Ухвала суду № 95619269, 18.03.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2223/18

Провадження № 1-кп/645/93/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.

суддів – Бондарєвої І.В., Ульяніч І.В.

секретаря судового засідання – Іванії К.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Соколова О.Д.,

захисника обвинуваченого – адвоката Юденкової А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою посилаючись на особливу тяжкість злочину в якому останній обвинувачується та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення. В обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 1 ст. 177 КПК України, зазначав, що у випадку визнання обвинуваченого винним в інкримінованому злочині, йому можливо призначити покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Щодо ризику, передбаченого п. 5 ст. 177 КПК України, наголошував на відсутності у ОСОБА_1 стійких соціальних зав`язків та постійного джерела доходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Юденкова А.В. проти клопотання прокурора заперечувала посилаючись на його необґрунтованість, при цьому зазначаючи, що на даний час ризики, перелічені прокурором носять неконкретний характер, жодного доказу на підтвердження наявності перелічених ризиків прокурором не надано. Крім того, вказувала, що ризики, які виникли під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу зникли, доводи прокурора повторюються у попередніх клопотаннях про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наголошувала на тому, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, зокрема місце реєстрації та є раніше не судимим. Зазначала, що тяжкість вчиненого злочину не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою, а тому просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на будь-який інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 19 березня 2021 року.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини.

Статтею 29 Конституції України визначено, що за вмотивованим рішенням суду і на підставах та у порядку, встановлених законом, особа може триматись під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому, судова колегія вважає, що у цьому судовому провадженні є наявним суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, колегією суддів вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, однак з урахуванням встановлених судом обставин та обставин вчинення кримінального правопорушення, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також приймає до уваги тяжкість інкримінованого йому злочину.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, у зв`язку з чим клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, судова колегія -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Юденкової А.В. щодо зміни запобіжного заходу на будь-який інший, не пов`язаний з триманням під вартою – відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 15 травня 2021 року, включно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 18.03.2021 року о 16-45 годині.

Головуючий суддя - О.В. Горпинич

Судді - І.В. Бондарєва

І.В. Ульяніч