07.2020 клопотань про затвердження проекту землеустрою, позивачі звернулись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 за №2768-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 за № 858-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п.49-54 цього Порядку.

Частиною 9 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно із ч. 9 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст.186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, а не на етапі його затвердження.

Як встановлено судом, подані позивачами клопотання від 22.07.2020 затвердження проекту землеустрою прийнято та зареєстровано відповідачем 28.07.2020, про що відповідач самостійно вказує у поданому до суду відзиві та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, з урахуванням положень частини 9 статті 118 ЗК України кінцевим строком для розгляду відповідачем відповідного клопотання є 11.08.2020.

Суд оцінюючи вказані доводи, звертає увагу, що клопотання позивачів подавалось в рамках Земельного кодексу України, яким встановлено двотижневий строк на прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/157/17.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що відповідач отримавши клопотання позивачів від 22.07.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, не розглянув їх у строки, встановлені ч.9 ст. 118 ЗК України, не прийняв жодного відповідного процесуального рішення за наслідками розгляду такого клопотання, не надав суду доказів на спростування цього, суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують протиправну бездіяльність відповідача.

При цьому суд критично оцінює посилання сторони відповідача на листи від 01.02.2021, як доказ вчинення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області певних дій, адже відповідні листи також сформований з пропуском двотижневого строку визначеного ст. 118 ЗК України та надані вже під час відкриття провадження у даній справі.

Щодо позовних вимог позивачів про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, суд з урахуванням викладених судом застережень не погоджується, що вищевказана вимога може бути задоволена у спосіб, обраний позивачами, а саме про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, суд визнає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 від 22.07.2020 про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідача на їх користь моральну шкоду у загальному розмірі 90 000, 00 грн. (по 10 000 грн. кожному з позивачів), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно ст.ст.11, 69, 70 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

У даному випадку позивачами не виконано свого процесуального обов`язку та не надано жодного доказу на доведення стверджуваних ними обставин заподіяння моральної шкоди та її розміру.

Тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачами у даній справі в загальній сумі 7567,20 грн. (по 840,80 грн. кожним з позивачів) судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 5044,80 грн. (2/3 задоволених вимог).

При цьому, суд враховує, що судовий збір за подання даної позовної заяви від імені позивачів було сплачено їх представником ОСОБА_10 згідно квитанції №110від 28.12.2020, а відтак, саме на користь останнього належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відповідні суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2764, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2764, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2763, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2763, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2758, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2758, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_4 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2756, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2756, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_5 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2757, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2757, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_6 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2759, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_6 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2759, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_7 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2760, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_7 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2760, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_8 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2762, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_8 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2762, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_9 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2761, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_9 від 22.07.2020 щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0522283800:03:000:2761, для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 5044,80 грн. (п`ять тисяч сорок чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_7 )

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 )

ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 )

ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 )

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)

Повний текст рішення суду складено 19.03.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна