Рішення № 95625712, 17.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/33/21

Провадження №2/523/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"17" березня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої – судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Скоріної М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що ОСОБА_1 є споживачем АТ «ДТЕК Одеські електромережі» відповідно до договору №2212319 від 23.09.2008 року, на підставі якого Північний РЕМ поставляє електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, споживач не виконував (і не виконує) взятих на себе зобов`язань, а саме не здійснює оплату вартості спожитої електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості. Відповідно до показань електролічильника №5378569 за особовим рахунком № НОМЕР_1 відповідачем спожито електроенергії в кількості 2188 кВ/г, за вказаний розрахунковий період з січня 2018 року по листопад 2018 року згідно розрахунку за спожиту електричну енергію нараховано заборгованість в розмірі 2817,84 грн. У зв`язку з тим, що станом на 26.11.2020 року заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію не погашена, просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 2817,84 грн. – основна заборгованість, 250,79 грн. – інфляційні втрати, 170,29 грн. – 3% річних, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує, та просить суд розглянути справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи через оголошення на офіційному веб – порталі судової влади України (sv.od.court.gov.ua). Відзив у визначений судом строк відповідач не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч.3 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами є цивільно – правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року за №312.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а. також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Судом встановлено, що 23.09.2008 року між АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2212319 про користування електричною енергією та Додаткову угоду до вказаного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями сказаного договору та додаткової угоди.

АТ «ДТЕК Одеські електромережі» відкрило ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я останнього, підключено помешкання до електромережі що за адресою: АДРЕСА_1 , до якої безперебійно постачалася електрична енергія, відправлялися квитанції на оплату спожитої електричної енергії. Відповідач у свою чергу споживав поставлену йому електричну енергію.

Таким чином, ОСОБА_1 являється споживачем АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом статті 11 ЦК України факт відкриття особового рахунку та постачання електричної енергії вважається укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику», що узгоджується з постановою Верховного Суду від 11.09.2019 р. у справі № 509/3536/15-ц та постановою від 15.07.2019 р. у справі №347/713/17.

АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як постачальник електричної енергії свої зобов`язання виконало в повному обсязі та надало відповідачу послуги з постачання електроенергії. Однак, відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань та не сплачує вартість спожитої електричної енергії вчасно, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем.

Суд констатує, що взаємовідносини, які виникають під час купівлі – продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Частиною 2 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з розрахунком, наданого суду позивачем вбачається, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань по оплаті спожитої електричної енергії не виконав, у зв`язку з чим станом на 26.11.2020 року його заборгованість перед позивачем складає 2817,84 грн. – основна заборгованість, 250,79 грн. – інфляційні втрати, 170,29 грн. – 3% річних.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Закон України «Про житлово – комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

З огляду на зазначене вище, із врахуванням обов`язку відповідача сплачувати за спожиту електричну енергію, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію, в розмірі 2817,84 грн.

Пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлений обов`язок індивідуального споживача у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово – комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно – правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Також, позиція позивача щодо нарахування штрафних санкцій підтверджується постановою Верховного суду України від 13.01.2016 року по справі №6-931цс15.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58, 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 4.17 ПРРЕЕ за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

З огляду на зазначене вище, із врахуванням обов`язку відповідача сплачувати за спожитту електричну енергію, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати в розмірі 250,79грн., а також 3% річних нараховані у зв`язку із тривалою несплатою відповідачем основної заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 170,29 грн., із в рахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13.

За приписом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки, відповідач доказів щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Одеські електромережі» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3238,92 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 610, 611, 612, 714 ЦК України, ст.ст. 56, 77 ЗУ «Про ринок електричної енергії», ст.ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію – задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» заборгованість в розмірі 3238/три тисячі двісті тридцять вісім/ грн., яка складається з наступного:

?2817/дві тисячі вісімсот сімнадцять/грн. 84 коп. – основна заборгованість,

?250/двісті п`ятдесят/грн 79 коп. – інфляційні втрати,

?170/сто сімдесят/грн. 29 коп. – 3% річних.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» суму сплаченого судового збору в розмірі 2102/дві тисячі сто дві/грн.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі», ЄДРПОУ 00131713, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Боровського, буд. 28Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 – 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Дата складення повного тексту судового рішення 17.03.2021 року

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер