Рішення № 95624742, 16.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18362/20

Провадження № 2/521/1409/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання – Кушнірука О.А.,

розглянувши у судовому засіданні по суті в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44 ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа,що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: Україна, 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40), -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2020 року представник приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - Капля А.С. звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вищевказаним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Українська-страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» шкоду, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 32 170, 54 грн., та судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 18.12.2017 року між приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № К-093791.

Згідно позовної заяви, 13.10.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортного засобу «BOVA», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «MAN» д.р.н. НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» д.р.н НОМЕР_3 , власник - ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна», який забезпечений Договором добровільного страхування наземного транспорту № К-093791 від 18.12.2017 року, під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «MAN», д.р.н. НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» д.р.н НОМЕР_3 , з вини ОСОБА_1 .

Відповідно до Постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 521/17803/18 від 14.11.2018 року, суддею Морозовою І.В., було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 , який керував автомобілем «BОVA», д.р.н. НОМЕР_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

В зв`язку з викладеним, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодувало потерпілому ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» витрати на ремонт транспортного засобу «MAN», д.р.н. НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» д.р.н НОМЕР_3 , в сумі 102 802,50 грн.

Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія «BOVA», д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ/3021718, що виданий приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», та який діяв на момент ДТП 13.10.2018 року.

07.12.2018 року позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявами за вих. № 180000182967 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації від 07.12.2018 року на суму 27 677, грн. та вих. № 180000182969 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації від 07.12.2018 року на суму 75 125,50 грн. у відповідь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 18 211, 02 грн. та 54 420, 94 грн. по даній страховій справі.

Позивач стверджує, що невідшкодованою залишилася сума в розмірі 32 170, 54 грн., яка становить ціну даного позову. Враховуючи все вищевикладене, приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 13.10.2018 року.

14.12.2020 р. до Малиновського районного суду м. Одеси було подано клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - приватногоакціонерного товариства«Українська пожежно-страхова компанія».

Ухвалою Малиновського районного суду м Одеси від 16.12.2020 року клопотання представника позивача було задоволено та залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача до участі у справі - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія».

Також, 14.12.2020 року представником позивача було подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Малиновського районного суду м Одеси від 16.12.2020 року клопотання представника позивача було задоволено та витребувано у приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» розрахунок страхового відшкодування на ремонт транспортного засобу «MAN», дорожній номер НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» дорожній номер НОМЕР_3 , який було пошкоджено у дорожньо-транспортній пригоді 13.10.2018 року.

15.02.2021 року третя особа – приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» на виконання ухвали від 16.12.2020 року надало до суду письмові пояснення.

16.03.2021 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд позовну заяву залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду заяву в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, подав до суду заяву, в якій просив слухати справу без його особистої участі, в задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа без самостійних вимог в судове засідання не з`явилася, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2017 року між приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № К-093791.

13.10.2018 року приблизно о 12 годині 20 хвилин по а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 100 км, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу «BOVA», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «MAN» д.р.н. НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» д.р.н НОМЕР_3 , власник - ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна», який забезпечений Договором добровільного страхування наземного транспорту № К-093791 від 18.12.2017 року під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «MAN», д.р.н. НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» д.р.н НОМЕР_3 .

Відповідно до Постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 521/17803/18 від 14.11.2018 року, суддею Морозовою І.В., було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 , який керував автомобілем «BОVA», д.р.н. НОМЕР_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

23.11.2018 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розрахувало суму страхового відшкодування по даній страховій справі на підставі рахунку № 109 від 09.11.2018 року, складеного СТО ТОВ «Траксервіс В12». Згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № К-093791 від 18.12.2017 року, на підставі страхового акту № 180000182967 від 23.11.2018 року та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «MAN» д.р.н. НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» д.р.н НОМЕР_3 , складає 27677,00 грн. Потім, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» отримало рахунок № 108 від 09.11.2018 року, складеного СТО ТОВ «Траксервіс В12» та на підставі даного рахунку 28.11.2018 року розрахувало суму страхового відшкодування по даній страховій справі. Згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № К-093791 від 18.12.2017 року, на підставі страхового акту № 180000182969 від 28.11.2018 року та зібраних документів, розмір доплати за пошкоджений транспортний засіб «MAN» д.р.н. НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» д.р.н. НОМЕР_3 , складає 75125, 50 грн.

В зв`язку з викладеним і відповідно до умов Договору добровільного страхування № К-093791 від 18.12.2017 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодувало потерпілому ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» витрати на ремонт транспортного засобу «MAN», д.р.н. НОМЕР_2 з причепом «OMEPS» д.р.н НОМЕР_3 , в сумі 102802,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № ЗР085654 від 27.11.2018 року, № 3P086533 від 29.11.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 2 ст. 12, ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на розмір коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу та суму франшизи, передбаченої полісом ОСЦПВВНТЗ.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується полісом № АМ3021718.

07.12.2018 року позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявами за вих. № 180000182967 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації від 07.12.2018 року на суму 27 677,00 грн. та вих. № 180000182969 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації від 07.12.2018 року на суму 75 125,50 грн. у відповідь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 18 211,02 грн. та 54 420,94 грн. по даній страховій справі.

Виплата страховиком страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором. Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатись відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні.

Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту.

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. ,

Згідно з частинами 1-3 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України: особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказане вище підтверджує правова позиція висловлена у постанові ВСУ від 03.10.2018 року по справі № 686/17155/15-ц, який підтримав правовий висновок, викладений у постанові ВСУ у справі № 6-691ц 15 та зазначив, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без врахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхова виплата). На підставі цього висновку Верховний суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту безпосередній винуватець.

Також, статтями 512, 514 ЦК України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються і положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Під час виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту відбувається заміна кредитора, і, як наслідок, у страховика виникає право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації.

Отже, в даному випадку, приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виступає замість потерпілого ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» в деліктному зобов`язанні, а особа, яка завдала шкоди його боржником.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги до заподіювача у межах фактичних витрат.

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспорної пригоди відповідач працював на посаді водія у ТОВ «ТУРИСТ» у періоди: з 01.08.2015 року по 03.04.2018 рік та з 01.05.2018 року по 02.01.2019 рік, що підтверджується Довідкою від 15.03.2021 р. № 114.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Покладення обов`язку відшкодувати шкоду на юридичну або фізичну особу пояснюється тим, що працівник у даному випадку юридично втілює його волю. Тобто юридична або фізична особа реалізує свою цивільну праводієздатність, зокрема, деліктоздатність, через дії працівників. Отже, дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної або фізичної особи.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ «ТУРИСТ» повинно відшкодувати шкоду, яка була завдана їхнім працівником у результаті дорожньо-транспорної пригоди, що відбулась 13.10.2018 року, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.

Виходячи із ст. 175 ЦПК, де йдеться про зміст позовної заяви, саме позивач встановлює відповідача у справі. Пред`являючи позовну заяву, позивач може зазначити відповідачем особу, яка не є носієм спірного обов`язку, тобто неналежного відповідача.

При пред`явленні позову суд не може встановити, чи є позивач або відповідач належними сторонами, оскільки при пред`явленні позову вони є передбачуваними суб`єктами спірних матеріальних правовідносин і питання про їхню належність до справи вирішується тільки на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих доказів у справі.

За загальним правилом, позов має пред`являтися до суду належним позивачем, тобто особою, яка має право вимоги за позовом, оскільки саме її права, свободи та інтереси порушені, оспорюються або невизнані та лише до належного відповідача - особи, яка повинна відповідати за позовом. Таке процесуальне право та обов`язок позивача та відповідача бути належним суб`єктом цивільних процесуальних відносин зумовлено матеріально - правовими відносинами, учасниками яких вони є. Належні сторони у цивільному процесі є носіями суб`єктивних прав та обов`язків, які складають зміст матеріально-правових відносин.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Якщо судом буде встановлено, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, тобто до тієї особи, яка не повинна відповідати за позовом, то суд не може на цій підставі відмовити позивачеві у відкритті провадження у справі чи закрити провадження, оскільки такі підстави у цих нормах не передбачено. Згідно ст. 51 ЦПК України, суд із власної ініціативи не може замінювати неналежного відповідача, оскільки порушуватиметься такий принцип цивільного процесу, як диспозитивність. Суд має розглянути вимогу позивача по суті та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки неналежний відповідач не може відповідати за даними позовними вимогами .

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Керуючись, ст. 16, 25 Закону України «Про страхування», ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15, 16, 512, 514, 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 51, 141, 200, 204, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 352 ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44 ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: Україна, 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.