Постанова № 95627617, 17.03.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/744/21

Провадження № 2-а/456/36/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 березня 2021 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Стасів О.Я.,

сторони та інші учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач 1 – Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції;

відповідач 2 – поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції молодший лейтенант поліції Турко Сергій Миколайович;

вимоги позивача – про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення;

розглянувши у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів дану адміністративну справу, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 18.02.2021 року з пропуском строку, визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України, звернулася у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з адміністративною позовною заявою, у котрій просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 581780 від 03.02.2021 року, винесену поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Турком С.М., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді накладення штрафу у розмірі 425 грн..

Позов обґрунтовано тим, що 03.02.2021 року відповідачем 2 стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 581780, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за керування трактором марки КИЙ-14102, д. н. з. НОМЕР_1 з причепом, д. н. з. НОМЕР_2 , без поліса обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, у порушення пункту 2.1. «г» Правил дорожнього руху України. Позивач вважає, що зазначена постанова по справі про адміністративне правопорушення є протиправною. Вказує, що він не порушував пункт 2.1. «г» Правил дорожнього руху України, так як керований ним трактор з причепом не відноситься до транспортних засобів у розумінні положень чинного Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів», а, отже, не підлягає обов`язковому страхуванню за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначає також, що страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може вимагатися поліцейським на місці зупинки транспортного засобу у випадку складення протоколу щодо порушення правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, однак жодного з цих випадків не було. Тому переконаний, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Також посилається на порушення процедури прийняття відповідачем 2 оскаржуваної постанови, як і на порушення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Відповідач 1 у запропоновані судом строк та порядку скерував на адресу суду відзив на адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до нього та поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Турка С.М., про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (надійшов на адресу суду поштою 15.03.2021 року за вх. № 4754). У своєму відзиві відповідач 1 зазначає, що проти позову заперечує повністю, виходячи з правовірності винесення відповідачем 2 оскаржуваної постанови та відповідності його дій при розгляді відносно позивача справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП вимогам Конституції та законів України. Вказує також на помилковість тверджень позивача про ту обставину, що керований ним трактор з причепом не відноситься до транспортних засобів у розумінні положень чинного Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів», а, отже, не підлягає обов`язковому страхуванню за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки такий в силу ч. 3 ст. 34Закону України «Про дорожній рух» підлягає обов`язковій державній реєстрації та обліку, що, на переконання уповноваженої представниці відповідача 1, є першочерговим.

Відповідач 2 у запропоновані судом строк та порядку відзиву на адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до нього та Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не подав.

Заяви та клопотання учасників справи.

Одночасно із адміністративною позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення із обґрунтуванням причини пропуску такого строку.

Ним же, одночасно із адміністративною позовною заявою було заявлено також клопотання про розгляд справи за його відсутності.

02.03.2021 року за вх. № 3950 від позивача надійшла адміністративна позовна заява після усунення її недоліків поданої, із приєднанням доказу на підтвердження сплати судового збору.

Одночасно із відзивом на адміністративну позовну заяву відповідачем 1 було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи до суду не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 19.02.2021 року вищевказану адміністративну позовну заяву було залишено без руху та надано термін для виправлення її недоліків у вигляді сплати судового збору за пред`явлення позовної вимоги немайнового характеру, а також вирішення питання щодо можливості залучення до участі у справі співвідповідача, котрі було виправлено у запропонований строк у вигляді подання адміністративної позовної заяви із залученням двох відповідачів та приєднанням оригіналу квитанції № 26 від 26.02.2021 року про сплату судового збору.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 03.03.2021 року позивачеві поновлено строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення як такий, що пропущений ним з поважних причин, вищевказану адміністративну позовну заяву, після усунення її недоліків, прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судовому засіданні, котре було призначене на 17.03.2021 року о 12.00 год..

Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі, про що у матеріалах справи містяться відповідні докази.

Судом також були задоволені клопотання позивача та уповноваженої представниці відповідача 1 про розгляд даної справи за їх відсутності та, виходячи з положень ч. 3 ст. 194, ч. 4 ст. 229 КАС України, а також враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе здійснювати судовий розгляд даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового засідання у цій справі технічними засобами.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Статтями 72-90 глави 5 «Докази та доказування» чинного КАС України наведені основні положення про докази, котрими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи , і ці дані встановлюються вичерпними засобами. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами, пов`язаними із притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням на нього адміністративного стягнення, встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Як встановлено судом, 03.02.2021 року відповідачем 2 було винесено постанову серії БАА № 581780 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача як водія притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (копія міститься у справі, а. с . 25).

За змістом зазначеної постанови по справі про адміністративне правопорушення позивач, керував о 09.17 год. 03.02.2021 року по автомобільній дорозі Київ-Чоп (610 км + 200 м) трактором марки КИЙ-14102, д. н. з. НОМЕР_1 з причепом, д. н. з. НОМЕР_2 , без поліса обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.1. «г» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Будь-яких протоколів щодо порушень позивачем правил дорожнього руху відповідачем 2 не складалось, інших постанов по справах про адміністративні правопорушення, пов`язаних із порушенням позивачем правил дорожнього руху, відповідачем 2 не виносилось, як і не оформлялися матеріали дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача як водія керованого ним трактора з причепом.

Норми права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, та мотиви їх застосування.

В силу ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами пункту 2.1. «г» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи.

У пункті 1.10. Правил дорожнього руху України наведене визначення транспортного засобу, згідно з котрим транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. У свою чергу, трактор – це моторизований колісний або гусеничний транспортний засіб сільськогосподарського або лісогосподарського призначення, що має щонайменше дві осі та характеризується максимальною конструкційною швидкістю не менш як 6 кілометрів на годину, спеціально призначений для того, щоб тягти, штовхати, везти і приводити в рух змінні причіпні машини, що використовуються для виконання сільськогосподарських або лісогосподарських робіт, або буксирувати сільськогосподарські та лісогосподарські причепи. Зазначений транспортний засіб застосовується також для перевезення вантажів під час виконання сільськогосподарських та лісогосподарських робіт і обладнується сидіннями для пасажирів.

Відповідно до пункту 1.5. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наземні транспортні засоби – це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

У свою чергу, коригуючі коефіцієнти та їх розміри встановлено та затверджено Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2010 року за № 689/17984, згідно з котрим трактор не відноситься до типів транспортних засобів, щодо яких встановлений коригуючий коефіцієнт та не підлягає державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, а реєструється державними інспекціями сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах на підставі Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 694 від 08.07.2009 року «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів».

В силу ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, а саме тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух», у поєднанні з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений обов`язок водія транспортного засобу мати при собі страховий поліс (сертифікат) про укладення договору цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в окремих випадках, передбачених чинним законодавством, а також визначений контроль за наявністю такого стразового полісу (сертифіката) виключно при складенні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, суд дійшов висновку, що трактор, за керування котрим із причепом без страхового полісу позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів», а тому не підлягає обов`язковому страхуванню за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі № 295/5514/17, адміністративне провадження № К/9901/24262/18.

Крім того, враховуючи ту обставину, що будь-яких протоколів щодо порушень позивачем правил дорожнього руху відповідачем 2 не складалось, інших постанов по справах про адміністративні правопорушення, пов`язаних із порушенням позивачем правил дорожнього руху, відповідачем 2 не виносилось, як і не оформлялися матеріали дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача як водія керованого ним трактора з причепом, відповідач 2 не вправі був здійснювати контроль за наявністю у позивача договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та, у випадку відсутності такого, вживати заходів для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.04.2017 року у справі № 754/7746/16-а, адміністративне провадження № К/800/13938/17, від котрої не відступив Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду.

Відтак, суд вважає безпідставними покликання відповідача 1 у своєму відзиві на позовну заяву про прийняття відповідачем 2 оскаржуваної постанови відносно позивача у спосіб та відповідно до чинного законодавства та переконаний, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене та з метою захисту прав та інтересів позивача, суд, виходячи також з положень ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне при скасуванні оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення вийти за межі позовних вимог та справу про адміністративне правопорушення закрити на виконання вимог до пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред`явлення адміністративної позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 454 грн. і підтверджуються квитанцією № 26 від 26.02.2021 року (оригінал наявний у справі, а. с. 18), на підставі ст. 139 КАС України, підлягають до стягнення на користь позивача з відповідача 1, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення у повному обсязі.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї адміністративної справи не містять.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 257-258, 262, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції та поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Турка Сергія Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Турка Сергія Миколайовича у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 581780 від 03.02.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн..

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції; місцезнаходження юридичної особи: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, буд. 19; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41239834.

Відповідач 2: поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції молодший лейтенант поліції Турко Сергій Миколайович; місце праці: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, буд. 19.

Судове рішення складено 17 березня 2021 року.

Суддя В.Я. Микитин