Ухвала суду № 95646734, 18.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/18340/20

Провадження № 2-з/522/118/21

У Х В А Л А

про розгляд заяви про забезпечення позову

18 березня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засіданні Лисенко А.О..,

розглянувши клопотання представника позивача – адв. ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Готель «Уолт Стріт» про визнання договорів оренди нежитлових приміщень недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Готель «Уолт Стріт» про визнання договорів оренди нежитлових приміщень, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Готель «Уолт Стріт» 16.09.2020р. №682 та №683 недійсними.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року по справі було відкрито провадження.

До суду 12.03.2021 року надійшла заява представника позивача, згідно якого просила застосувати заходи забезпечення позову, а саме:

1.Заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які правочини щодо нежитлових приміщень міні-готелю, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , у тому числі від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_4 , тимчасово виконуючим обов`язки нотаріуса міста Москви, Лопатенко А.І., виданої 14.09.2018 року за реєстраційним номером №77/701-н/77-2018-3-2504 до набрання чинності рішення суду по даній справі;

2.Заборонити ТОВ «Готель «Уолл-Стріт» вчиняти будь-які правочини щодо нежитлових приміщень міні-готелю, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , у тому числі укладати договори суборенди та передавати права на вказане приміщення чи його частину третім особам у будь-якій формі до набрання чинності рішенням суду по даній справі;

3.Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», у тому числі виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у м. Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам – юридичним особам публічного права, у трудових відносинах з якими перебувають державні реєстратори, всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», у тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) договорів оренди нерухомого майна, інших речових прав на нежитлові приміщення міні-готелю, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , до набрання чинності рішенням суду по даній справі.

Вважає, що з урахуванням предмету та підстав позову, існують обставини для вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З наведених вищевказаних положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Суд вбачає, що за даним позовом ОСОБА_2 пред`явлено вимоги про визнання недійсними договорів найму (оренди) нежитлових приміщень міні-готелю, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , укладених 16.09.2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Готель «Уолл Стріт» за реєстраційними № 682, 683.

Власниками вказаних нежитлових приміщень міні-готелю по 1/2 частці є позивачка та відповідач ОСОБА_3 , таким чином обидва мають право користуватись та розпоряджатись відповідною часткою спірного нерухомого майна. У свою чергу, позивачем заявляються вимоги про забезпечення позову стосовно всього об`єкту міні-готелю, що суд вважає неспівмірним.

Окрім того, стороною позивача не надано належного обґрунтування обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту його прав та докази того, що у разі незастосування визначеного представником заходу забезпечення позову, стане неможливим чи утрудненим виконання можливого рішення про задоволення позову.

За викладеного суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1 ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову в обраний представником позивача спосіб, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відмовляє.

Керуючись ст.ст.149, 150, 151, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника позивача – адв. ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Готель «Уолт Стріт» про визнання договорів оренди нежитлових приміщень недійсними - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 18.03.2021 року.

Суддя Л.В. Домусчі