Рішення № 95626454, 17.03.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

17.03.2021

ЄУН №337/4107/20

Провадження №2/337/580/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Сабліної А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 22.10.2007 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом, погодився із тим, що Банк має право у будь який час збільшити чи зменшити кредитний ліміт та зобов`язався повертати витрачену частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 08.07.2020 року має заборгованість у сумі 142 201,51 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 68 200,36 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 23831,20 грн., пені в сумі 50 169,95грн.

У позовній заяві Банк просив стягнути з відповідача частину суми заборгованості в розмірі 133 506,91 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 68 200,36 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 23831,20 грн., пені за період з 22.10.2007р. по 31.08.2019р. в сумі 41 475,35 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2020р. позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено повністю.

Ухвалою суду від 13.01.2021р. рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2020р. у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано, справа призначена до нового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.01.2021р. від представника відповідача – адвоката Рогозіна О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що додані позивачем до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, а також Правила користування платіжною карткою відповідачем не визнаються, оскільки вони не містять його підпису, тому не можуть вважатися складовими частинами кредитного договору, укладеного між сторонами 22.10.2007р. і підтверджувати істотні умови кредитування, зокрема, розмір процентів за користування кредитом. Водночас не заперечує, що у заяві позичальника від 22.10.2007р. процентна ставка зазначена у розмірі 3% за кредитним лімітом, який становить 800,00 грн. При цьому вказує, що підписана відповідачем Анкета-заява від 22.10.2007р. не містить строку повернення кредиту та умов про зміну кредитного ліміту на картці та відсотків за користування кредитним лімітом. Збільшення кредитного ліміту по кредитній картці відповідача не було погоджено із відповідачем. 26.04.2018р. відповідачем було повністю погашено заборгованість по використанню кредитного ліміту. Строк нарахування пені за прострочення кредитного зобов`язання та подачі позовної заяви про сплату заборгованості за кредитним договором сплинув 27.09.2019р. Умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та визначення її розміру у Заяві-анкеті відсутні. За власним розрахунком вказує, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту в розмірі 40338,06 грн., а за період з 01.10.2019р. по 01.10.2020р. можлива бути стягнута пеня в сумі 4150,81грн. В задоволенні інших вимог просить відмовити.

26.01.2021р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивач позовні вимоги підтримав повністю та додатково зазначив, що факт укладання кредитного договору між сторонами підтверджується особисто підписаною відповідачем Заявою-анкетою від 22.10.2007р., в якій відповідач висловив згоду на укладання договору та виявив бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна». Також відповідач підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій чітко зазначено, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри штрафних санкцій, комісій та щомісячного платежу. З наданих Банком розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку відповідача вбачається, що йому було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість за договором. Щодо доводів відповідача про те, що він 26.04.2018р. повністю здійснив погашення заборгованості за кредитним договором зазначає, що дійсно вказаний факт мав місце, проте 27.04.2018р. відповідач знову скористався кредитними коштами, що в подальшому й призвело до заборгованості. Згідно умов кредитного договору, сплата відсотків за користування кредитом здійснювалась шляхом списання грошей з поточного рахунку відповідача у розмірі нарахованих відсотків. Щодо наданого відповідачем розрахунку, то він не відповідає умовам договору, у відповідача відсутні спеціальні знання для здійснення розрахунку заборгованості за кредитом. Також вказує, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, строк дії останньої перевипущеної картки відповідача становить до останнього дня 01/2022. Просить позов задовольнити.

15.02.2021р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути на користь Банку з відповідача заборгованість за договором №б/н від 22.10.2007 року в розмірі 92 031,56 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 68 200,36 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 23 3831,20 грн., а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не прибув, з позовною заявою подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наданих доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано в ЄДРПОУ, є юридичною особою, має статут, ліцензію на заняття банківських послуг. Відповідно до п. 2 Статуту є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.10.2007р. ОСОБА_1 підписав заяву (арк.64), в якій зазначено, що він виявив бажання оформити на своє ім`я картку «Кредитка універсальна» «30 днів пільгового періоду», з кредитним лімітом у сумі 800,00 грн., з базовою відсотковою ставкою по кредиту у розмірі 3,00 % на місяць на залишок заборгованості. При порушенні позичальником строків платежу з будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову. Кредитну картку та ПІН ОСОБА_1 отримав 22.10.2017р.

Також в заяві зазначено, що відповідач ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить, які були надані йому у письмову виді. Своїм підписом ОСОБА_1 , підтвердив факт отримання ним інформації про умови кредитування у ПриватБанк, та його місцезнаходження.

До позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» також додано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка 22.10.2007р. підписана відповідачем ОСОБА_1 (арк.65).

У вищезазначеній довідці зазначено процентну ставку у розмірі 3,0% на місяць, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір пені та штрафів.

До позовної заяви Банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, посилаючись на те, що вони також є складовою Договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 22.10.2007р.

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 було видано такі кредитні картки: 03.10.2007р. № НОМЕР_1 зі строком дії до 10/15; 29.11.2013р. № НОМЕР_2 строком дії до 07/16; 19.09.2014р. № НОМЕР_3 строком дії до 09/18; 27.03.2018р. № НОМЕР_4 строком дії до 01/22 (арк.63).

22.10.2007р. на кредитну картку № НОМЕР_1 Банком було встановлено кредитний ліміт в розмірі 800,00 грн., 03.07.2008р. ліміт збільшено до 2000,00грн., 13.12.2011р. ліміт зменшений до 1000,00грн., 24.09.2012р. ліміт збільшений до 1500,00грн., 09.12.2017р. ліміт збільшений до 50000,00грн., 27.03.2018р. ліміт 50000,00грн., 26.07.2018р. ліміт зменшено до 0,00 грн. (арк.62).

Факт користування кредитними коштами відповідачем підтверджується випискою по картковому рахунку, яка додана позивачем до позовної заяви.

Згідно з наданим Банком розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.10.2007 року, станом на 08.07.2020 року становить 142 201,51 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 68 200,36 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 23 831,20 грн., пені в сумі 50 169,95 грн.

Після зменшення позовних вимог Банк просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 92 031,56 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 68 200,36 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 23 3831,20 грн., а також понесені судові витрати.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України в сумі 23 3831,20 грн.

Так, на обґрунтування позовних вимог до позовної заяви позивач додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, вказуючи, що цей документ разом із Анкетою-заявою становлять Договір про надання банківських послуг, який є договором приєднання і який було укладено між сторонами.

З огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України умови договору приєднання розроблює підприємець - в даному випадку АТ КБ «Приватбанк». Другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що наданий суду позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 22.10.2007р. Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в зазначені в цих документах строки та розмірах з відповідним порядком нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, наданий Банком Витяг з Умов не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що вказані відсотки нараховані Банком у відповідності до ст.625 ЦК України, але не за визначеною у цій нормі ставкою 3% річних, а на підставі визначеної в Умовах та правилах надання банківських послуг, які не погоджувались з позичальником. Тому на цих підставах такі відсотки вважаються неправомірно нарахованими і стягненню в такому разі не підлягають.

Також з огляду на положення ч.1 ст.13 ЦПК України суд не може стягнути відсотки і за ставкою 3% річних, визначеною ст.625 ЦК України, оскільки Банк пов`язував ці відсотки саме із встановленою на підставі договору ставкою 84 % як відповідальність за прострочений кредит, а не у встановленій законом ставці. Тобто таке самостійне нарахування судом прострочених процентів на підставі закону було б виходом за межі позовних вимог (підстав позову), що заборонено вище наведеними положення статті 13 ЦПК України.

На підставі викладеного в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

В той же час, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач 22.10.2007р. звернувся до Банку з Анкетою-заявою з метою отримання банківських послуг, підписав її, чим надав згоду на отримання банківських послуг, в т.ч. кредиту, та отримав банківську картку. Кредитні кошти були зараховані на видану відповідачу банківську картку, в подальшому кредитний ліміт змінювався. Відповідач користувався цими грошовими коштами, від їх отримання не відмовлявся, до Банку з приводу закриття, повернення картки не звертався, строк дії останньої картки не закінчився. Також він частково здійснював повернення кредитних коштів, але нерегулярно та/або в меншому розмірі, що потягло виникнення заборгованості за тілом кредиту станом на 08.07.2020р. в розмірі 68200,36 грн.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, випискою з особового банківського рахунку, відкритого на ім`я відповідача за виданою банківською карткою, довідками про встановлення кредитного ліміту та про видані банківські картки зі строками їх дії. Ці докази в частині підтвердження розміру заборгованості за тілом кредиту суд вважає належними та допустимими, тому приймає їх при ухваленні цього рішення.

Наданий представником відповідача разом з відзивом на позову заяву конррозрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 40338,06 грн., суд не приймає до уваги та вважає його необґрунтованим, оскільки розрахунок має бути розгорнутим, включаючи у себе всі складові заборгованості. Суд вважає, що вказаним критеріям наданий представником відповідача розрахунок не відповідає та спростовується випискою по картрахунку відповідача, яка надана Банком.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав шляхом стягнення в судовому порядку з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, в примусовому порядку з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 68200,36 грн.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно сумі задоволених вимог, а саме в розмірі 1557,80 грн. (з розрахунку: 68200,36 грн. х 100% : 92031,56 грн. = 74,11% від заявленої позивачем вимоги; 74,11% х 2102 грн. : 100 % = 1557,80 грн.)

Керуючись ст.3, 6, 11, 15, 16, 526, 530, 549, 610, 627, 629, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д рах. № НОМЕР_6 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 22.10.2007 року в сумі 68200,36 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1557,80 грн., а всього: 69758 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 16 коп.?

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова