Рішення № 95624598, 17.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10957/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2021 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що діє в інтересах дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,

В С Т А Н О В И В:

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в інтересах дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину.

Позов мотивовано тим, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в Ужгородському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 13.05.2020 року, в книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис за № 510. Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в КНП «Ужгородський міський пологовий будинок» Ужгородської міської ради народила хлопчика, що підтверджується відповідним медичним свідоцтвом про народження № 1136 від 04.05.2020 року. Після народження дитини вона відмовилася забирати його з пологового будинку, що підтверджується відповідною заявою від 04.05.2020 року. Відтак, відносно малолітнього було складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я № 5/20 від 04.05.2020 року.

Державна реєстрація народження малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була проведена органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження 13.05.2020 року № 00026332841.

Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.05.2020 року № 215 «Про надання статусу» малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.05.2020 року № 214 «Про влаштування дитини» малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано на повне державне утримання до комунального некомерційного підприємства «Обласний будинок дитини» Закарпатської обласної ради на повне державне утримання як дитину, позбавлену батьківського піклування, де він наразі і перебуває.

Зауважує, що з 04.05.2020 року мати дитини жодного разу не зверталася до служби у справах дітей Ужгородської міської ради з наміром забрати дитину до себе.

Враховуючи наведене, на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому було винесено питання щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане засідання відбулося 06.10.2020 року. Мати дитини на засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена.

Звертає увагу на те, що факт залишення малолітньої дитини в пологовому будинку свідчить про те, що мати дитини повністю самоусунулася від виховання та догляду щодо своєї дитини, не приймає жодної участі в житті дитини, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя.

Вказує, що відомості про батька дитини внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

На підставі викладеного, позивач просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.01.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду клопотання, згідно з яким просить провести розгляд справи без їх участі, зазначивши, що позовні вимоги повністю підтримують, не заперечують проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відзив на позовну заяву не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Статтею 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 13.05.2020 року в книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис за № 510, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13.05.2020 року.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 01.05.2020 року в КНП «Ужгородський міський пологовий будинок» Ужгородської міської ради народила ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним медичним свідоцтвом про народження № 1136 від 04.05.2020 року, та після народження дитини відмовилася забирати його з пологового будинку, що стверджується її заявою від 04.05.2020 року.

Відносно дитини було складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я № 5/20 від 04.05.2020 року.

Державна реєстрація народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була проведена Органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження 13.05.2020 року № 00026332841.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.05.2020 року № 215 «Про надання статусу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.05.2020 року № 214 «Про влаштування дитини» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано на повне державне утримання до комунального некомерційного підприємства «Обласний будинок дитини» Закарпатської обласної ради на повне державне утримання як дитину, позбавлену батьківського піклування, де він наразі і перебуває.

До Ужгородського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді службою у справах дітей Ужгородської міської ради 20.07.2020 року було направлено лист № 508/23/01-17 з проханням з`ясувати обставини ухилення матері від обов`язку забрати дитину з пологового будинку, провести у разі потреби відповідну роботу із соціальної підтримки матері з метою зміни її намірів і створення сприятливих умов для виконання нею обов`язків з виховання та утримання дитини, роз`яснити про необхідність забрати свою дитину.

Згідно з листом Ужгородського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 22.07.2020 року № 371/01-18 працівниками центру була відвідана матір дитини. До відвідування було залучено психолога УМЦСССДМ, який провів бесіду з матір`ю, спрямовану на зміну її наміру щодо дитини. З`ясовано, що ОСОБА_2 категорично проти самостійного виховання новонародженої дитини, мотивуючи тим, що у неї відсутні належні матеріальні та житлові умови для розвитку дитини. Крім того, з`ясовано, що попередньо ОСОБА_2 народила ще двох дітей, від виховання яких також відмовилася. Батьківський потенціал жінки на низькому рівні, вона абсолютно не зацікавлена у подальшому вихованні дитини, забрати дитину категорично відмовляється, від соціальної підтримки відмовилася. ОСОБА_2 було роз`яснено правові наслідки такої відмови.

Службою у справах дітей Ужгородської міської ради було з`ясовано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.05.1984 року та інформацією Ужгородського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

З 04.05.2020 року мати дитини жодного разу не зверталася до служби у справах дітей Ужгородської міської ради з наміром забрати дитину до себе.

На розгляд комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому було винесено питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Засідання відбулося 06.10.2020 року, однак мати дитини на засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена, що підтверджується запрошенням 15.09.2020 року № 599/23/02-19.

Відомості про батька дитини, згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 13.05.2020 року № 00026332841, внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

16.10.2020 року, враховуючи інтереси дитини - малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет, як орган опіки та піклування Ужгородської міської ради склав висновок за № 721/23/02-19, згідно з яким вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_1 , відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також роз`яснити ОСОБА_2 , що на підставі ст. 168 СК України батько/мати, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду про надання їм права на побачення з дітьми, суд може дозволити разові, періодичні побачення з дітьми, якщо це не завдасть шкоди їх життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Згідно з вказаним висновком, факт залишення малолітньої дитини в пологовому будинку свідчить про те, що мати дитини повністю самоусунулася від виховання та догляду щодо своєї дитини, не приймає жодної участі в житті дитини, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дитиною, що порушує нормальне самоусвідомлення дитини, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, та в цілому не виконує свої батьківські обов`язки по догляду за дитиною. Наведене свідчить про те, що мати дитини не бажає виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню свого сина.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 15, 16 постанови від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надала та у судове засідання для розгляду справи по суті не з`явилася, що, на думку суду, свідчить про її байдуже ставлення до сина.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, а тому, для захисту прав та інтересів дитини, суд вважає, що позов слід задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.

Як вбачається з матеріалів справи, дитина потребує матеріального утримання, при цьому матеріалами справи не встановлено і не підтверджено, що відповідач на час розгляду справи офіційно працює та отримує постійний (сталий) дохід не має.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

З врахуванням наведених обставин справи, враховуючи вимоги ст. ст. 166, 180, 184 СК України, майновий стан відповідача, яка є особою молодого та працездатного віку, стан здоров`я дитини та її вік, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Беручи до уваги, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень, така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дитину хоча б найнеобхіднішим.

Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.

Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.

При цьому, оскільки позов із вимогами про стягнення аліментів пред`явлений 21.10.2020 року, то в силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, то такий слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 150, 155, 164-166, 180-184, 191 СК України, ст. ст. 13, 76, 80, 81, 89, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що діє в інтересах дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 21.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Позивач: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 04053699, що знаходиться за адресою: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення - 17 березня 2021 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай