Ухвала суду № 95633568, 08.02.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5309/17

№ провадження 2-п/208/30/20

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді: Івченко Т.П.,

за участю: секретаря – Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області, заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галенко Олега Євгеновича «про перегляд заочного рішення»,-

встановив:

18 серпня 2020 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галенко Олега Євгеновича про перегляд заочного рішення від 29 березня 2019 року за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями 27 жовтня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи на підставі звільнення відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2643/0/15-20 ОСОБА_2 з посади судді Заводського районного суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Ухвалою від 27 жовтня 2020 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галенко Олега Євгеновича про перегляд заочного рішення за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором» прийнято та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 08.02.2020 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Галенко Олег Євгенович заяву про перегляд заочного рішення підтримав просив задовольнити, посилаючись на викладені в заяві обставини.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» за довіреністю Меркулова В.В. проти задоволення вказаної заяви заперечувала, просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на надані суду письмові пояснення та приєднані до них докази.

Суд, вивчивши доводи заяви про перегляд заочного рішення суду, оглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В проваджені Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором». Заочним рішенням від 29 березня 2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача, Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № НОМЕР_2 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.04.2012 року, станом на 31.08.2017 року, яка складається із:

-1949 (одна тисяча дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 54 копійки – заборгованість за кредитом;

-35166 (тридцять п`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 39 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3204 (три тисячі двісті чотири) гривні 05 копійок – заборгованість за пенею та комісією; ВСЬОГО на суму: 40319 (сорок тисячі триста дев`ятнадцять) гривень 98 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача, Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № НОМЕР_2 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570): 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок - судовий збір. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, та із змісту заяви про скасування заочного рішення відповідач ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні, жодного судового виклику не отримував.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права частина перша статті 8 Конституції України. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права відповідно до частини перша статті 129 Конституції України в редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування заочного рішення.

Суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 вказаного Закону у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 288 ч. 1 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до змісту ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.

Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети — сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.

Так, згідно до правової позиції викладеної у Постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2019 р. справа № 906/142/18 у п. 47 – що перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі N 752/11896/17.

Так, у пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18, ЄДРСРУ № 78977546 ) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Аналогічні висновки зазначені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року по справі № 369/2744/15-ц, провадження № 61-16608св18 (ЄДРСРУ № 80079800).

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення, адже відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладених позивачем обставин, не спростовується факт батьківства, та обов`язку сплачувати аліменти. Також, суд зазначає, що відсутність достатнього матеріального забезпечення не є підставою, для скасування Заочного рішення суду. Так посилання позивача про утримання батька пенсіонера, також не підтверджено жодним доказ, та підставою для скасування заочного рішення суду.

Відповідачу, суд вважає за необхідне роз`яснити право на звернення до суду з заявою про зміну порядку виконання рішення в відповідно до Цивільно- процесуального кодексу України.

Тобто позивач будучи обізнаний про право відповідачів, у разі ухвалення заочного рішення, на звернення із відповідною заявою про його перегляд та скасування, що узгоджується із принципами викладеними ЄСПЛ, згідно п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Отже, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а саме, у зв`язку з неотриманням ним поштової кореспонденції, а докази, на які представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Галенко О.Є. посилається у своїй заяві, мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 адвоката Галенко Олега Євгеновича про перегляд заочного рішення суду від 29.03.2019 року у цивільній справі №208/5309/17 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором» слід задовольнити та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, зважаючи на клопотання представника відповідача та обставини, передбачені ч.3 ст. 274 ЦПК України, в тому обсяг та характер доказів у справі.

Керуючись ст.ст. 260,284,287,288 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галенко Олега Євгеновича «про перегляд заочного рішення» - задовольнити повністю.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року по цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором» – скасувати.

Цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором» призначити до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Призначити підготовче засідання на 18.03.2021 року о 15.00 годині в приміщенні Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (область Дніпропетровська, місто Кам`янське, вулиця Ігнатія Ясюковича, будинок№5, кабінет№15).

Повідомити учасників справи про підготовче засідання.

Запропонувати відповідачу у 15-денний строк з дня вручення даної ухвали надіслати одночасно:

Суду – відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

Позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, відзив підписується відповідачем або його представником з додаванням довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

До відзиву додаються:

1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Роз`яснити відповідачу, що у разі ненадання нею відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Роз`яснити відповідачу, що вона має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, тобто у 15-денний строк з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Івченко Т. П.