Рішення № 95627314, 09.03.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1591/20

Провадження № 2/448/223/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09.03.2021 року м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді – Гіряк С.І.

за участі:

секретаря судового засідання – Крив`як О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

до

відповідача ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Прикордонної служби України (місце знаходження: вул. Личаківська, 74, м. Львів, 79010)

предмет та підстави позову: про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - не з`явилася,

представник третьої особи – не з`явився,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

2. Позов обґрунтував тим, що він є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 На даний час відповідач, яка є його колишньою дружиною, зареєстрована в зазначеній квартирі, проте не проживає в ній з 2011 року, оскільки добровільно вибула та забрала свої особисті речі. Шлюб між відповідачем та позивачем розірваний. Відповідачка не сплачує плату за комунальні послуги, не несе жодних витрат по утриманні житлового будинку та не приймає участі в спільному побуті

3. Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не надала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог, не заперечував проти заочного розгляду справи.

5. Представник третьої особи надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 ЦПК), в судове засідання не з`явився, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

7. Ухвалою суду від 21.01.2021 року було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.

8. Довідкою № 704/965 від 02 грудня 2020 року підтверджується, що квартира АДРЕСА_2 була роз приділена ОСОБА_1 . Будинок в якому знаходиться дана квартира належить Львівському прикордонному загону має статус закритого військового містечка та являється державною власністю.

9. Згідно довідки з місця проживання про реєстрацію і склад сім`ї № 704/910 від 17 листопада 2020 року разом з позивачем за вказаною адресою зареєстровані син ОСОБА_3 та колишня дружина ОСОБА_2 .

10. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 02 лютого 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірваний.

11. Актом обстеження приміщення по АДРЕСА_3 від 12.11.2020 року підтверджується, що відповідач вказаною адресою не проживають з 2011 року.

12. Суд констатує, що окрім направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачів, повідомлення про виклик відповідачів в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Мостиського районного суду Львівської області (http:// court.gov.ua/). Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від відповідачів до суду не надходило.

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду.

А. Загальні принципи.

13. В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантовано кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

14. А, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

15. В свою чергу, в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

16. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див. пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

17. Отже, в даній конкретній ситуації визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого житла, яке в свою чергу не є абсолютним.

18. Окремо Суд звертає увагу, що питання щодо позбавлення житла в багатьох випадках можуть охоплюватись і змістом статті 1 Протоколу 1 Конвенції, які стосуються захисту права власності (див. наприклад рішення Європейського Суду у справі «Андрій Руденко проти України»).

19. Але враховуючи конкретні обставини справи, зміст позовних вимог та надані сторонами докази, Суд вважає за недоцільне розглядати питання обґрунтованості втручання у право відповідача в контексті статті 1 Протоколу 1 Конвенції.

20. Таким чином, втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. пункт 47 рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.

1). Чи здійснювалось втручання «згідно із законом».

21. Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідача законом» Суд враховує, що право членів сім`ї власника житла на користування цим житлом врегульовано нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), а порядок збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами регламентовано нормами Житлового кодексу України (далі ЖК).

22. Так, стаття 71 ЖК встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

23. А Відповідно до статті 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

24. Аналіз статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

25. Так, в даній ситуації втручання у право відповідача здійснюється на підставі статті 71 ЖК, що регулює правовідносини щодо збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами і стосуються наймача або членів його сім`ї.

26. Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

2). Чи відповідало втручання цілям передбаченим в пункті 2 статті 8 Конвенції.

27. Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідачів «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що в даних правовідносинах втручання у право відповідача здійснюється з метою захисту прав і свобод позивача (його права користуванням житловим приміщенням, про що ним зазначено в позовній заяві), що підпадає під виняток, передбачений пунктом 2 статті 8 Конвенції і підтверджує наявність вимоги щодо «законної мети».

3). Чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві» (пропорційним).

28. Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції.

29. Отже, Суд при співставленні «балансу інтересів» враховує, що спірна квартира має статус державного житлового фонду, користування жилими приміщеннями, в якому регулюється главою 2 ЖК.

30. Відповідач є колишньою дружиною позивача і проживала в квартирі, як член його сім`ї, будь-яких угод про порядок користування жилим приміщенням між сторонами не укладалось.

31. В свою чергу, пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 (з відповідними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК» судам роз`яснено, що відповідно до статті 107 ЖК наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

32. А відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33. Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачка не проживає в спірному житлі з 2011 року.

34. Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання відповідачки, такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

35. З іншої сторони відповідачем в судове засідання не надано доказів, що вона проживає в спірній квартирі, користується нею, доказів, які б підтверджували поважність причин не проживання в спірній квартирі.

36. З огляду на вищенаведене, а також те, що відповідачка ОСОБА_2 без поважних причин була відсутня у квартирі АДРЕСА_2 понад встановлений законом строк збереження права користування житлом, остання самостійно залишила дане жиле приміщення і протягом тривалого часу (понад один рік) не намагалася вселитись у таке, перешкод в користуванні спірною квартирою їй не чинилось і вона добровільно обрала собі інше місце проживання, а також з огляду на те, що формальна реєстрація відповідачки у спірній квартирі є такою, що перешкоджає позивачу ОСОБА_1 у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

37.За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

38.Так, згідно квитанції від 24 грудня 2020 року позивачем було сплачено 840,80 грн. судового збору.

39.Позивачем заявлено вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, котра була задоволена в повному обсязі, а тому у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки судовий збір у розмірі 840,80 грн.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Прикордонної служби України про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_4 .

3.Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесених ним витрат зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

7. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

11. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

12. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.

13. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

14. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

15. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 .

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Прикордонної служби України місце знаходження: вул.Личаківська, 74, м. Львів, індекс 79010.; ЄДРПОУ – 14321653.

Повний текст судового рішення складено 16.03.2021 року.

Суддя С.І.Гіряк

Рішення набрало законної сили:

«___» ____ 20__ р.

Суддя С.І. Гіряк