Рішення № 95643273, 16.12.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9266/20

Провадження № 2/932/3722/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Левчинській А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року позивач, АТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що на підставі укладеного договору № б/н від 18.04.2018 року ОСОБА_1 отримав кредит, з подальшим збільшенням у сумі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір. Відповідач зобов`язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним і комісію у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу доступ до коштів на його картковому рахунку. Однак, відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратив та не повертає. Внаслідок цього, станом на 19.05.2020 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 40 099 грн. 97 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами у сумі 2102 грн.

Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року у справі відкрито провадження у справі з викликом сторін в судове засідання.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справу без участі його представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Судом будо здійснено оголошення про виклик відповідача в судове засідання, оскільки відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію міста проживання фізичних осіб ГУДМС в Дніпропетровській області відповідач зареєстрованим в Дніпропетровській області не значиться. Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався, про причини неявки суду не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2018 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н, згідно з яким позичальнику надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Умови кредитного договору визначені у заяві позичальника від 18.04.2018 року, яка містить посилання на те, що вона (заява), разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між банком та позичальником договір про надання банківських послуг.

Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, станом на 19.05.2020 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 40 099 грн. 97 коп., з яких - 28 051 грн. 78 коп. - заборгованість за простроченим кредитом, 12 048 грн. 19 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначені змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір та надав йому у тимчасове користування грошові кошти на умовах їх повернення, по мірі витрачання зі сплатою відсотків за користування грішми. Позичальник умови договору належним чином не виконує, оскільки кредитні кошти витратив, після чого їх кредитору не повернув. Внаслідок цього, право банка на повернення йому його власності – кредитних коштів, порушено, а тому підлягає судовому захисту. Банк має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , і реалізував це право, звернувшись до суду.

Однак, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за кредитом в розмірі 28 051 грн. 78 коп. є недоведеною, через те, що наданими доказами підтверджується факт видачі кредиту лише на суму в 15 000 грн. Про це свідчить надана суду довідка про зміну умов кредитування щодо зміни розміру кредитного ліміту та виписка по картковому рахунку. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту збільшення кредитного ліміту відповідачу та його використання відповідачем, позивачем суду не надано.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Оскільки заборгованість відповідача за самим кредитом не може перевищувати встановленого та доведеного перед судом розміру кредитного ліміту, який є рівним 15 000 грн., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення із відповідача саме 15 000 гривень, як суми отриманого та неповернутого ним кредиту та стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 12 048 грн. 19 коп.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеної суми позовних вимог, що становить 67,45% від ціни позову. Розмір судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується судом наступним чином: 2102 грн. * 0,6745 = 1 417 грн. 84 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 551, 610, 623, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 258, 259, 265, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором № б/н від 18.04.2018 року, яка склалася станом на 15.09.2020 року, у сумі 27 048 грн. 19 коп., з яких:

- 15 000 грн. 00 коп. – заборгованість за кредитом,

- 12 048 грн. 19 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом

судові витрати у сумі 1417 грн. 84 коп., а всього - 28 466 грн. 03 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева