Ухвала суду № 95635673, 17.03.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/917/21

Провадження № 1-в/206/52/21

У Х В А Л А

17 березня 2021 рокуСамарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при за участю секретаря Ільїної І.М.,

прокурора Колганова А.О.

захисника Щербини А.П.

представника заявника

лікаря-психіатра Бридуна О.Є.

особи, стосовно якої

розглядається заява ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в режимі відеоконференції заяву представника Комунального підприємства «Дніпропетровської багатопрофільної клінічної лікарні з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради лікаря-психіатра Бридуна Олександра Євгеновича відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 , про зміну примусових заходів медичного характеру,

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2021 року представник заявника Бридун О.Є. звернувся до суду з письмовою заявою про зміну примусових заходів медичного характеру з госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку стосовно ОСОБА_1 . Заяву обґрунтовано тим, що внаслідок проведеного медикаментозного лікування і комплексу соціально-реабілітаційних заходів, психічний стан хворого набув стабільного характеру, що визначається відсутністю афективних розладів, редукування параноїдної симптоматики, обманів сприйняття, агресивних і аутоагресивних тенденцій. Хворий приймає участь в реабілітаційних заходах у відділенні, на побаченні з матір`ю доброзичливий. Врівноваженість емоційних проявів, поведінка набула адаптивного характеру з формуванням позитивних стереотипів, з`явилась достатня критика до скоєного, та свого психічного стану та ситуації взагалі, має настанови на подальший спосіб життя, подальшого перебування у відділенні зі звичайним наглядом не потребує. Комісія лікарів-психіатрів рекомендує змінити примусові заходи медичного характеру зі звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Таким чином, представник заявника просить примусовий захід медичного характеру, що наразі застосовується відносно ОСОБА_1 , а саме надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом змінити на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В судовому засіданні прокурор залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Представник заявника, лікар-психіатр Бридун О.Є., захисник Щербина А.П., а також ОСОБА_1 просили задовольнити заяву та змінити застосовані примусові заходи медичного характеру.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, виходячи з наступного.

Постановою Шахтерського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2012 року вирішено застосувати відносно ОСОБА_1 заходи медичного характеру та госпіталізувати останнього в психіатричний заклад із суворим наглядом (а. с. 4).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року вирішено змінити примусові заходи медичного характеру, призначені постановою Шахтерського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2012 року відносно ОСОБА_1 і перевести його для подальшого примусового лікування до психіатричної лікарні у відділення з посиленим наглядом (а. с. 5).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 10 жовтня 2019 року вирішено змінити ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру з посиленого нагляду на звичайний, строком до шести місяців (а. с. 6).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 22 вересня 2020 року вирішено продовжити ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, строком до шести місяців (а. с. 7).

01 березня 2021 року складено висновок комісії лікарів-психіатрів на особу, яка перебуває на примусових заходах медичного характеру № 37, за яким комісія лікарів-психіатрів прийшла до висновку про доцільність зміни примусових заходів медичного характеру зі звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку (а. с. 2-3).

Згідно з ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КК України надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Схожа позиції висвітлена Пленумом Верховного Суду України, який у своїй постанові про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування № 7 від 03 червня 2005 року зауважив, що суди повинні критично оцінювати обґрунтовані висновки експертів-психіатрів з точки зору їх наукової обґрунтованості, переконливості й мотивованості, оскільки згідно останні є доказами у справі, які не мають наперед установленої сили, не є обов`язковими для суду, але незгода з ними має бути вмотивована у відповідній ухвалі, вироку.

Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру може мати місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін в стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що в підґрунтя висновку комісії лікарів-психіатрів на особу, яка перебуває на примусових заходах медичного характеру № 37 від 01 березня 2021 року, покладено зокрема дослідження динаміки перебігу стану особи у закладі охорони здоров`я та дані клінічного дослідження особи, виявлені під час проведення комісії лікарів-психіатрів, на підставі яких комісія лікарів-психіатрів прийшла до висновку про доцільність зміни примусові заходи медичного характеру зі звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної в примусовому порядку.

Так, психічний стан хворого, що відображений у динаміці перебігу стану хворого у закладі охорони здоров`я вказує на те, що, хворий доступний формальному контакту, в бесіді дещо замкнений, на запитання відповідає коротко, після пауз, орієнтований всебічно вірно. Емоційній прояви вихолощені, одноманітні, міміка, пантоміміка, моторика збіднені. Мислення сповільнене за темпом, аморфне, паралогічне, з відсутністю категоріальної чіткості. Повідомляє, що «під час скоєння правопорушення був впевнений, що йому зраджує дівчина; з`явилось відчуття, що вона не доживе до свого 30-ти річчя і я вирішив її вбити». Формально висловлює жаль з приводу скоєного: «з співмешканкою склалися неприязні відносини, вона мене сильно роздратувала, вимагала гроші; я не стримався і задушив її, розумію, що вчинив погано, хочу все забути і почати життя з чистого листа». Критика до свого стану та ситуації в цілому формальна. За даними психологічного дослідження на перший план виступають помірно виважені ознаки шизофренічного патопсихологічного симптомокомплексу.

В свою чергу, психічний стан хворого, що відображений у даних клінічного дослідження особи, виявлені під час проведення комісії лікарів-психіатрів вказує на те, що хворий на запитання відповідає по суті, а його судження послідовні. Зовні спокійний, впорядкований, виказує жаль з приводу скоєного, виявляє розуміння його протиправності та караності. Мислення аморфне, збіднене, деякі судження паралогічні. Оманів сприйняття, маревних переживань не виявляє. Емоційно злагоджений, одноманітний, невиразний, проте адаптивний. Нудьгує за домом. Агресивних, суїцидальних намірів не виявляє. Будує реальні плани на життя після виписки з лікарні, тепло відгукується про матір, погоджується з необхідністю подальшого лікування в амбулаторних умовах. За даними психологічного дослідження відмічається підвищення показників пам`яті, уваги, інших когнітивних функцій; мислення більш впорядкованим та продуктивним, але продовжує залишатися паралогічним, розбіжним, різноплановим. В процесі психокорекційних та лікувальних заходів вдалося врівноважити емоційні прояви, впорядкувати поведінку, сформувати часткову критику до себе, свого стану, подій, що з ним відбуваються; закріпити соціально-адаптовані моделі поведінки. Діагноз хворого – шизофренія, параноїдна форма, безперервного типу перебігу, параноїдний синдром, ремісія «В-С», на фоні помірно вираженого змішаного типу дефекту.

Надаючи всебічну, повну та неупереджену оцінку такому висновку комісії лікарів-психіатрів суд звертає увагу зокрема на те, що відомості покладені в підґрунтя останнього, беззаперечно не вказують на те, що особа видужала, а змін в стані її здоров`я не вказують на те, що потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру відпала, оскільки дані перебігу стану особи у закладі охорони здоров`я зазначаються за суб`єктивними судженнями лікарів-психіатрів, а сама зміна відносно ОСОБА_1 заходів медичного характеру зі звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку - не відповідає критерію запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь.

Таким чином, враховуючи дійсну суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 діяння пов`язаного із злочином проти життя та здоров`я особи, діагнозу хворого, а також те, що потреба у застосуванні відносно останнього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом не відпала, у задоволенні письмової заяви лікаря-психіатра про зміну примусових заходів медичного характеру слід відмовити.

Керуючись 372, 503, 512-514 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Комунального підприємства «Дніпропетровської багатопрофільної клінічної лікарні з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради лікаря-психіатра Бридуна Олександра Євгеновича відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну примусових заходів медичного характеру – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарський районний суд міста Дніпропетровська.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук