Постанова № 9562314, 29.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2010 р. № 2а-455/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

при секретарі Дак Т.П.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Приватного підприємства «Дивани-Мебли», 79025, вул. Левандівська, 5а, м. Львів,

до відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова, 79003, вул. Стрийська, 35, м. Львів,

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення №00000602302/0/7200 від 13.03.2009 р., №0000602302/1/16862 від 22.06.2009 р., №0000602302/4/24843 від 02.09.2009 р.,

За участю представника позивача Одинець О.М., представників відповідача Карпин Я.С., Мороз М.В.,-

в с т а н о в и в:

Позовні вимоги заявлено ПП «Дивани Меблі»до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000602302/0/7200 від 13.03.2009 р., №0000602302/1/16862 від 22.06.2009 р., №0000602302/4/24843 від 02.09.2009 р., якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 13081,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 4904,0 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 02.02.2010 р. Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити їх з підстав, наведених в позовній заяві. Зокрема, вказував на те, що висновки перевіряючих про наявність порушень встановлених при проведенні перевірки, оформлені актом про результати планової виїзної перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства.

Представники Відповідача у запереченні на позовну заяву та усних поясненнях по суті заявлених позовних вимог просили Суд відмовити у задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію висновками, викладеними в акті перевірки та посиланнями на чинне законодавство.

В судовому засіданні 29 квітня 2010 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, зясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтуються пояснення та заперечення, оцінивши сукупно докази, які мають значення для справи, Суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Дивани-меблі»(ЄДРПОУ 33618340) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р., про що складено акт від 26.02.2009 р. №374/23-2/33618340.

В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено, що в порушення пп.4.1.1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) позивачем занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 49 484,0 грн., в тому числі: за ІV кв. 2006 р. 1 850,0 грн., І кв. 2007 р. 2 937,0 грн., ІІ кв. 2007 р. 3991,0 грн., ІІІ кв. 2007 р. 2 298,0 грн., ІV кв. 2007 р. 6 076,0 грн., І кв. 2008 р. 9 278,0 грн., ІІ кв. 2008 р. 9 923,0 грн., ІІІ кв. 2008 р. 13 134,0 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 р. №0000602302/0/7200, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 17 985,0 грн., в тому числі: 13 081,0 грн. основного платежу та 4 904,0 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене ПП «Дивани-меблі»в апеляційному порядку до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, ДПІ у м. Львові, ДПА у Львівській області та ДПА України. Проте, зазначеними інстанціями залишене без змін, внаслідок чого в порядку п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253 (в редакції Наказу ДПА України від 27.05.2003 р. №247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за №567/5758, з метою доведення до підприємства граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення від 22.06.2009 р. №0000602302/1/16862 та від 02.09.2009 р. №0000602302/4/24843.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р. встановлено їх завищення в сумі 52 319,0 грн., в тому числі за І квартал 2007 року у сумі 1175,00 грн., за ІІ квартал 2007 року - 2000,00 грн., ІV квартал 2007 року 12702,00 грн., І квартал 2008 року 14454,00 грн., ІІ квартал 2008 року 7384,00 грн., ІІІ квартал 2008 року 14604,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»всього у сумі 52 319,0 грн.

Згідно представлених до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»та 84 «Інші операційні витрати»встановлено:

Позивачем у періоді, що перевірявся податковим органом, віднесено до складу валових витрат маркетингові послуги, отримані від фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на суму 39 617,0 грн. (без ПДВ), в тому числі І квартал 2007 року у сумі 1175,00 грн., за ІІ квартал 2007 року - 2000,00 грн., І квартал 2008 року 14454,00 грн., ІІ квартал 2008 року 7384,00 грн., ІІІ квартал 2008 року 14604,00 грн. та від ОСОБА_5 в ІV кварталі 2007 року на суму 12 702,0 грн. (без ПДВ).

В обліку дані послуги відображено бухгалтерським проведенням Дт 84 Кт 631 та включені підприємством до складу валових витрат в І кварталі 2007 року, ІІ кварталі 2007 року, в ІV кварталі 2007 року, І кварталі 2008 року, ІІ кварталі 2008 року, ІІІ кварталі 2008 року.

При перевірці надано договори про надання маркетингових послуг з ФОП ОСОБА_4 від 01.01.2008 року №3П, ФОП ОСОБА_5 від 01.11.2007 року №1П та акти прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2007 року №1 на суму 4070,00 грн. (без ПДВ), від 31.12.2007 №2 на суму 8632,00 грн. (без ПДВ), від 31.01.2008 №1 на суму 7248,00 грн. (без ПДВ), від 29.02.2008 №2 на суму 7206,00 грн. (без ПДВ), від 31.03.2008 №3 на суму 7371,00 грн. (без ПДВ), від 30.04.2008 №4 на суму 7384,00 грн. (без ПДВ), від 30.05.2008 №5 на суму 7233,00 грн. (без ПДВ), від 30.08.2008 на суму 7371,00 грн. (без ПДВ), від 30.09.2008 на суму 7233,00 грн. (без ПДВ). Вартість отриманих маркетингових послуг згідно вищезазначених актів підприємством включено до складу валових витрат у відповідних періодах.

Позивачем представлено до суду вищенаведені акти прийому-передачі наданих послуг, які передбачають собою узагальнені дані про послуги, надані ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р.

Також, по вищенаведеним актам прийому-передачі Позивачем до суду представлено звіти за січень травень 2008 р. про виконану роботу ФОП ОСОБА_4 та звіти за листопад, грудень 2007 р. про виконану роботу ФОП ОСОБА_5, в яких відсутні реквізити, передбачені законодавством.

Крім цього, підприємством в І - ІІ кварталах 2007 року до складу валових витрат включено маркетингові послуги на суму 3 175,00 грн. (без ПДВ), що не підтверджені актами виконаних робіт.

Окрім актів передачі приймання наданих послуг та договорів, інших документів, які підтверджують вартість наданих послуг та їх перелік, первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення на витрати саме цих послуг (аналіз дослідження ринку щодо виявлення потенційних покупців) на загальну суму, що вказана в актах виконаних робіт, для перевірки не представлено. Документальне підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат маркетингових послуг відсутнє, а отже відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством первинними документами до складу валових витрат.

Отже, відсутнє підтвердження фактичного звязку отриманих послуг з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності підприємства, не доведено, що внаслідок придбання послуг, збільшилась кількість покупців та постачальників продукції, розширення товарного асортименту, що призвело до збільшення прибутку підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За своєю юридичною природою спірні послуги належать до маркетингових та консультаційних послуг.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено особливий порядок податкового обліку.

Так, абзацом першим пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 названого Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення перепродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому пп.5.4.8 цієї ж статті передбачено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо). При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.

Вищенаведене розяснюється листом (розяснення) ДПА України від 29.07.2008 р. №151176/7/15-0217.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV (із змінами і доповненнями), обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Також, у відповідності до п.п.2.4 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Враховуючи вищенаведене, Суд вважає безпідставним віднесення Позивачем до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, оскільки своє твердження про використання результатів даних робіт у власній господарській діяльності Позивач належними доказами не підтвердив.

Суд погоджується з твердженнями Відповідача про те, що результати даних робіт використано не на потреби власної господарської діяльності, - і це відповідно обґрунтовує правомірність виключення Відповідачем вартості даних послуг із складу валових витрат.

Крім того, Позивачем не представлено до суду доказів проведення оплати за надані маркетингові послуги.

З огляду на вищенаведене, Відповідачем правомірно визначено Позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 13081,0 грн.

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (із змінами і доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, враховуючи із зазначеного в Акті перевірки податкового періоду, на який припадає недоплата, та податкового періоду, в якому винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Відповідачем правомірно нараховано Позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% від суми недоплати.

Згідно із положеннями ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачем, відповідно до покладених на нього вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено обставин, а судом не встановлено, порушення відповідачем вищезазначених обовязків субєкта владних повноважень ДПІ у Залізничному районі м. Львова при винесенні податкового повідомлення рішення № 00000602302/0/7200 від 13.03.2009 р.

Враховуючи вище викладене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, і не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 30.04.2010 року.

Суддя (підпис) В.М. Сакалош

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Сакалош