Рішення № 95625466, 15.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

15.03.21

Справа № 522/5925/17

Провадження № 2/522/3281/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: КП ЖКС «Порто-Франківський» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась 28.03.2017 року до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: КП ЖКС «Порто-Франківський», в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь завдану залиттям квартири матеріальну шкоду в сумі 15000 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . В 2013 році квартира АДРЕСА_2 в даному будинку, яка розташована над квартирою позивачки, була придбана ОСОБА_2 після чого відповідач почала допускати регулярні залиття квартири ОСОБА_1 , що зафіксовано відповідними актами від 17.04.2013 року, 10.01.2017 року, 15.01.2017 року, 21.01.2017 року, 23.01.2017 року та 13.02.2017 року. Розмір завданої відповідачем позивачу матеріальної шкоди по розрахункам позивача становить 15000 грн., а спричинені моральні страждання, які викликані залиття квартири, позивач оцінює в 10000 грн.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Ільченко Н.А. від 29.03.2017 року по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

В своїх запереченнях від 12.06.2017 року ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що з моменту коли вона стала власником квартир АДРЕСА_3 , жодного залиття квартири позивача не відбувалося. Акт від 17.04.2013 року зафіксував залиття квартири позивача ще до отримання у власність відповідачем відповідної квартири, а інші Акти складені без її участі та без огляду її квартири, а тому висновки, викладені у цих актах є лише припущенням. При цьому, ніяких недоліків системи водопостачання у квартирі відповідача не має, а залиття вірогідно сталося через недоліки системи водопостачання, за яку є відповідальним балансоутримувач будинку.

Ухвалою суду від 18.07.2017 року по справі призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання щодо причин залиття квартири позивача та розміру матеріальних збитків, які спричинені цим залиттям.

01.02.2018 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою від 02.05.2018 року цивільна справа прийнята до свого провадження суддею ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 25.07.2018 року по справі призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання щодо причин залиття квартири позивача та розміру матеріальних збитків, які спричинені цим залиттям. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року матеріали справи витребувані з експертної установи для розгляду заяви представника позивача про виправлення описки.

Ухвалою від 01.02.2019 року цивільна справа прийнята до свого провадження суддею Чернявською Л.М. та призначена до розгляду для вирішення питання про виправлення описки.

Ухвалою суду від 07.02.2019 року у задоволенні заяви про виправлення описки відмовлено.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року по справі поновлено провадження з призначенням судового засідання.

19.06.2019 року представником позивача да суду подано висновок №068/2019 будівельно-технічного та оціночно-будівельного експертного дослідження експерта ОСОБА_4 від 07.06.2019 року, відповідно до якого: 1) виявлено характерні сліди залиття у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 ; 2) причини залиття встановлені на підставі даних, зазначених в Актах залиття від 17.04.2013 року «причина залиття не встановлена через відсутність доступу до квартири АДРЕСА_2 »; від 10.01.2017 року «залиття сталося із квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище»; від 17.02.2018 року «порушення експлуатації інженерної системи водопостачання не спостерігається, підлога суха, під ванною сухо»; від 04.04.2019 року «причина залиття не встановлена через відсутність доступу в вищерозташовану квартиру».

Ухвалою суду від 20.01.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді, заява передана на вирішення відповідно до ст. 40 ЦПК України.

Ухвалою суду під головуванням судді Домусчі Л.В. від 22.01.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити повністю. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце була повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши пояснення сторін, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Власником квартири АДРЕСА_3 , що розміщена над квартирою позивача, є ОСОБА_2 , відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 81193569 від 24.02.2017 року. Право власності відповідачем на вказану квартиру зареєстроване 20.06.2013 року на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2013 року, який посвідчено державним нотаріусом Шостої ОДНК Пенчевим К.Л., реєст. № 4-1567.

Згідно Акту обстеження від 17.04.2013 року, складеного працівниками Дільниці №2 КП ЖКС «Порто-Франківський», стався залив квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2 . Встановити причину заливу не вдається можливим через відсутність доступу до квартири АДРЕСА_2 .

Згідно Акту обстеження від 10.01.2017 року, який складено працівниками виробничої дільниці №1 КП ЖКС «Порто-Франківський», стався залив квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище.

Згідно Акту обстеження від 15.01.2017 року, який складено працівниками виробничої дільниці №1 КП ЖКС «Порто-Франківський», стався залив квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище.

Згідно Акту обстеження від 21.01.2017 року, який складено працівниками виробничої дільниці №1 КП ЖКС «Порто-Франківський», стався залив квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище.

Згідно Акту обстеження від 23.01.2017 року, який складено працівниками виробничої дільниці №1 КП ЖКС «Порто-Франківський», стався залив квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище.

Згідно Акту обстеження від 13.02.2017 року, який складено працівниками виробничої дільниці №1 КП ЖКС «Порто-Франківський», стався залив квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище.

Згідно висновку №068/2019 будівельно-технічного та оціночно-будівельного експертного дослідження експерта ОСОБА_4 від 07.06.2019 року: 1) виявлено характерні сліди залиття у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 ; 2) причини залиття встановлені на підставі даних, зазначених в Актах обстеження від 17.04.2013 року «причина залиття не встановлена через відсутність доступу до квартири АДРЕСА_2 »; від 10.01.2017 року «залиття сталося із квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище»; від 17.02.2018 року «порушення експлуатації інженерної системи водопостачання не спостерігається, підлога суха, під ванною сухо»; від 04.04.2019 року «причина залиття не встановлена через відсутність доступу в вищерозташовану квартиру».

Згідно Акту обстеження від 15.01.2020 року, складеного працівниками та начальником дільниці №1 КП ЖКС «Порто-Франківський», на момент обстеження кв. АДРЕСА_1 , течі у водопровідній та каналізаційній трубах та залишків намокання не виявлено; проривів та течі у квартирі АДРЕСА_2 не спостерігається.

Згідно положень ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Виходячи з вимог ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Також, у справі № 6-2125цс16 від 23.07.2017 року ВСУ зазначив, що «що відповідно до ст. 60 ЦПК України обов`язок доведення факту залиття квартири покладено на позивача. Зокрема, останній до матеріалів позовної заяви мав додати комісійний акт, складений за участю представників обслуговуючої організації, яким би було зафіксовано сам факт затоплення, а також докази причин затоплення та розміру завданих збитків».

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини».

У відповідності до правового висновку Верховного суду України по справі № 6-183цс14 на підставі постанови від 03.12.2014 року, окрім того законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір; наведене положення закону судами під час розгляду справи не враховано.

Під час розгляду справи №6-1646ск на підставі Ухвали від 20.04.2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ зроблено висновок, що відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду існує презумпція завдавача шкоди, згідно якої не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Також, під час розгляду справи 753/7281/15-ц за постановою Верховного Суду України від 23.01.2018 року встановлено висновок, що законодавець закріпив презумпцію вини заподіювача шкоди й поклав на нього обов`язок доведення її відсутності.

Верховним Судом України на підставі розгляду справи 61-3657св18 та винесеної Ухвали від 14.02.2018 року зроблено висновок, що частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Тобто, цивільне законодавство в даних деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, яким в даному випадку заявлено відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих суду позивачем Актів обстеження на підтвердження обставин залиття її квартири, суд критично оцінює дані Акту від 17.04.2013 року, оскільки хронологічно обставини, які зафіксовані цим актом, стосуються того періоду, коли ОСОБА_2 ще не була власником квартири АДРЕСА_3 , а тому цей Акт не є належним доказом обставин залиття квартири.

Що стосується інших Актів обстеження, то вони охоплюють період з 10.01.2017 року по 13.02.2017 року та з них вбачається, що комісія зробила висновки щодо залиття квартири АДРЕСА_4 лише на підставі огляду квартири АДРЕСА_5 без належного огляду квартири АДРЕСА_2 , а тому ці Акти не можна вважати достатніми та достовірними доказами щодо обставин залиття квартири.

Крім того, причини залиття квартири позивача не підтверджені й експертним висновком №068/2019 будівельно-технічного та оціночно-будівельного експертного дослідження експерта ОСОБА_4 від 07.06.2019 року, в якому зазначено, що причини залиття встановлені на підставі даних, зазначених в Актах обстеження, а оцінка цим Актам вже надана судом.

Щодо обов`язку потенційного завдавача шкоди доводити свою невинуватість, то суд враховує те, що станом на 15.01.2020 року, згідно відповідного Акту обстеження, на момент обстеження кв. АДРЕСА_1 , течі у водопровідній та каналізаційній трубах та залишків намокання не виявлено; проривів та течі у квартирі АДРЕСА_2 не спостерігається.

Ці дані не спростовані стороною позивача, яка не надала будь-яких доказів наявності слідів залиття квартири після дати складення вказаного Акту.

За таких обставин, суд робить висновок, що відповідач довів відсутність своєї вини в залитті квартири позивача в квітні 2013 року та довів відсутність обгрунтованих підстав вважати, що заливи квартири позивача в період з 10.01.2017 року по 13.02.2017 року вчинені з квартири АДРЕСА_3 .

Відтак, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди суд вважає необгрунтованими та відмовляє у їх здоволенні.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно положень ст.. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки неправомірність дій відповідача щодо залиття квартири позивача не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, суд вважає вимоги про відшкодування моральної шкоди не обгрунтованими та відмовляє у їх задовлоленні.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: КП ЖКС «Порто-Франківський» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.03.2021 року.

Суддя Чернявська Л.М.