Рішення № 95619429, 18.03.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/3217/20 Провадження № 2/636/254/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 березня 2021 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ХАРП» про стягнення заробітної плати, в подальшому уточненому, у якому просив стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 59520,95 грн. без вирахування з цієї суми податків та обов`язкових платежів при її виплаті, та допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць і провести розподіл судових витрат з врахуванням витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на підприємстві з 02.09.1985. Підприємство не виплачувало позивачу заробітну плату вчасно, внаслідок чого має перед позивачем заборгованість з заробітної плати у вказаному вище розмірі. Станом на час звернення до суду з цим позовом відповідач свої обов`язки з виплати заробітної плати не виконав, у зв`язку з чим позивач просив суд позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, до початку проведення судового засідання представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі та участі позивача, в якій проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток. До початку проведення судового засідання відповідач подав клопотання, у якому просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні представника через продовження в Україні карантинних заходів.

Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працює у ПрАТ «ХАРП» з 02.09.1985, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 9-11).

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплене у ст. 24 Закону України "Про оплату праці".

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на викладене суд вважає, що сума заборгованості з заробітної плати, невиплаченої вчасно позивачеві, підлягає стягненню з відповідача.

Всупереч вимогам ч. 6 ст. 84 ЦПК України відповідач не надав витребуваний ухвалою суду від 23.09.2020 розрахунок заборгованості позивача та інформацію про роботу позивача.

Відповідачем 15.10.2020, 10.11.2020, 11.12.2020 та 18.03.2021 подавались клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні представника через продовження в Україні карантинних заходів, які суд вважає необґрунтованими, оскільки наразі жодних обмежень транспортного сполучення органами державної та місцевих влад не встановлено, підприємства й установи працюють у звичайному режимі, жодних підстав, які унеможливлюють явку представника юридичної особи в судове засіданні суд не вбачає. Підприємство могло б забезпечити явку свого представника в судове засідання в режимі відеоконференції без прибуття до зали суду або, якщо відповідач має якісь заперечення щодо позовних вимог, надати відзив на позов, на подання якого просив додатковий час у клопотанні.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі ч. 10 ст. 84 ЦПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній доказами.

З розрахункового листка за грудень 2020 року вбачається, що відповідач нарахував позивачу заробітну плату за період з лютого 2020 року по жовтень 2020 року в загальному розмірі 68349,46 грн. та утримав з вказаної суми податки й інші обов`язкові платежі у розмірі 8828,53 грн. З вказаного розрахунку також вбачається, що сума нарахованої заробітної плати позивача за період з лютого 2020 року по жовтень 2020 року до виплати складає 59520,95 грн.

Щодо вимог позивача про розподіл судових витрат з урахуванням витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 28.07.2020, укладений між адвокатом Биченком А.О. та ОСОБА_1 , з додатковою угодою № 1 від 28.07.2020, в якій визначений розмір гонорару, акт № 1 до договору від 17.08.2020, ордер серії СА № 1005047, квитанцію серії АБ № 17/08/20/1 від 17.08.2020, які є належними та допустимими доказами здійснених витрат, тому в цій частині суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до висновку про можливість повного задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» код ЄДРПОУ 05808853, розташованого за адресою: пр. Індустріальний, буд. 3, м. Харків, 61089, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , заборгованість з заробітної плати в розмірі 59520 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 95 коп. без послідуючого утриманням з цієї суми прибуткового податку й інших обов`язкових платежів та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод», код ЄДРПОУ 05808853, розташованого за адресою: пр. Індустріальний, буд. 3, м. Харків, 61089, на користь держави суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -