Ухвала суду № 95644035, 16.03.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/2437/21

2/296/1781/21

У Х В А Л А

"16" березня 2021 р.м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Анциборенко Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Богунського районного суду м. Житомира, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Богунського районного суду м. Житомира, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області та просить, у тому числі, стягнути з Державної казначейської служби України в рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн.

Згідно ч.1 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Пунктом 5 ч.1 ст.36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (рішення у справі "Фей проти Австрії", '"Ветштайн проти Швейцарії", "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Білуха проти України") наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Тобто, об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

19.05.2006 року Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року №2006/23 схвалено Бангалорські принципи поведінки суддів, які мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Так, у п.1.1. Бангалорських принципів закріплено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Другим стандартом етичної поведінки суддів Бангалорськими принципами визначено принцип об`єктивності, який є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до п.2.5. Бангалорських принципів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Оскільки я перебуваю у дружніх відносинах з суддями Богунського районного суду м. Житомира Гулак Н.А. та Панченко Г.В., про завдання якими моральної шкоди позивачу зазначається в позовній заяві, тому розгляд справи під моїм головуванням призведе до реального конфлікту інтересів. З урахуванням викладеного, з метою запобігання безпідставних звинувачень у необ`єктивному розгляді справи, усунення сумнівів щодо упередженості судді, зняття напруженості у стосунках сторін з приводу зацікавленості судді у розгляді справи, з метою уникнення потенційної підозри певної особистої заінтересованості в результатах розгляду справи та з морально-етичних міркувань вважаю за доцільне заявити самовідвід.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Заявити самовідвід і задовольнити його.

Відвести суддю Корольовського районного суду міста Житомира Анциборенко Н.М. від участі у розгляді цивільної справи №296/2437/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Богунського районного суду м. Житомира, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди.

Передати справу №296/2437/21 до відділу організаційного забезпечення з розгляду цивільних та адміністративних справ для визначення складу суду у порядку ст.33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Н. М. Анциборенко