Постанова № 9562601, 12.05.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-509/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Катеренчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (далі ТОВ «УКК») звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати податкові повідомлення-рішення №0000042301/0 від 13.01.2010 року та №0000052301/0 від 13.01.2010 року недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при проведені перевірки перевіряючим були надані рахунки від 06.02.2007 року №689, від 20.06.2007 року №588, накладні від 20.06.2007 року №95-06, від 06.02.2007 року №13-02 та податкові накладні від 20.06.2007 року №95-06, від 06.02.2007 року №13-02, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджують дійсність угод ТОВ «УКК» з контрагентами ПП «Експроект Юг» та ПП ««ВКФ «Торгівельні пропозиції» та є підставою для збільшення валових витрат та податкового кредиту. На думку позивача, вищевказані документи свідчать про правомірність включення сплаченої ТОВ «УКК» вартості товару до складу валових витрат. Зважаючи на недоведеність висновків посадових осіб податкової служби щодо фіктивності ПП «Експроект Юг» та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» та висновків про те, що складені між позивачем із цими контрагентами угоди були спрямовані на ухилення від сплати податків і їх було вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства, а тому вони є нікчемними і не створюють правових наслідків, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що під час перевірки було встановлено, що угоди між ТОВ «УКК» та ПП «Експроект ЮГ», ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» не були направлені на реальне настання правових наслідків для відповідних контрагентів. В результаті цього ТОВ «УКК» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами в сумі 53375,00 гривень та відповідно занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 53375,00 гривень. Зважаючи на відповідність прийнятих податкових повідомлень-рішень чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини, просив відмовити в задоволенні позову. В останнє судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серія УОД №0050049 від 18.02.2009 року, виданого ДПА в Одеській області, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з підрозділами Держфінмоніторінгу України та правоохоронними органами управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області, радником податкової служби 3 рангу, Ротаром С.М., згідно п.1 ст.11 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (код 31595602) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Експроект ЮГ» (код 34055529) та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» (код 33803081) за період з 01.01.2007 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складений акт від 28.12.2009 року №413/35-03/31595602.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «УКК» п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «УКК» завищено валові витрати на загальну суму 266870,00 гривень (І квартал 2007 року 183248,00 гривень, ІІ квартал 2007 року 83622,00 гривень) та відповідно занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 66718,00 гривень, (І квартал 2007 року 45812,00 гривень, ІІ квартал 2007 року 20906,0 гривень); п.п7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «УКК» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 53375,00 гривень (лютий 2007 року 36650,00 гривень, червень 2007 року 16725,00 гривень) та відповідно занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 53375,00 гривень.

На підставі вищевказаного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2010 року №0000052301/0 про визначення ТОВ «УКК» податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 40251,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 20126,00 гривень, а всього 60377,00 гривень, та від 13.01.2010 року №0000042301/0 про визначання ТОВ «УКК» податкового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 66718,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 33359,00 гривень, а всього 100077,00 гривень.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що ТОВ «УКК» уклало правочин у вигляді усної угоди з ПП «Експроект Юг» на поставку кабельно-проводникової продукції на адресу ТОВ «УКК». На виконання цієї угоди директором ПП «Експрект Юг» ОСОБА_1 було виписано рахунок №588 від 20.06.2007 року на загальну суму 100347,17 гривень в т.ч. ПДВ 16724,53 гривень, видаткову накладну від 20.06.2007 року №95-06 на суму 100347,17 гривень в т.ч. ПДВ 16724,53 гривень та податкову накладну від 20.06.2007 року №95-06 на загальну суму 100347,17 гривень. Розрахунок було здійснено у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 20.06.2007 року №219. Отримання зазначеного товару ТОВ «УКК» було віднесено до складу податкового кредиту в сумі 16724,53 гривень та до складу валових витрат у загальній сумі 83622,00 гривень у відповідних податкових періодах.

З акту перевірки вбачається, що кабельно-проводникова продукція була отримана довіреною особою позивача Горбенко Л.Н., яка діяла на підставі виданої їй довіреності серії ЯНБ №327390 від 20.06.2007 року. Вантажні роботи та транспортування товару проводилися ТОВ «УКК». Розрахунок між сторонами згідно вищевказаної угоди проводився у безготівковій формі на підставі платіжного доручення від 20.06.2007 року №219. Під час перевірки підприємством не надано доказів реальності здійснення відповідних робіт та відповідних письмових доказів на підтвердження здійсненого розрахунку.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «УКК» та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» було укладено угоду на поставку кабельно-проводникової продукції. На виконання цієї угоди директором ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» ОСОБА_3 було виписано на адресу позивача рахунок фактуру від 06.02.2007 року №689 на загальну суму 219897,59 гривень (в т.ч. ПДВ 36649,60 гривень), видаткову накладну від 06.02.2007 року №13-02 на загальну суму 219897,59 гривень (в т.ч. ПДВ 36649,60 гривень), податкову накладну від 06.02.2007 року №13-02 на загальну суму 219897,59 гривень (в т.ч. ПДВ 36649,60 гривень). Розрахунок було здійснено у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 12.02.2007 року №3826. Отримання зазначеного товару ТОВ «УКК» було віднесено до складу податкового кредиту в сумі 36649,60 гривень та до складу валових витрат у загальній сумі 183248,00 гривень у відповідних податкових періодах.

З акту перевірки вбачається, що кабельно-проводникова продукція була отримана довіреною особою позивача Ахметовою А.Р., яка діяла на підставі виданої їй довіреності серії ЯМЕ №717957 від 06.02.2007 року. Вантажні роботи та транспортування товару проводилися ТОВ «УКК». Розрахунок між сторонами згідно вищевказаної угоди проводився у безготівковій формі на підставі платіжного доручення від 12.02.2007 року №3826. Під час перевірки підприємством не надано доказів реальності здійснення відповідних робіт та відповідних письмових доказів на підтвердження здійсненого розрахунку.

Судом встановлено, що 27.08.2009 року старшим слідчим СВ ПМ ДПА в Одеській області майором податкової міліції Колбасом С.А. порушено кримінальну справу, яку обєднано із кримінальною справою №058200800344, відносно ОСОБА_1 за фактом організації створення фіктивних субєктів підприємницької діяльності, у тому числі, - ПП «Експроект Юг» та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі (ч.3 ст. 27 ч.2 ст.205 КК України) та за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27- ч.3 ст.212 КК України організація умисного ухилення від сплати податків, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.

В ході допиту в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3., які були засновниками та директорами ПП «Експроект Юг» та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» відповідно, пояснили, що фінансово-господарську діяльність зазначених підприємств вони не здійснювали, документів, повязаних з господарською діяльністю підприємств не підписували, розрахункові рахунки в банках не відкривали, чим займалися підприємства їм невідомо, що виключає можливість здійснення ними господарських операцій. Копії протоколів допиту даних свідків наявні в матеріалах справи. У звязку із цим, документи, складені ПП ««ВКФ «Торгівельні пропозиції» (рахунок-фактура №689 від 06.02.2007 року, видаткова накладна від 06.02.2007 року №13-02, податкова накладна від 06.02.2007 року №13-02) не мають юридичної сили та доказовості, оскільки не містять підписи особи, відповідальної за здійснення господарських операцій та складання первинних документів, зокрема ОСОБА_3

Відтак, суд доходить висновку, що метою існування зазначених підприємств являється надання контрагентам штучного податкового кредиту та валових витрат, що надавало їм змогу ухилятись від сплати ПДВ та податку на прибуток до державного бюджету.

З наведеного випливає, що ТОВ «УКК» перерахувало кошти на рахунки ПП «Експроект Юг» та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків внаслідок завищення валових витрат та податкового кредиту, в звязку із чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі Положення), згідно якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складеного документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, п.2.15 та п.2.16 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В обґрунтування товарності операцій із контрагентами представником позивача в судовому засіданні надані копії аркушів Журналу реєстрації довіреностей ТОВ «УКК», наказу директора підприємства від 15.05.2007 року №28 про переведення Горбенко Л.Н. на посаду менеджера на період з 01.06.2007 року по 31.08.2007 року, наказу від 30.08.2004 року №100-б про призначення на посаду менеджера Ахметової А.Р., ліцензійної картки серії АА №065341 на вантажний транспортний засіб DAF-45, свідоцтв серії САА №424186 та №424184 03.08.2004 року про право власності на нежилі одноповерхові будівлі загальною площею 889,6 кв. м. та 6084,1 кв. м., дозволу на продовження виконання робіт підвищеної безпеки (вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів) №259.08.51-51.87.0 терміном дії з 06.08.2008 року по 06.08.2013 року, довідок про кількість робітників складу ТОВ «УКК» на червень та лютий 2007 року.

Суд не бере до уваги вищевказані документи, оскільки в даному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, останні є непрямими доказами товарності операцій - вони дозволяють зробити лише припущення щодо факту реальності здійснення господарських операцій. Перелічені документи не мають юридичної сили та доказовості, не розкривають суті господарських операцій. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 86 КАСУ ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Зазначені документи мали б силу достатніх доказів тільки у взаємному звязку з сукупністю з іншими доказами, при умові, якби позивачем були надані такі докази.

Також суд враховує, що зроблені директором ТОВ «УКК» Стратієвським Д.М. та бухгалтером підприємства Борисовою М.Л підписи в Додатку 2 до акту перевірки засвідчили факт надання первинних, бухгалтерських та інших документів, використаних при проведенні перевірки, в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся відсутні.

Суд не бере до уваги рішення судів Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 року №22а-6756/2008 та від 19.05.2009 року №22а-11836/2008 щодо відсутності правових підстав для скасування державної реєстрації ПП ««ВКФ «Торгівельні пропозиції» та ПП «Експроект Юг», оскільки вони не впливають на встановлені висновки суду щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та зазначеними контрагентами.

Крім того, враховує, що згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочинів за усними угодами.

Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в ціні яких платником податку покупцем, сплачений/нарахований податок на додану вартість, протягом такого звітного періоду, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, враховуючи, що позивачем не доведено товарності операцій за усними угодами, а відповідачем належними та допустимими доказами спростовані доводи представника ТОВ «УКК», суд доходить висновку, що ТОВ «УКК» перераховані на рахунки ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» та ПП «Експроект Юг» кошти в сумі 320244,76 гривень на підставі нікчемних угод, без мети реального настання правових наслідків, але з метою ухилення від оподаткування.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси діяла на підставі; у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; пропорційно; своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2010 року №0000052301/0 про визначення ТОВ «УКК» податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 40251,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 20126,00 гривень, а всього 60377,00 гривень, та від 13.01.2010 року №0000042301/0 про визначання ТОВ «УКК» податкового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 66718,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 33359,00 гривень, а всього 100077,00 гривень, законних підстав для скасування вказаних рішення немає, у звязку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,69,71,86,159-162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано «12» травня 2010 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк

12 травня 2010 року