Постанова № 9563063, 23.04.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7803/09/1770

23 квітня 2010 року 12год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Камінський А.Ф.,

відповідача: представник Тарасюк Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Трансгаз»(далі ТзОВ «Трансгаз», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі ДПІ у Рівненському районі, відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень від 16.09.209 року № 0000912351/0, № 0000922351/0, № 000291751/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «СВ Трансгаз»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року ДПІ у Рівненському районі було складено відповідний акт перевірки №610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року. На підставі акту перевірки відповідачем 16.09.2009 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: №0000912351/0, яким ТзОВ «СВ Трансгаз»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 82375 грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем 63365 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 19010 грн. 00 коп.); №0000922351/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 73541 грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем 49027 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 24514 грн. 00 коп.); № 000291751/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 505 грн. 14 коп. (в тому числі за основним платежем 168 грн. 38 коп., за штрафними санкціями 336 грн. 76 коп.). Вказані рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ДПІ у Рівненському районі, Державної податкової адміністрації у Рівненській області, проте первинна та повторна скарга залишені без задоволення.

В акті перевірки №610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року, на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що ТзОВ «СВ Трансгаз»завищило валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по господарських операціях з Приватним підприємством фірмою «Укрпромсервіс»(далі ППФ «Укрпромсервіс») щодо поставки товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) на суму 143615 грн. 34 коп. (в тому числі податок на додану вартість 23935 грн. 89 коп.), надання послуг по ремонту автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (далі АГНКС) на суму 144597 грн. 08 коп., в тому числі податок на додану вартість 24099 грн. 51 коп., транспортних послуг на суму 4945 грн. 57 коп., в тому числі податок на додану вартість 824 грн. 26 коп. Вказані господарські операції між позивачем та ППФ «Укрпромсервіс»підтверджені відповідними первинними документами: договорами, актами, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, кошторисом на ремонтні роботи, податковими накладними, розрахунковими та платіжними документами, і носили реальний характер та використанні в господарській діяльності ТзОВ «СВ Трансгаз». А тому ДПІ у Рівненському районі безпідставно вказано про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ППФ «Укрпромсервіс». Вважає, що ТзОВ «СВ Трансгаз»правомірно сформувало валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість відповідно до вимог підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 167 грн. 00 коп. на підставі того, що до податкового кредиту в червні 2009 року включено податкову накладну за лютий 2009 року, тобто податкову накладну виписану в іншому, ніж звітний, податковому періоді. Встановлення будь-яких обмежень щодо коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язаних з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, зокрема, встановленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», є протиправним та суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті перевірки №610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року також вказано, що позивачем порушено вимоги підпункту 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»через надання працівникам додаткового блага не у грошовому вигляді (чай, кава, цукор), з яких не сплачено податок з доходів фізичних осіб. Вода, кава чай, печиво придбавалися за рахунок коштів роботодавця та призначались для споживання в офісі будь-яким працівником чи відвідувачем офісу, а тому не може розглядатись як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.09.2009 року №0000912351/0, № 0000922351/0, № 000291751/0.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду, що одним з видів діяльності ТзОВ «СВ Трансгаз»є виробництво та реалізація продуктів нафтопереробки, газомоторного пального, будівництво та експлуатація безно-, газозаправочних станцій, нафто-, газотерміналів. У звязку з необхідністю ремонту АГНКС та майстерні було укладено договір будівельного підряду з ППФ «Укрпромсервіс»у серпні 2008 року для проведення заміни покрівлі навісу, ремонту покрівлі операторської, поліпшення внутрішніх оздоблювальних робіт в вестибулі, побутових кімнатах, майстерні та електрощитовій. Будівельні матеріали для ремонту придбавалися у ППФ «Укрпромсервіс». Придбання товарів та робіт (послуг) підтверджено відповідними розрахунковими та платіжними документами, а тому позивачем у відповідні податкові періоди включено витрати до валових витрат та суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб, то позивач правомірно не включав витрати на придбання кави, чаю, цукру, води до обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, оскільки додаткові блага надавались не конкретним платникам податку, а невизначеному колу осіб як працівників, так і відвідувачів офісу ТзОВ «СВ Трансгаз». Представник позивачапросить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.09.2009 року №0000912351/0, № 0000922351/0, № 000291751/0.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову від 19.02.2010 року №2364/10-15, та пояснив суду, що перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2008 року на суму 244298 грн. 00 коп. та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 48860 грн. 00 коп. по взаєморозрахунках з ППФ «Укрпромсервіс». При перевірці позивача використаний акт Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі Славутської ОДПІ) № 989/23/23651734 від 28.05.2009 року перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ППФ «Укрпромсервіс»за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року. За даним Славутської ОДПІ ППФ «Укрпромсервіс»не знаходиться за юридичною адресою, перевірка проводилась на підставі первинних документів, наданих для перевірки керівником, в приміщенні інспекції, підприємство не має іншого нерухомого майна, немає зареєстрованих транспортних засобів, земельної ділянки, відсутні трудові ресурси. Для проведення будівельних робіт згідно з договором підряду від 01.08.2008 року, укладеним з позивачем, ППФ «Укрпромсервіс»повинно було мати ліцензію на провадження будівельної діяльності. За таких обставин, податковим органом зроблено висновок, що господарські операції за договором підряду, за яким проводилась і поставка ТМЦ, не мали реального характеру і є нікчемними. При цьому позивач покликається на норми Цивільного кодексу України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 року № П-6 і від 25.04.1966 року № П-7, Правил оформлення перевізних документів перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та надання працівникам підприємства додаткового блага не у грошовому вигляді (чай, кава, цукор) за рахунок коштів, які залишались в розпорядженні підприємства. Такі додаткові блага не включені до обєкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, перевіркою донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 168 грн. 38 коп., в тому числі за 2007 рік 54 грн. 22 коп., за 2009 рік 114 грн. 16 коп. Представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Рівненському районі була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «СВ Трансгаз»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, результати якої оформлені актом №610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «СВ Трансгаз»вимог підпунктів 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року в сумі 63365 грн. 00 коп., занижено податок на додану вартість на суму 49027 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2008 року 39380 грн. 00 коп., грудень 2008 року 9480 грн. 00 коп., за червень 2009 року в сумі 167 грн. 00 коп. Дані порушення повязані з завищенням валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ППФ «Укрпромсервіс», які не носять реального характеру та є нікчемними. Крім того, позивачу донараховано податок на додану вартість за червень 2009 року в сумі 167 грн. 00 коп. на підставі того, що до податкового кредиту в червні 2009 року включено податкову накладну за лютий 2009 року, тобто податкову накладну виписану в іншому, ніж звітний, податковому періоді. Перевіркою також встановлено, що ТзОВ «СВ Трансгаз»порушило вимоги підпункту 3.1.3 пункту 3.1., підпункту «б»підпункту 4.2.9 пункту 4.2. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2. пункту 8.1.статті 8, підпункту «а»пункту 19.2. статті 19, підпункту «а»підпункту 20.3.1., підпункту 20.3.2. пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та не утримало і не перераховало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 168 грн. 38 коп., в тому числі за 2008 рік 54 грн. 22 коп., за 2009 рік 114 грн. 16 коп.

На підставі акту перевірки №610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року ДПІ у Рівненському районі 16.09.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000912351/0, яким визначено суму податкового зобовязання ТзОВ «СВ Трансгаз»з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 82375 грн. 00коп. (в тому числі, за основним платежем 63365 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 19010грн. 00 коп.), №0000922351/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 73541 грн. 00коп. (в тому числі, за основним платежем 49027 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 24514грн. 00 коп.) та № 000291751, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 505 грн. 14коп. (в тому числі, за основним платежем 168 грн. 38 коп., за штрафними санкціями 336грн. 76 коп.) Рішеннями ДПІ у Рівненському районі, Державної податкової адміністрації у Рівненській області за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТзОВ «СВ Трансгаз»зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Судом також встановлено, що одним з видів статутної діяльності ТзОВ «СВ Трансгаз»є виробництво та реалізація продуктів нафтопереробки, газомоторного пального, будівництво та експлуатація безно-, газозаправочних станцій, нафто-, газотерміналів. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.03.2007 року, виданого сільським головою Великоомелянівської сільської ради, та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 10.03.2007 року, за адресою Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Енергетиків, 1а знаходиться будівля АГНКС на 750 заправок, яка належить на праві приватної власності ТзОВ «СВ Трансгаз».

01.08.2008 року між ПП «Укрпромсервіс»(підрядник) та ТзОВ «СВ Трансгаз»(замовником) було укладено договір будівельних підряду (ремонтних робіт), відповідно до якого підрядник зобовязувався здійснити будівельні (ремонтні) роботи та будівництво обєктів, визначених у пункту 2 договору відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти обєкти та оплатити їх (пункт 1 договору). Обєктом за цим договором є АГНКС за адресою Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Енергетиків, 1а. (пункт 2 договору). За умовами пункту 5 договору підрядник мав проводити виконання будівництва (ремонту) в строк з 01.08.2008 року по 31.10.2008 року, здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва (ремонту) обєкта та нести ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування. Локальним кошторисом № 7-1-1 на ремонті роботи по обєкту АГНКС по вул. Енергетиків, 1 в селі Велика Омеляна на вересень 2008 року, затвердженого позивачем та ППФ «Укрпромсервіс», визначено такі роботи та витрати: демонтаж покрівлі з профільованого листа, теплоізоляція виробами з пінопласту на бітумі покриттів і перекриттів зверху, монтаж звязок і розпірок з одиночних і парних кутів, гнутозварних профілів для прогонів, улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами по металевому каркасу, улаштування перегородок на металевому каркасі з обшивкою з двох сторін гіпсокартонними листами з ізоляційною прокладкою. Договірна ціна на ремонт АГНКС визначена в відповідній довідці і погоджена сторонами договору в розмірі 293158 грн. 00 коп. По ремонту АГНКС суду представлена підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) за вересень 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 30.09.2008 року на суму 293158 грн. 00 коп. та розрахункові і інші документи в розрізі витрат: 1) податкова накладна від 22.09.2008 року № 22/1 на придбання ТМЦ на суму 143615 грн. 34 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 23935 грн. 89 коп., видаткова накладна № 22/1 від 22.09.2008 року на ТМЦ та від 23.09.2008 року, акт списання № ТГ-000089 від 30.09.2008 року на суму ТМЦ 143615 грн. 34 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 23935 грн. 89 коп., 2) податкова накладна № 23/1 на відшкодування транспортних послуг на суму 4945 грн. 57 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 824 грн. 26 коп., 3) податкова накладна від 24.09.2008 року № 24/1 на надання послуг по ремонту АГНКС на суму 144597 грн. 08 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 24099 грн. 51 коп.; а всього витрат на суму 293158 грн. 00 коп. Відповідно до операцій відображених в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами за період з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року ТзОВ «СВ Трансгаз»по контрагенту ППФ «Укрпромсервіс»відобразило нарахування та сплату платежів за виконані роботи та використані для цього ТМЦ, проведення розрахунків також підтверджується виписками з банку по рахунку позивача про зарахування платежів на рахунок ППФ «Укрпромсервіс».

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2008 року ТзОВ «СВ Трансгаз»включило до реєстру отриманих податкових накладних наступні податкові накладні, отримані від ППФ «Укрпромсервіс»: від 22.09.2008 року № 22/1 на суму 143615 грн. 34 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 23935 грн. 89 коп., від 23.09.2008 року № 23/1 на суму 4945 грн. 57 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 824 грн. 26 коп., від 24.09.2008 року № 24/1 на суму 144597 грн. 08 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 24099 грн. 51 коп. А згідно з додатком 5 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року вказані господарські операції придбання з податком на додану вартість включені до складу податкового кредиту, всього на суму 48859 грн. 66 коп. Позивач в 4 кварталі 2008 року витрати в розмірі 244298 грн. 00 коп. по господарський операціях з ППФ «Укрпромсервіс»відніс до валових витрат і відобразив в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2008 року.

Судом також встановлено, що 28.05.2009 року Славутською ОДПІ Хмельницької області проведено планову невиїзну документальну перевірку ППФ «Укрпромсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, результати якої оформленні актом перевірки № 989/23/23651734. В даному акті перевірки щодо правильності формування валових доходів ППФ «Укрпромсервіс»відображено, що за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в декларації з податку на прибуток підприємств відображено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 2180558 грн. 00 коп., на формування цього показника мали вплив реалізація ТМЦ та надання послуг. Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, взаємовідносини з ТзОВ «СВ Трансгаз»на підставі договору будівельного підряду від 01.08.2008 року та описано в акті перевірки наведені вище документи і проведені розрахунки між ППФ «Укрпромсервіс»та ТзОВ «СВ Трансгаз». Відповідні суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у відповідних періодах відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в тому числі у вересні 2008 року 112198 грн. 00 коп., уточнююча за вересень 2008 року 48860 грн. 00 коп., жовтні 2008 року 161058 грн. 00 коп. Славутською ОДПІ Хмельницької області в акті перевірки № 989/23/23651734 від 28.05.2009 року зроблено висновок, що господарські операції, зокрема, між ППФ «Укрпромсервіс»та ТзОВ «СВ Трансгаз», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, зазначені правочини мають ознаки нікчемності, оскільки в ППФ «Укрпромсервіс»відсутнє нерухоме майно, транспортні засоби, земельна ділянки, трудові ресурси, відсутня ліцензія на провадження будівельної діяльності. При цьому, за результатами перевірки податковою інспекцією не було зменшено ППІФ «Укрпромсервіс»податкові зобовязання з податку на додану вартість та не було зменшено задекларовані валові доходи на відповідні суми, по яких зроблено висновок про нікчемність господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. (пункт 5.11).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, до валових витрат відносяться вартість товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не порушив вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто правомірно включив до складу валових витрат вартість ремонтних робіт по АГНКС в четвертому кварталі 2008 року на суму 244298 грн. 00 коп. та правомірно відніс податок на додану вартість до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року з придбання зазначених ремонтних робіт (товарів, послуг) на суму 48859 грн. 66 коп.

При цьому, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладений договір будівельного підряду (ремонтних робіт) від 01.08.2008 року мав реальний характер, ППФ «Укрпромсервіс»здійснило ремонті роботи по облаштуванню АГНКС згідно з затвердженим обємом робіт в проектно-кошторисній документації. Роботи проводились на обєкті АГНКС, який належить на праві приватної власності позивачу, та використовується ним для здійснення статутної діяльності. Судом встановлено, що контрагент позивача ППФ «Укрпромсервіс»зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку в Славутській ОДПІ Хмельницької області, звітує про свої податкові зобовязання та сплачує відповідні суми податків до Державного бюджету України, в тому числі задекларував податкові зобовязання по операціях надання товарів (робіт, послуг) ТзОВ «СВ Трансгаз». А також відсутні факти визнання недійсними установчих документів юридичної особи ППІ «Укрпромсервіс»чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, видані за господарськими операціями з ТзОВ «СВ Трансгаз»податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені пунктом 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, судом досліджено не лише податкові накладні від 22.09.2008 року № 22/1, від 23.09.2008 року № 23/1, від 24.09.2008 року № 24/1, які були підставою для включення до складу податкового кредиту суми 48859 грн. 66 коп. податку на додану вартість у жовтні 2008 року по операціях з придбання позивачем у ППФ «Укрпромсервіс»товарів (робіт, послуг) та платіжні документи, які є обовязковими для податкового обліку при формуванні податкового кредиту, але й інші докази, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток, зокрема: локальний кошторис № 7-1-1 на ремонті роботи по обєкту АГНКС по вул. Енергетиків, 1 в селі Велика Омеляна на вересень 2008 року з визначенням обєму робіт - демонтаж покрівлі з профільованого листа, теплоізоляція виробами з пінопласту на бітумі покриттів і перекриттів зверху, монтаж звязок і розпірок з одиночних і парних кутів, гнутозварних профілів для прогонів, улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами по металевому каркасу, улаштування перегородок на металевому каркасі з обшивкою з двох сторін гіпсокартонними листами з ізоляційною прокладкою, розрахунок договірної ціни на ремонт, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту) за вересень 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 30.09.2008 року в розрізі виконаних робіт (затрачених ТМЦ, інших ресурсів). Обєкт АГНКС за адресою Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Енергетиків, 1а, відремонтований та експлуатується позивачем.

При цьому відповідачем на вимогу суду не надано доказів, які підтверджували б його доводи відносно того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Надані позивачем ТзОВ «СВ Трансгаз»документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, в акті приймання виконаних підрядних робіт наведена деталізація змісту і обсягу наданих робіт, використаних ТМЦ, інших ресурсів.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що у ППФ «Укрпромсервіс»відсутні матеріальні та трудові ресурси, ліцензія для здійснення будівельних робіт, оскільки доказом цього є лише акт перевірки Славутської ОДПІ від 28.05.2009 року № 989/23/23651734, в якому описано про відсутністю власного нерухомого майна, транспортних засобів, які зареєстровані за ППФ «Укрпромсервіс», проте не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг майна, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), можливість залучення робітників для виконання разових ремонтних робіт за договорами підряду. В даному випадку мали місце не будівельні роботи, як вказує ДПІ у Рівненському районі, а ремонті роботи по облаштування АГНКС, на здійснення яких будь-яких дозволів чи ліцензій у підрядника не вимагається. Відповідно до Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001 року № 112/182 (чинні на момент проведення перевірки), на які посилається відповідач, то вони застосовуються до провадження будівельної діяльності, що включає: вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, але ніяк не проведення ремонтних робіт.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на недотримання інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР відповідно від 15.06.1965 року N П-6 і від 25.04.66 року N П-7, виходячи з такого. Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За умовами пункту 5 договору будівельного підряду (ремонтних робіт) підрядник зобовязувався здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва (ремонту) обєкта та нести ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, тобто договором не передбачено приймання-передачі ТМЦ від постачальника, який виступає і підрядником, до покупця, який виступає замовником по договору підряду. Підрядчик використовує ТМЦ для проведення ремонтних робіт та несе відповідальність за якість наданих матеріалів. Таким чином застосування зазначених інструкцій Державного арбітражу Союзу РСР не є обов'язковим, оскільки сторони договору, ППФ «Укрпромсервіс»та ТзОВ «СВ Трансгаз»відповідно до положень Цивільного кодексу України на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання-передачі ТМЦ та їх використання.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Договір будівельного підряду (ремонтних робіт), від 01.08.2008 року, укладений між ПП «Укрпромсервіс»та ТзОВ «СВ Трансгаз», відповідає нормам цивільного законодавства, чим спростовують твердження відповідача про порушення вимог Цивільного кодексу України.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних у позивача, то, на думку суду, такі документи повинні зберігатися у відправника, постачальника ТМЦ, тобто у ППФ «Укрпромсервіс»і позивач не може нести відповідальність за їх не зберігання та не представлення для перевірки Славутській ОДПІ.

Крім того, судом також встановлено, що позивач включив до податкового кредиту в червні 2009 року податкову накладну, виписану в лютому 2009 року на суму податку на додану вартість в розмірі 167 грн. 00 коп.

Порядок формування податкового кредиту звітного періоду згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»наведений вище.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що при перевірці податкової звітності позивача за червень 2009 року ДПІ у Рівненському районі не виявлено включення до складу податкового кредиту сум, що не підтверджені податковими накладними. При цьому включення до податкового кредиту сум по податковій накладній виписаній в іншому, ніж звітний, податковому періоді законом не обмежено, не заборонено. Таким чином, позивач діяв в межах та в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість», та правомірно включив суми податку на додану вартість за податковою накладною лютого 2009 року, отриману із запізненням в червні 2009 року, до податкового кредиту в іншому ніж звітний, податковому періоді (при цьому відповідач не заперечує дотримання позивачем норм підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», яким встановлено, що уточнення платником податку податкового кредиту є виправданим лише у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації, виходячи з такого.

Відповідно до Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92), прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України).

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу передбачено, зокрема, що встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість». Пунктом 11.4 статті 11 цього Закону визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»встановлено додаткові правила щодо порядку сплати цього податку для платників. Згідно з пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року № 15-рп/2000 (у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України також наголошував на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта. А тому донарахування податку на додану вартість в сумі 617 грн. 00 коп. ДПІ у Рівненському районі проведено неправомірно.

Крім того, в акті перевірки № 610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та заниження обєкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб з наданих працівникам підприємства додаткових благ не у грошовому вигляді (придбання води, чаю, кави, цукру). Як встановлено судом, вода, кава, чай, цукор придбавалися за рахунок коштів роботодавця і призначалися для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу.

Згідно із пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб підлягає дохід, в тому числі одержаний у вигляді додаткового блага, одержаний безпосередньо конкретним платником податку. За таких обставин, суд приходить до висновку, що ДПІ у Рівненському районі неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 617 грн. 00 коп.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про скасування податкових повідомлень-рішень податкових повідомлень рішень ДПІ у Рівненському районі від 16.09.209 року № 0000912351/0, № 0000922351/0, № 000291751/0.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі №000091235/0, №0000922351/0, №000291751/0 від 16 вересня 2009 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Жуковська Л.А.