Постанова № 9563120, 10.03.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 р. Справа № 2а-212/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ? М.М. Шаповала,

суддів ? О.В. Сопяненка, О.А. Прилипчука,

за участю секретаря судового засідання ? А.В. Олійника,

представників позивача ? О.В. Славгородської, М.В. Міленко,

представників відповідача ? О.М. Іващенка, О.О. Аргунової,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кейдо” до Державної податкової інспекції м. Суми про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

<Текст >

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ Кейдо” ( ТОВ “ Кейдо”) просить визнати не чинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми (ДПІ в м. Суми) № 0001062312/0/58137 від 01.09.2009 року, яким йому визначено податкове зобовязання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкціями в загальній сумі 3491 850 грн.

ТОВ “Кейдо” свої вимоги мотивує тим, що на підставі акту перевірки № 5769/2312/35171674/77 від 17.08.09 року “Про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 р. по 31 березня 2009 р.” ДПІ в м. Суми 01 вересня 2009 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001062312/0/58137, що оскаржується, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 2457 749 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкціями в сумі 1034101 грн.

Підставами для винесення цього податкового повідомлення-рішення став висновок ДПІ в м. Суми, викладений в акті перевірки, про невідповідність положенням ч. 1 і. ч. 2 ст. 228, ст. 215 і ст. 216 ЦК України договору поставки № 0104/08-01 від 01 квітня 2008 року між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” як такого, що укладений з метою ухилення від сплати податків і такий, що порушує публічний порядок і тому є нікчемним, а в звязку з цим про порушення податкового законодавства, а саме: п.4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1,п.п. 5.2.1. п.5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток на суму 2457 749 грн.

Однак такі висновки ДПІ в м. Суми ґрунтуються на неналежних і достовірних доказах наявних порушень, зафіксованих у бухгалтерському чи податковому обліку ТОВ “Кейдо”, а лише на підстав “інформації про нікчемний характер господарської операції”, що була отримана в результаті заходів, проведених співробітниками управління податкової міліції ДПА в Сумській області.

Господарський договір між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” № 0104/08-01 від 01.04.2008 р. носив реальний характер, під час його укладення контрагент надав на вимогу позивача копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки про включення його до ЄДРПОУ, довідки про взяття на облік як платника податку, в тому числі і податку на додану вартість.

Первинні та бухгалтерські документи були належним чином оформлені в звязку з реальним виконанням цього правочину, вони містили достовірні відомості. Ці документи були наявні під час здійснення перевірки і надавались посадовим особам органу державної податкової служби у ході проведення перевірки.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3. 5.7 цієї статті.

П.5.3.9 п. 5.3. вказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, позивач керуючись вищезазначеними нормами правомірно відніс до складу валових витрат суму у розмірі 9717795 грн., сплачених за господарською операцією з ТОВ “ Валсір”, а тому заниження податку на прибуток на вказану суму не було.

Наявність валових витрат у ТОВ “ Кейдо” за господарським зобовязанням із ТОВ “Валсір” підтверджується наявними у позивача накладними, які посвідчують факти відвантаження товару та банківськими виписками, що підтверджують оплату за договором.

Законодавством України не передбачено відповідальності юридичної особи за можливі порушення з боку інших учасників господарських відносин і на господарюючих субєктів не покладається обовязок контролювати дотримання законодавства контрагентом, як платником податків.

Недійсність господарського правочину з тих підстав, що він суперечить інтересам держави і суспільства передбачає доведення наявності умислу у посадових осіб платників податків на укладання такої угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виводи про те, що договір порушує публічний порядок оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном держави повинні бути встановлені вироком суду по кримінальній справі.

Згідно Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. акт перевірки є носієм доказової інформації і в ньому із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку повинні чітко та обєктивно зазначатися факти виявлених порушень податкового законодавства. Інформація, отримана працівниками податкової міліції не може бути належним, достовірним та обєктивним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Відображення в акті перевірки інформації, отриманої працівниками податкової міліції та посилання на неї як доказ нікчемності правочину, свідчить про участь співробітників податкової міліції у перевірці і ця участь не повязана з веденням оперативно-розшукової справи або розслідуванням кримінальної справи, порушеної щодо таких платників податків і прямо суперечить викладеній в ч. 15 ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” працівникам податкової міліції забороні брати участь у проведенні планових виїзних перевірок платників податків.

Відповідач заперечуючи проти позову посилався на те, що проведеною виїзною плановою документальною перевіркою позивача встановлено, що між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” укладено договір поставки № 0104/08-01 від 01.04.2008 р., за умовами якого ТОВ “Кейдо” придбало у ТОВ “Валсір” аудіо/відео побутову техніку.

В товарно-транспортних накладних зазначено, що транспортні послуги ТОВ “Валсір” надавав приватний підприємець ОСОБА_9, вантажовідправник ? ТОВ “Валсір”, пункт отримання товару ? м. Київ, вантажоодержувач ? ТОВ “Кейдо”, пункт розвантаження ? м. Суми. В ході відпрацювання проведених господарських операцій співробітниками ВПМ ДПА в Сумській області було зясовано, що ТОВ “Валсір” зареєстровано Голосіївською райдержадміністрацією м. Києва 03.07.2007 р., взято на податковий облік ДПІ в Голосіївському районі м. Києва, керівником цього підприємства в документах вказано ОСОБА_10, який зареєстрований в АДРЕСА_1. Згідно реєстраційних документів ТОВ “Валсір” зареєстроване за юридичною адресою: м. Київ, проспект 40-Річчя Жовтня, буд. 116-А, вказана адреса значиться як і фактична для ведення фінансово-господарської діяльності, проте фактично за вказаною адресою зареєстровано та здійснює фінансово-господарську діяльність кооператив мешканців будинку Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Автобус-1”, керівник якого засвідчила, що підприємство ТОВ “Валсір” їй не відоме, та за вказаною адресою не зареєстроване.

В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_10 біля 10 років не мешкає за адресою, його розшукують правоохоронні органи з приводу діяльності комерційних структур та представників банків щодо повернення кредитів. Із отриманих відомостей податкової звітності підприємства та його подальшого аналізу встановлено, що ніяких інших працівників, окрім директора ОСОБА_10, за документами на підприємстві не значиться.

Також із свідчень водіїв, які доставляли побутову техніку до роздрібних підприємств в м. Суми та Сумської області, вбачається, що отримували її на складах компаній “Фокстрот” в Харківській області, а не в м. Києві, та постачали за документами інших повязаних з групою компаній “Фокстрот” підприємств. Фактично ТОВ “Валсір” не має ніякого відношення до ведення даної господарської діяльності з постачання товарно-матеріальних цінностей, а використовується для оприбуткування за завищеними цінами, отриманої побутової техніки від інших постачальників, тобто здійснювала діяльність, яка суперечить вимогам Закону, і шляхом укладання угод на реалізацію товарно-матеріальних цінностей надавало можливість іншим субєктам підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ “Кейдо”, безпідставно віднести несплачені суми податкових зобовязань до валових витрат, що в свою чергу призвело до ненадходження податків до бюджету.

Тобто угода не була спрямована на фактичне її виконання сторонами, по даному договору неправомірно та всупереч вимогам чинного законодавства були складені та підписані накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей, які не мали на меті фактичне їх виконання, були направлені на створення уяви про реальну поставку товарів та відповідно завищення витрат підприємства при визначенні податків до сплати в бюджет, які відповідно до вимог діючого законодавства є нікчемними.

За угодою на поставку товарно-матеріальних цінностей з ТОВ “Валсір” № 0104/08-01 від 01.04.2008 р. ТОВ “Кейдо” віднесло до складу валових витрат по податку на прибуток 9717 795 грн.

Вказаний договір не був фактично виконаний ТОВ “Валсір”, а тому сторонами всупереч вимогам ст. 9 ч.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” були складені накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей, позивач усвідомлював свої дії в частині ненастання реальних наслідків за договором ? набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, та бажав зменшити сплату податків в доход держави.

Видаткові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Васлір” до ТОВ “Кейдо” виписані для створення уяви про реальну поставку товарів та для заниження податкового зобовязання по податку на прибуток.

Дані витрати ТОВ “ Кейдо” були сформовані неправомірно та в порушення вимог п. 5.1., п.п. 5.2.1., п.п. 5.3.9., п.5.3. ст.. 5 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” , тому видаткові накладні ТОВ “Валсір” не можуть бути враховані до складу валових витрат за відповідні податкові періоди.

Працівники податкової міліції не приймали участь у перевірці, лише супроводжували дану перевірку, вони на підприємстві не знаходились і фінансову-господарську документацію не перевіряли. Супроводження полягало у відібранні пояснень від посадових осіб підприємств-контрагентів позивача щодо реальності здійснення господарських операцій. Таке право працівників податкової міліції передбачене ст. 22 і ч. 3 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Представники позивача в судовому засіданні повністю підтримали заявлені позовні вимоги з наведених в позові підстав і підтвердили, що угода між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” носила реальний характер, позивач виконав свої зобовязання і сплатив зв отриманий товар, який потім використав у своїй господарській діяльності, а сплачену суму правомірно відніс до валових витрат.

Висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на доказах, зібраних без законних на те підстав.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позовних вимог і підтвердили позицію відповідача щодо нікчемності правочину оформленого договором поставки товарів № 0104/08-01 від 01.04.2008 р. між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” з вищевикладених обставин.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (Закон № 334/94-ВР) валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п.5.2.Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3.ст.5 цього ж Закону встановлено, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівкудень їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлені вимоги до первинних облікових документів, як для підстави ведення бухгалтерського обліку господарських операцій і згідно цієї норми первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо? безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В п. 1.1. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” дано визначення платника податків, згідно з яким ними є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

В частині 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України і полягають в тому, що: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В статті 204 ЦК України закладено положення про презумцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

В силу статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із копій податкового повідомлення-рішення за № 0001062312/0/58137 від 01 вересня 2009 року (а. с. 21) про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток Державної податкової інспекції в м. Суми вбачається, що ТОВ “Кейдо” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 3491 850 грн., із них за основним платежем 2457 749 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 1034 101 грн., підставою для прийняття цього податкового повідомлення-рішення став акт від 17.08.2009 р. перевірки № 5769/2312/35171674/77 від 17.08.2009 р. “Про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Кейдо” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2007 р.”.

Копією акту перевірки № 5769/2312/35171674/77 від 17.08.2009 р. (а.с. 22-56) підтверджується, що перевіркою визнано заниження податку на прибуток в період що перевірявся, а саме з 01.07.2007 р. по 31.03.2009 р. на загальну суму 2457749 грн., в тому числі: за 2008 рік на суму 2457125 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 624 грн., та завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевіряється на загальну суму 219159 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року на суму 219159 грн. в результаті неправомірного включення несплачених сум до валових витрат згідно отриманих податкових накладних від ТОВ “Валсір”, які не мали на меті фактичне їх виконання, були направлені на створення уяви про реальну поставку товарів та заниження суми податкового зобовязання по податку на прибуток.

Такий висновок зроблено в звязку з тим, що в ході супроводження документальної перевірки ТОВ “Кейдо” працівниками податкової міліції здійснено відпрацювання проведених операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Валсір” і встановлено, що ТОВ “Валсір” зареєстроване в м. Києві, проспект 40-річчя Жовтня, 116-а, керівником підприємства вказаний ОСОБА_10 За місцем реєстрації підприємства зясувалося, що вона там ніколи не знаходилося, ОСОБА_10 за свідченням його близьких більше 10 років за адресою реєстрації не знаходиться, ніяких відомостей про його фактичне перебування вони не мають і його розшукують правоохоронні органи в звязку з неодноразовою реєстрацією підприємств, що мають ознаки фіктивності. ОСОБА_10 втрачав свій паспорт і 11.04.2001 року отримав новий.

На підприємстві ТОВ “Валсір”, окрім директора, найманих працівників для здійснення операцій з придбання, складування, реалізації побутової техніки немає.

Опитані водії, що доставляли побутову техніку ТОВ “Кейдо” пояснювали, що отримували її на складах компанії “Фокстрот” в Харківській області та постачання відбувалося за документами інших повязаних з групою компаній “Фокстрот” підприємств, які в подальшому не обліковуються. Фактично ТОВ “Валсір” не має ніякого відношення до постачання матеріально-товарних цінностей, а використовується для оприбуткування за завищеними цінами, отриманої побутової техніки від інших постачальників. Порівнюючи органолептичним методом підписи на формі ОСОБА_10 та підписи на документах податкової звітності виявлені їх розбіжності.

В звязку з цим податковий орган вважає, що ТОВ “Валсір” здійснювало діяльність, що суперечить вимогам Закону, і шляхом укладання угод на реалізацію товарно-матеріальних цінностей надавало можливість іншим субєктам підприємницької діяльності, в тому числі і ТОВ “Кейдо” безпідставно відносити несплачені суми податкових зобовязань до валових витрат, що призвело до ненадходження податків до бюджету. ТОВ “Кейдо” та ТОВ “Валсір” порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також з метою ухилитися від сплати податків, порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Однак повний перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок відповідно до ст. 228 ЦК України і до них відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, для визначення правочину за статтею 228 ЦК як такого що порушує публічний порядок і тому є нікчемним, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Копією господарського договору поставки № 0104/08-01 від 01.04.2008 р., а також додатками до нього (т.1 а.с. 96-107) підтверджується укладення угоди між субєктами господарювання на поставку з боку ТОВ “Валсір” протягом 2008 року ТОВ “Кейдо” побутової техніки та деяких інших товарів згідно специфікації в квітні на суму 1 504 741,91 грн., в травні 1193258,65 грн., в червні 1828837,09 грн., в липні 1525967,15 грн., в серпні 1790971,31 грн., у вересні 1901353,82 грн. і в жовтні 1928107,21 грн.

В силу статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи , довідки № 13298/07 та витягу “АГ №883557” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідки № 46411/10/29-218 про взяття на облік платника податків (т.1 а.с. 108-114) підтверджується офіційна реєстрація ТОВ “Валсір” у державних органах. Види діяльності підприємства ? посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля електропобутовими приладами.

Виписками із банківського рахунку ТОВ “Кейдо” в Сумській ОД “Райффайзен Банк Аваль” (т.2 а.с. 87-247, т.3 а.с. 177-201) підтверджується перерахування ТОВ “Валсір” грошових коштів за товар згідно договору № 0104/08-01 від 01.04.2008 р. в травні на суму 1504741,91 грн., в червні 1193257,52 грн., в липні 1411163,59 грн., в серпні 1245967,17 грн., у вересні 1670 971,32 грн., у жовтні 1551353,8 грн., в листопаді 1728107,3 грн., в грудні 1050000 грн., в лютому 2009 року 1304727,89 грн., в березні 2009 року 1541430,52 грн., всього ? 14201 721,02 грн.

На кожну поставку товарів ТОВ “Васлір” видавалася ТОВ “Кейдо” накладні, які повністю відповідають вимогам, що викладені в ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджується копіями накладних (т.1 а.с. 114-249, т. 2 а.с. 1-86).

Згідно копії акту ДПІ в м. Суми № 5769/2312/35171674/77 від 17.08.2009 р. “Про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Кейдо” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2007 р. від 17.08.2009 р.” (а.с. 22-61), виїзна планова перевірка позивача проводилася в період з 27 липня по 10 серпня 2009 року.

Згідно наданих представниками відповідача копій пояснень осіб щодо ТОВ “Валсір” та його керівника (т.4 а.с. 86-90) ці пояснення були надані на імя начальника ВПМ ДПІ в м. Суми і записані 06, 08 і 12 серпня 2009 року, тобто в період проведення перевірки та складання вищевказаного акту за її наслідками.

Це свідчить про фактичну участь у проведенні виїзної планової перевірки платника податків працівників податкової міліції оскільки зібрана ними інформація була доказами про нікчемність правочину між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” від 01.04.08 р.

Доводи представників ДПІ в м. Суми про супроводження перевірки працівниками податкової міліції і про їх неучасть у перевірці “оскільки вони на підприємстві, що перевіряється, не знаходилися” суд визнає безпідставними оскільки сам по собі факт не перебування поруч із зазначеними в направленні на перевірку працівниками ДПІ в м. Суми не є визначальним. Участь працівників податкової міліції у перевірці підтверджується внесенням інформації про контрагентів ТОВ “Кейдо”, які були ними зібрані, до акту перевірки позивача як доказів, які встановлені саме в результаті діяльності ревізорів-інспекторів ДПІ в м. Суми, яким на перевірку позивача було видано направлення. Ця обставина є визначальною для встановлення участі у перевірці.

В статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), а також встановлено, що працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не повязані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Жодних доказів ведення оперативно-розшукових справ або розслідування кримінальних справ стосовно працівників ТОВ “Кейдо” або ТОВ “Валсір” на день розгляду справи представники відповідача суду не надали і не було таких справ в наявності і раніше.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, норми якої є нормами пряямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії працівників податкової міліції щодо збору інформації відносно контрагентів позивача не відповідають вказаним вище положенням Конституції України.

Доказів щодо нікчемності правочину від 01.04.2008 р. між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” про поставку побутової техніки представниками ДПІ в м. Суми, на яких покладено обовязок доказування правомірності свого рішення в адміністративні справі про протиправність рішення субєкта владних, не надано і про існування таких доказів відомостей не добуто.

Таким чином, на підставі наведених доказів суд вважає, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат суму коштів, сплачених за господарською операцією з ТОВ “Валсір”, а тому товариство не занижувало податок на прибуток на суму 2457749 грн., представниками відповідача в судовому засіданні не доведено правомірність прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кейдо” до Державної податкової інспекції м. Суми про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Суми від 01 вересня 2009 року № 0001062312/0/58137 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Кейдо” суми податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних санкцій в загальній сумі 3491850 (три мільйони чотириста девяносто одна тисяча вісімсот пятдесят) грн.

Відшкодувати за рахунок державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Кейдо” судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів з моменту складання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження та подачі протягом наступних 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили у випадку не подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

У випадку подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не буде скасовано, після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя ( підпис) М.М. Шаповал

Судді ( підпис) О.В. Сопяненко

( підпис) О.А. Прилипчук

Суддя М.М. Шаповал