Ухвала суду № 95628669, 17.03.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/712/21

1 - кс/490/1005/2021

У Х В А Л А

17 березня 2021 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 погоджене із прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 погоджене із прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, яке було вилучено 19.02.2021р. в ході проведення обшуку за місцем мешкання директора департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон чорного кольору, з написом «iPhone» без серійного номеру та інших написів, який належить ОСОБА_6 ; печатку Арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) свідоцтво про право здійснювати діяльність арбітражного керуючого №1697 від 09.08.2013 Міністерства юстиції України, в рамках кримінального провадження № 12020150000000326 від 10.11.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.191 КК України.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини поважності неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Таким чином, не явка слідчого в судове засідання не є перешкодою для розгляду даного клопотання.

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечив, з огляду на те, що вилучене за місцем мешкання ОСОБА_6 майно, не має жодного доказового значення для розслідування кримінального провадження № 12020150000000326.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально - правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь - якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчою групою слідчого управління ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020150000000326 від 10.11.2020, за фактом заволодіння, в період 2016-2020 років, службовими особами департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03365707) (далі Департамент ЖКГ ММР), за попередньою змовою зі службовими комунальних підприємств м. Миколаїв та службовими особами юридичних осіб приватного права, шляхом зловживання своїм службовим становищем, бюджетними коштами, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2021 року у вказаному кримінальному провадженні було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання директора департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукання договорів, укладених між департаментом ЖКГ ММР та іншими підприємствами щодо виконання ремонтних робіт.

Так, 19.02.2021 в ході проведення обшуку за місцем мешкання директора департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон чорного кольору, з написом «iPhone» без серійного номеру та інших написів, який належить ОСОБА_6 ; печатку Арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) свідоцтво про право здійснювати діяльність арбітражного керуючого №1697 від 09.08.2013 Міністерства юстиції України.

У своєму клопотанні слідчий у якості обґрунтування необхідності накладення арешту на вказане вилучене майно зазначає, що зазначені речі, предмети та документи самі по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні щодо події кримінального правопорушення, винуватості особи (осіб), форми вини, мотиву і мети кримінального правопорушення. Тому є достатні підстави вважати, що вказані речі, предмети та документи містять відомості, що відповідають критеріям визначеним у ст. 98 КПК України. Тож, беручи до уваги вищевикладене, є необхідність у збереженні вилученого майна з метою запобігання його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення та забезпечення збереження речових доказів.

Разом із тим клопотання слідчого не містить обґрунтування яке саме доказове значення для розслідування обставин кримінального провадження мають вилучені речі за місцем мешкання директора департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради ОСОБА_6 .

Окрім того слідчим не доведено існування такого ступеню підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так з матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні № 12020150000000326 про підозру жодній особі не повідомлено.

Згідно із Узагальненням судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, інформацію про що заслухано та обговорено на засіданні пленуму ВССУ, яке відбулося 07.02.2014 року, зазначається, що щодо осіб, які не є підозрюваними(яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченомуст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння,не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя переконаний про необхідність відмови в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст.170,172, 173 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 погоджене із прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1