Рішення № 95632778, 15.03.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/1841/17

Провадження №2/359/27/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Коробова О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

за участю відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Бориспільської міської ради, Броварської об`єднаної державної податкової інспекції, Бориспільської міської державної нотаріальної контори та ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання незаконними дій нотаріуса, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу житлового будинку,

встановив:

1. Короткий виклад вимог пред`явленого позову.

1.1. В березні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом та посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , якому належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Позивачі є спадкоємцями за законом, які у встановленому порядку прийняли спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 . Однак 11 червня 2003 року державний нотаріус Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. видала свідоцтво про право на спадщину за законом не ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а державі в особі Бориспільської ОДПІ. Цей правовстановлюючий документ порушує спадкові права позивачів. Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просили суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 червня 2003 року державі в особі Бориспільської ОДПІ державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та зареєстроване в реєстрі за №1662.

1.2. В травні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали заяву про часткову зміну предмета позову (а.с.86-89): просили визнати незаконними дії державного нотаріуса Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. при прийнятті заяв про прийняття спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та веденні книги обліку спадкових справ; а також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 червня 2003 року державі в особі Бориспільської ОДПІ державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та зареєстроване в реєстрі за №1662.

1.3. В листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вдруге подали заяву про часткову зміну предмета позову (а.с.138-141): просили визнати незаконними дії державного нотаріуса Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. при прийнятті заяв про прийняття спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та веденні книги обліку спадкових справ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 червня 2003 року державі в особі Бориспільської ОДПІ державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та зареєстроване в реєстрі за №1662; а також визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 6 квітня 2004 року між державою в особі Бориспільської ОДПІ та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1566.

1.4. В березні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 втретє подали заяву про часткову зміну предмета спору (а.с.193-196): просять встановити факт, що в період часу з 1998 року по 26 серпня 2001 року ОСОБА_4 перебувала на утриманні ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт, що ОСОБА_4 фактично вступила в управління та володіння спадщиною, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 ; визнати незаконними дії державного нотаріуса Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. при прийнятті заяв про прийняття спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та веденні книги обліку спадкових справ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 червня 2003 року державі в особі Бориспільської ОДПІ державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та зареєстроване в реєстрі за №1662; а також визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 6 квітня 2004 року між державою в особі Бориспільської ОДПІ та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1566.

2. Ставлення учасників справи до пред`явленого позову.

2.1. У судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також представник позивача ОСОБА_2 підтримують позов в зміненій редакції та наполягають на його задоволенні.

2.2. ОСОБА_3 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2006 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2007 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Бориспільської ОДПІ, Бориспільської міської державної нотаріальної контори, треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: МПП «КІО», УТБ «Контрактова», про визнання права власності на спадковий житловий будинок, скасування оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом, протоколу біржових торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, а також скасування державної реєстрації права власності на спадковий будинок. Ця обставина свідчить про те, що, пред`являючи новий позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прагнуть реанімувати спір, який вже вирішений судом. Такі дії позивачів мають ознаки зловживання процесуальними правами. Тому ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову.

2.3. Інші учасники судового процесу не з`явились у судове засідання. Вони неодно-разово у встановленому порядку повідомлялись про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується численною судовою кореспонденцією, що містить-ся в матеріалах цивільної справи.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , якому належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Ці обставини підтверджуються копією запису акта про смерть №432 від 27 серпня 2001 року (а.с.29) та копіями дубліката договору дарування від 9 червня 2000 року (а.с.31, 111).

3.2. 11 червня 2003 року державний нотаріус Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. видала державі в особі Бориспільської ОДПІ свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1662 (а.с.34, 115). На підставі цього правовстановлюючого документа за державою в особі Бориспільської ОДПІ було зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №771412 від 13 червня 2003 року (а.с.116) та копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №771429 від 13 червня 2003 року (а.с.117).

3.3. 2 червня 2003 року Бориспільська ОДПІ уклала з МПП «КІО» договір №62/229/1 про реалізацію конфіскованого та іншого нерухомого майна, що переходить у власність держави, на біржових торгах (а.с.132-133). За цим договором МПП «КІО» зобов`язалось здійснити реалізацію домоволодіння по АДРЕСА_1 шляхом продажу цього об`єкта нерухомого майна на біржових торгах.

3.4. 26 червня 2003 року були проведені біржові торги з реалізації домоволодіння по АДРЕСА_1 , переможцем в яких був оголошений ОСОБА_3 . Ця обставина підтверджується копією протоколу про проведення біржових торгів №4 від 26 червня 2003 року (а.с.134).

3.5. 6 квітня 2004 року держава в особі Бориспільської ОДПІ уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу (а.с.136), за яким держава в особі Бориспільської ОДПІ відчужила у власність ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

3.6. Спірні правовідносини регулюються розділом VII «Спадкове право» ЦК України (в редакції 1963 року), розділом IV «Правочини. Представництво» ЦК України (в редакції 2004 року).

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо здійснення права на спадкування.

4.1. Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснювалось за законом та за заповітом.

4.2. Згідно з ч.1 ст.529, ст.530 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги були, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належала також дитина померлого, яка народилась після його смерті. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликались до спадкування, успадковували у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

4.3. Відповідно до ст.531 ЦК України (в редакції 1963 року) до числа спадкоємців за законом належали непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковували нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликалась до спадкоємства.

4.4. Згідно з ч.1, ч.2 ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно було, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнавалась належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

4.5. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії слід було вчинити протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

4.6. Згідно з п.5 ч.1 ст.555 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо ні один із спадко-ємців не прийняв спадщини, спадкове майно за правом спадкоємства переходило до держави.

4.7. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4.8. Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

б. щодо оспорювання договору купівлі-продажу домоволодіння.

4.9. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України (в редакції 2004 року) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.10. Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України (в редакції 2004 року) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4.11. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України (в редакції 2004 року) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

4.12. Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України (в редакції 2004 року) якщо недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

в. щодо юридичної визначеності.

4.13. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.14. Як роз`яснив Європейський суд з прав людини принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатись. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатись до безмежності»).

4.15. Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

5.1. З мотивувальної частини рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2006 року (а.с.174-177), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2006 року (а.с.178-181) та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2007 року (а.с.182-184), вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не відносились ані до спадкоємців першої черги за законом, ані до спадкоємців другої черги за законом. На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню. Водночас, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показали, що в 1998 році ОСОБА_4 вселилась в житловий будинок по АДРЕСА_1 та проживала в ньому разом з сестрою ОСОБА_14 та її сином ОСОБА_5 . Не зважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 померла, ОСОБА_4 продовжувала проживати у вказаному будинку з ОСОБА_5 до його смерті. ОСОБА_5 утримував ОСОБА_4 , оскільки вона отримувала пенсію в невеликому розмірі. Аналіз цих обставин свідчить про те, що на підставі ст.531 ЦК України (в редакції 1963 року) у ОСОБА_4 могло виникнути право на спадкування після смерті ОСОБА_5 . Однак всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_4 не подала жодного доказу на підтвердження того, що в період часу з 27 серпня 2001 року до 27 лютого 2002 року ОСОБА_4 зверталась до Бориспільської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. В матеріалах цивільної справи також відсутні достатні та беззаперечні докази, зі змісту яких вбачається, що протягом вказаного періоду часу ОСОБА_4 вступила в управління або володіння спадковим майном. Ці обставини свідчать про те, що вона не реалізувала право на спадкування, не прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , та не набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року).

5.2. В матеріалах цивільної справи міститься копія рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №284 від 22 квітня 2003 року (а.с.68), яким житловий будинок по АДРЕСА_1 був визнаний безгосподарним. Рішенням Бориспільського міського суду від 21 жовтня 2003 року (а.с.6) було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на вказане рішення органу місцевого самоврядування. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2004 року (а.с.7) було скасовано рішення Бориспільського міського суду від 21 жовтня 2003 року та визнано незаконним рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №284 від 22 квітня 2003 року. Однак оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом було видано державі в особі Бориспільської ОДПІ не на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування. Ця обставина свідчить про те, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №284 від 22 квітня 2003 року, рішення Бориспільського міського суду від 21 жовтня 2003 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2004 року не містять інформацію, що стосуються предмета доказування, та є неналежними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України.

5.3. Таким чином, суд вважає допустимим встановити факт, що в період часу з 1998 року по 26 серпня 2001 року ОСОБА_4 перебувала на утриманні ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 у встановленому порядку не прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , а ОСОБА_15 взагалі не мала права на спадкування, підстави для визнання протиправними дій державного нотаріуса Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та визнання недійсним виданого нею свідоцтва про право на спадщину за законом відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог, а також вимоги про встановлен-ня факту прийняття позивачами спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належить відмовити.

5.4. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не набули право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Оспорюваним договором купівлі-продажу жодним чином не порушуються їх права. Ці обставини свідчать про те, що позивачі не відносяться до заінтересованих осіб в розумінні ч.3 ст.215 ЦК України, які мають право на оспорювання дійсності договору купівлі-продажу домоволодіння, укладеного 6 квітня 2004 року між державою в особі Бориспільської ОДПІ та ОСОБА_3 . Цей договір узгоджується з ч.1 ст.319 ЦК України, підстави для визнання його недійсним відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 слід відмовити також.

5.5. Окрему та прискіпливу увагу належить звернути на те, що в жовтні 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вже звертались до суду з аналогічним позовом. Рішенням Подільського районного суду від 23 лютого 2006 року (а.с.174-177), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2006 року (а.с.178-181) та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2007 року (а.с.182-184), у задоволенні пред`явленого позову було відмовлено в повному обсязі. Таким чином, в грудні 2007 року спір між позивачами та ОСОБА_3 був вирішений остаточно. Звертаючись до суду з новим позовом в березні 2017 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прагнули будь-яким способом реанімувати спір, що був вирішений майже 10 років тому. Такі дії позивачів суперечать принципу юридичної визначеності. Крім того, припинення права власності ОСОБА_3 на спірне домоволодіння через 17 років після його набуття буде невиправданим та несправедливим втручанням в його право на мирне володіння майном, гарантоване п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Бориспільської міської ради, Броварської об`єднаної державної податкової інспекції, Бориспільської міської державної нотаріальної контори та ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання незаконними дій нотаріуса, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу житлового будинку задовольнити частково.

Встановити факт, що в період часу з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 перебувала на утриманні ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовити.

Повний текст рішення суду складений 15 березня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець