Ухвала суду № 95643502, 19.03.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1025/21

Провадження № 2-з/0203/35/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого, судді - Колесніченко О.В.,

за участю секретаря - Давіденко Ю.А.,

розглянувши у провадженні № 2-з/0203/35/2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив через суд позов до ТОВ «Фінфорст», вказавши третьою особою приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіну Яну Вікторівну та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкову Марію Вікторівну, з вимогами визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 2605, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорст» заборгованості за кредитним договором в розмірі 12776,70 грн.

В обґрунтування таких вимог посилалась на те, що зазначений виконавчий напис вчинено на підставі документів, наданих відповідачем, що не підтверджують безспірність заборгованості перед відповідачем, а будь-якої заборгованості у відповідача перед позивачем немає, кредитних відносин з ТОВ «Вердикт Капітал» у нього ніколи не було, а кредитні зобов`язання за будь-якими кредитними договорами давно виконані в повному обсязі і про наявність заборгованості чи прострочення виконання зобов`язань його не повідомляли. Також, при вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабміну №1172 від 29 червня 1999 року зі змінами, внесеними Постановою Кабміну №662 від 26 листопада 2014 року, тоді як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабміну №662 в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (п.2 змін) та визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», тобто Перелік діє в попередній редакції, однак нотаріусом жодну з наведених обставин не прийнято до уваги, у зв`язку з чим виконавчий напис 23 лютого 2021 року вчинив з такими порушеннями закону, що тягнуть визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2021 вказана справа передана судді Колесніченко О.В.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та у справі відкрито провадження.

Разом з позовною заявою 17 березня 2021 року позивач подав згідно п. 6 ч. 1, ч.2 ст. 152 ЦПК України заяву, яка за формою та змістом відповідає вимогам ст. 151 цього Кодексу, порушуючи питання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №2605, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 23 лютого 2021 року, зупинення виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 16 березня 2021 року у виконавчому провадженні № 64699578 та шляхом заборони вчиняти будь-які дії у цьому виконавчому провадженні.

В обґрунтування необхідності вжиття таких заходів забезпечення позивач посилається на те, що на підставі вказаного виконавчого напису від 23 лютого 2021 року, пред`явленого до виконання, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. 16 березня 2021 року винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на підставі якої з ОСОБА_1 належить відраховувати 20% щомісяця до виплати загальної суми боргу в розмірі 12776,70 грн., що направлена до виконання за місцем його роботи в Регіональну філії Придніпровської залізниці Акціонерного товариства Українська залізниця для відрахування з його зарплати. Таким чином, у разі задоволення позову виконання рішення суду буде ускладнене, а щомісячним постійним стягненням з зарплати будуть порушуватись права позивача і їх відновлення буде істотно ускладнене або взагалі неможливе через фактичне примусове виконання, з огляду на те, що по суті відбудеться виконання виконавчого документу, який не підлягає виконанню та оскаржується в судовому порядку.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17 березня 2021 року заява передана в провадження судді Колесніченко О.В.

Розглянувши заяву, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 лютого 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2605, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорст» заборгованості в розмірі 12776,70 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. 16 березня 2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника у Регіональній філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (ЄДРПОУ 40081237) та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника в розмірі 20% до виплати загальної суми боргу в розмірі 12776,70 грн. та витрат на проведення виконавчих дій 669,00 грн. (а.с.26-27).

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову за висновками Верховного Суду України в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року – це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника), через що заходи забезпечення мають гарантувати можливість ефективної реалізації на практиці вимоги позивача на випадок розв`язання спору на його користь.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, на що звертав увагу судів Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені ст. 150 ЦПК України, пунктом 6 частини 1 якої передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Пунктом 3 частини 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса визначений як виконавчий документ, що підлягає примусовому виконанню відповідно до вказаного Закону.

Суд, перевіривши матеріали цивільної справи, відповідно до ст. 149 ЦПК України знайшов подану заяву обґрунтованою, виходячи з предмету позову - визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню, пред`явленого боржником з підстав вчинення такого напису за відсутньою, тобто спірною заборгованістю та на підставі скасованого нормативного акту, які сукупно з обставинами фактичного проведення виконання такого виконавчого документу за рахунок заробітної плати позивача, дають достатні підстави вважати наявним ризик фактичного виконання виконавчого документу до вирішення спору про його законність і наявність підстав для такого виконання, що без зупинення такого стягнення на час вирішення даного спору може істотно ускладнити виконання рішення суду, а так само, ускладнити поновлення порушених прав позивача з повернення стягнутих коштів, в тому числі, і в судовому порядку, що потребуватиме зусиль та витрат, а тому суд приходить до висновку, що належить допустити забезпечення позову у співмірний із заявленими вимогами спосіб за п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України - зупинення стягнення на підставі оскаржуваного боржником (позивачем у справі) виконавчого напису нотаріуса №2605 від 23 лютого 2021 року до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, про що і постановляє цю ухвалу згідно з ч. ч. 1, 6, 7 ст. 153 цього Кодексу.

Вимоги позивача про забезпечення позову також і у спосіб «заборони вчиняти всі інші дії» задоволенню не підлягають, оскільки такий вид забезпечення позову не визначений обсягом вказаних «інших» дій, не має визначеного кола осіб, яких стосуватиметься таке обмеження, не стосується заявлених позивачем позовних вимог та не є з ними співмірним. Так само не підлягають задоволенню вимоги заяви про зупинення виконання постанови приватного виконавця про звернення стягнення за заробітну плату, оскільки зупиненням стягнення за оспорюваним виконавчим написом позов забезпечується повною мірою, а зупинення виконання постанови приватного виконавця від 16 березня 2021 року стосується виключно порядку виконання цієї ухвали суду про забезпечення.

Підстав для обов`язкового надання зустрічного забезпечення позивачем, яка має постійну реєстрацію місця проживання в Україні, за ч. 3 ст. 154 ЦПК України на момент постановлення цієї ухвали суд не вбачає, а із забезпеченням позову пов`язані ризики неотримання виконання за грошовими зобов`язаннями, потенційні збитки від яких підлягають попередньому доведенню відповідачем, внаслідок чого надання зустрічного забезпечення наразі недоцільне.

Керуючись ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 149, 150, 153, 157, 260-261, 431 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) – задовольнити частково, забезпечивши позов без вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Зупинити стягнення, що проводиться на підставі виконавчого напису, вчиненого 23 лютого 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною за реєстровим № 2605, з ОСОБА_1 в сумі 12776,70 грн. на користь ТОВ «Фінфорст», до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 203/1025/21.

В іншій частині у задоволенні заяви – відмовити.

Копію цієї ухвали видати негайно заявнику, відповідачам, Регіональній філії Придніпровської залізниці Акціонерного товариства Українська залізниця.

Виконати вжиті заходи забезпечення позову негайно в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», на підставі цієї ухвали, яка має силу виконавчого документу, незалежно від відкриття виконавчого провадження.

Пред`явити цю ухвалу про забезпечення позову до виконання строком у три роки з наступного за днем її постановлення дня. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала протягом 15 днів з дня підписання може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги відповідно до пп. пп. 15.1, 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська з правом обов`язкового поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у разі подання скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення копії цієї ухвали.

Повний текс ухвали складений 19.03.2021.

Суддя О.В. Колесніченко