Рішення № 95614840, 09.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Справа № 915/1330/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546)

до відповідача: Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, площа Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Южноукраїнська міська рада Миколаївської області (55000, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, будинок 48; ідентифікаційний код 33850880)

про: стягнення 1 489 787,91 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мельник О.М., у порядку самопредставництва за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

30.10.2020 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 32/17765 від 26.10.2020, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради загальну суму позовних вимог в розмірі 1 489 787,91 грн, у тому числі заборгованість в сумі 996 785,38 грн, інфляційні втрати в сумі 206 890,79 грн, 3 % річних в сумі 73 981,01 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 141 093,19 грн, 7 % штрафу в сумі 71 037,54 грн, витрати на оплату судового збору в сумі 22 346,81 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 з додатками, додатковою угодою та протоколом розбіжностей до нього; Договору про переведення боргу № 40547 від 01.11.2017 з додатком та додатковими угодами до нього; розстрочення погашення заборгованості за надані послуги; актів витрат питної води (14 шт. за період з вересня 2016 року по жовтень 2017 року); рахунків (14 шт.) з доказами їх направлення; банківських виписок по рахунку; претензії № 32/13919 від 21.08.2020з відповіддю на неї № 62 від 30.09.2020; рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2018 у справі № 915/1139/17; застосування норм статей 526, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» грубо порушило зобов`язання щодо оплати розстрочення погашення заборгованості за надані послуги водопостачання по Договору від 01.07.2013 № 06-05/ПУ-32930, що змусило позивача звернутися до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 04.11.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1330/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08 грудня 2020 року об 11:15; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 08.12.2020 за клопотанням позивача було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 15 днів та відкладено підготовче засідання на 14.01.2021.

29.12.2020 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання б/н від 28.12.2020 про виправлення описки у позовній заяві.

11.01.2021 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання № 32/14 від 11.01.2021 про уточнення розрахунку позовних вимог, в якому заявник зазначає, що причина різниці у сумах основного боргу зазначених у додатковій угоді та у позовній заяві пояснюється тим, що відповідач до подання даної позовної заяви погасив основну заборгованість за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року включно, у сумі 137199,51 грн, і ця різниця в сумі не є предметом розгляду даного позову.

14.01.2021 до суду від Южноукраїнської міської ради Миколаївської області надійшла заява № 21/02-34/120 від 13.01.2021 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 14.01.2021 було продовжено проведення підготовчого провадження у справі № 915/1330/20; відкладено підготовче засідання на 09 лютого 2021 року о 10:00; залучено до участі у справі Южноукраїнську міську раду Миколаївської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов`язано позивача у триденний строк від дня отримання даної ухвали надіслати третій особі листом з описом вкладення копії всіх документів, які направлялися суду і містяться в матеріалах справи та надати суду відповідні докази; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в 10-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо позову.

20.01.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 19.01.2021 (вх. № 153/21) про приєднання до матеріалів справи доказів надсилання на адресу третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача усіх документів які направлялися суду, на виконання вимог ухвали від 14.04.2021.

26.01.2021 до суду від Южноукраїнської міської ради надійшла така кореспонденція:

- клопотання № 21/02-34/201 від 21.01.2021 про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з КП «ГРААЛЬ» на 90 %;

- заява № 21/02-34/200 від 21.01.2021 про сплив строку позовної давності щодо частини заявлених вимог (на суму 634322,80 грн).

05.02.2021 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- заява № 32/119 від 04.02.2021 про надання заперечення проти заяви про сплив строку позовної давності щодо частини заявлених вимог;

- відзив № 32/120 від 04.02.021 на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У вказаних документах відповідач крім викладених заперечень по суті визначених питань, зауважив на тому, що подання відповідних заяв щодо застосування позовної давності та зменшення штрафних санкцій не належить до повноважень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

За результатами судового засідання проведеного 09.02.2021 за участю представника позивача, судом було постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі № 915/1330/20, з призначенням її до судового розгляду по суті на 09 березня 2021 року о 10:15.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було наведено, ухвалою суду від 04.11.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву державною мовою з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідач отримав вказану ухвалу суду 10.11.2020, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400141954314 та інформація з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта». Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 25.11.2020 включно.

Разом з тим, ні станом на 25.11.2020, ні станом на дату проведення підготовчого засідання, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

09.03.2021 в судове засідання з`явився лише повноважний представник позивача, якого суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, шляхом отримання відповідачем (16.02.2021) та третьою особою (16.02.2021) копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2021 у справі № 915/1330/20, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400142818023, 5400142818015.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 09.03.2021 представник Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підтримав заявлені позовні вимоги, підтвердив актуальність правової позиції позивача, викладеної в письмових заявах по суті спору.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 09.03.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2013 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», як постачальником, та Комунальним підприємством «Костянтинівське підприємство житлово-комунального господарства», як абонентом, був укладений договір № 06-05/ПУ-32930 на водопостачання, згідно з предметом якого постачальник взяв на себе зобов`язання відпускати абоненту (територія Костянтинівської селищної ради) питну воду (водопостачання) на господарські потреби, згідно ГОСТ 2874-82 «Вода питна», а абонент зобов`язався оплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах, передбачених цим договором (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- при виконанні умов договору сторони зобов`язуються керуватися «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затвердженими Наказом Міністерства з питань ЖКГ України № 190 від 27.06.2008 (п. 1.2);

- абонент зобов`язався проводити оплату за відпущену постачальником питну воду в строки і порядку, передбачені цим договором (п. 2.2.8);

- розрахунки за водопостачання здійснюються по встановленим тарифам, діючим на період дії договору. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Постачальник письмово повідомляє абонента про зміну тарифів. Повідомлення являється невід`ємною частиною договору (п. 3.2);

- у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (п. 3.5);

- договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє по 30.04.2014 року включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків до повного розрахунку. Постачальник відпускає абоненту питну воду з 01 травня 213 року. Відповідно до статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення (п. 6.1);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 6.2).

Договір, а також додатки № 1, № 2 до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Також, 17 квітня 2014 року між сторонами вказаного договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 на водопостачання (з урахуванням протоколу розбіжностей до неї від 14.05.2014), якою сторони домовились викласти п. 3.3 договору у наступній редакції: «Оплату за фактично спожиту воду абонент проводить щомісячно на підставі пред`явлених постачальником рахунків на оплату протягом 5 робочих днів від дати одержання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник направляє абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред`явленому постачальником до оплати».

Дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання її обома сторонами, скріплення підписів печатками і діє протягом дії договору (п. 4).

Як додаткова угода, так і протокол розбіжностей скріплені підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 абонентом, згідно відповідних актів витрат питної води (т. 1, а.с. 59-65), було спожито питної води:

- у вересні 2016 року – 21669 м3/міс;

- у жовтні 2016 року – 12622 м3/міс;

- у листопаді 2016 року – 8205 м3/міс;

- у грудні 2016 року – 10526 м3/міс;

- у січні 2017 року – 11416 м3/міс;

- у лютому 2017 року – 11860 м3/міс;

- у березні 2017 року – 9951 м3/міс;

- у квітні 2017 року – 11160 м3/міс;

- у травні 2017 року – 19287 м3/міс;

- у червні 2017 року – 39053 м3/міс;

- у липні 2017 року – 29135 м3/міс;

- у серпні 2017 року – 29469 м3/міс;

- у вересні 2017 року – 20526 м3/міс;

- у жовтні 2017 року – 14433 м3/міс;

У подальшому постачальником було пред`явлено абоненту за фактично спожиту у вищевказані періоди воду такі рахунки на оплату (з урахуванням ПДВ 20%) (т. 1, а.с. 66-77):

- № РС, 16-4963 від 30.09.2016 (за вересень 2016 року) на суму 89449,63 грн;

- № РС, 16-5128 від 31.10.2016 (за жовтень 2016 року) на суму 52103,62 грн;

- № РС, 16-5359 від 30.11.2016 (за листопад 2016 року) на суму 33870,24 грн;

- № РС, 16-5568 від 31.12.2016 (за грудень 2016 року) на суму 43451,33 грн;

- № РС, 17-48 від 31.01.2017 (за січень 2017 року) на суму 47125,25 грн;

- № РС, 17-309 від 28.02.2017 (за лютий 2017 року) на суму 48958,08 грн;

- № РС, 17-646 від 31.03.2017 (за березень 2017 року) на суму 41077,73 грн;

- № РС, 17-815 від 30.04.2017 (за квітень 2017 року) на суму 46068,48 грн;

- № РС, 17-1115 від 31.05.2017 (за травень 2017 року) на суму 79616,74 грн;

- № РС, 17-1318 від 30.06.2017 (за червень 2017 року) на суму 161210,78 грн;

- № РС, 17-1487 від 31.07.2017 (за липень 2017 року) на суму 120269,28 грн;

- № РС, 17-1662 від 31.08.2017 (за серпень 2017 року) на суму 121648,03 грн;

- № РС, 17-1839 від 30.09.2017 (за вересень 2017 року) на суму 84731,33 грн;

- № РС, 17-2027 від 31.10.2017 (за жовтень 2017 року) на суму 59579,42 грн.

Відповідні рахунки надсилалися абоненту рекомендованими листами з описами вкладень та повідомленнями про вручення (т. 1, а.с. 78-119).

За даними Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Комунальне підприємство «Костянтинівське підприємство житлово-комунального господарства» не здійснило належних розрахунків за спожиту воду.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 01 листопада 2017 року між Комунальним підприємством «Костянтинівське підприємство житлово-комунального господарства» (первісний боржник), Комунальним підприємством «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради (новий боржник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (кредитор) укладено договір № 40547 про переведення боргу, за умовами якого, зокрема:

- цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013, укладеного між первісним боржником та кредитором (основний договір) (п. 1);

- Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі один мільйон двісті тридцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 62 коп., що виник па підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання (п. 2);

- Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3);

- Новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором (п. 4);

- Новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором (п. 5);

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (п. 7).

Вказаний Договір про переведення боргу скріплений підписами та печатками всіх трьох сторін та зареєстрований у ВП ЮУАЕС за реєстровим № ПУ-40547 від 01.11.2017.

Предметом позову у даній справі виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеними між сторонами договорами, а також інфляційного збільшення боргу, відсотків річних та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеними між сторонами договорами, в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 з додатками, додатковою угодою та протоколом розбіжностей до нього;

- Договір про переведення боргу № 40547 від 01.11.2017 з додатком та додатковими угодами до нього;

- розстрочення погашення заборгованості за надані послуги;

- акти витрат питної води (14 шт.);

- рахунки (14 шт.) з доказами їх направлення;

- банківські виписки по рахунку;

- претензія № 32/13919 від 21.08.2020 з відповіддю на неї № 62 від 30.09.2020;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2018 у справі № 915/1139/17.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, на підтвердження своєї правової позиції надала суду такі докази:

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.04.2020 № 480-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Миколаївської області»;

- рішення Южноукраїнської міської ради № 11 від 14.12.2020 «Про початок реорганізації Костянтинівської селищної ради та Іванівської сільської ради шляхом приєднання до Южноукраїнської міської ради».

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

При цьому судом враховано, що за змістом статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Таким чином, з урахуванням Договору № 40547 від 01.11.2017 про переведення боргу, суд дійшов висновку, що у відповідному зобов`язанні відбулася заміна боржника – з Комунального підприємства «Костянтинівське підприємство житлово-комунального господарства» на Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради.

Вказані обставини, щодо заміни боржника у зобов`язанні, що виникло на підставі Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 вбачаються також зі змісту рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2018 у справі № 915/1139/17, яке набрало законної сили 15.02.2018.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, – при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах – позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/28079/14 зазначено, що не встановлено залежності звільнення від доказування обставин справи від підстав і предмета позову у справах, подібності правовідносин тощо.

Таким чином, оскільки факт заміни боржника у зобов`язанні, що виникло на підставі Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 відповідно до Договору № 40547 від 01.11.2017 про переведення боргу з Комунального підприємства «Костянтинівське підприємство житлово-комунального господарства» на Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради встановлено рішенням суду від 19.01.2018 у справі № 915/1139/17, то вказані обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

Отже, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, заборгованість за Договором на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 не була погашена боржником (абонентом) в повному обсязі. Так:

- за вересень 2016 року, після часткового погашення заборгованості згідно банківських виписок за період з 25.04.2017 по 08.11.2019 (т. 1, а. с. 120-127), заборгованість абонента по рахунку № РС, 16-4963 від 30.09.2016 складає 71412,07 грн;

- за жовтень 2016 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 16-5128 від 31.10.2016 складає 52103,62 грн;

- за листопад 2016 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 16-5359 від 30.11.2016 складає 33870,24 грн;

- за грудень 2016 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 16-5568 від 31.12.2016 складає 43451,33 грн;

- за січень 2017 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-48 від 31.01.2017 складає 47125,25 грн;

- за лютий 2017 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-309 від 28.02.2017 складає 48958,08 грн;

- за березень 2017 року, після часткового погашення заборгованості згідно банківських виписок за період з 25.04.2017 по 08.11.2019 (т. 1, а. с. 120-127), заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-646 від 31.03.2017 складає 28577,73 грн;

- за квітень 2017 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-815 від 30.04.2017 складає 46068,48 грн.;

- за травень 2017 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-1115 від 31.05.2017 складає 79616,74 грн;

- за червень 2017 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-1318 від 30.06.2017 складає 161210,78 грн;

- за липень 2017 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-1487 від 31.07.2017 складає 120269,28 грн.;

- за серпень 2017 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-1662 від 31.08.2017 складає 121648,03 грн;

- за вересень 2017 року, після часткового погашення заборгованості згідно банківських виписок за період з 25.04.2017 по 08.11.2019 (т. 1, а. с. 120-127), заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-1839 від 30.09.2017 складає 82894,33 грн;

- за жовтень 2017 року заборгованість абонента по рахунку № РС, 17-2027 від 31.10.2017 складає 59579,42 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дійсно належним чином виконано взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставлення абоненту – Комунальному підприємству «Костянтинівське підприємство житлово-комунального господарства» питної води у відповідності до умов договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013, що підтверджується актами витрат питної води за період вересень 2016 року – жовтень 2017 року (т. 1, а.с. 59-65) та не заперечено відповідачем.

При цьому, абонент – Комунальне підприємство «Костянтинівське підприємство житлово-комунального господарства», зі свого боку, вчасно не здійснив оплату за фактично спожиту питну воду, що є порушенням відповідачем в спірних правовідносинах норм та приписів чинного законодавства.

Суд зауважує, що докази припинення або розірвання договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 в матеріалах справи відсутні.

Виходячи ж з аналізу умов договору № 40547 від 01.11.2017 про переведення боргу, вбачається, що даний договір взагалі не містить умов щодо: складових суми переведеного боргу та періоду її виникнення; строку та порядку виконання виконати переведеного грошового зобов`язання; строку чинності даного договору.

Водночас, Додатком № 1 до договору № 40547 від 01.11.2017 про переведення боргу, скріпленим підписами та печатками всіх трьох сторін, останніми було погоджено графік погашення заборгованості за надані послуги згідно договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 на водопостачання за період лютий 2016 року, липень 2016 року – жовтень 2017 року на загальну суму 1231989,62 грн, в т.ч. сума основного боргу – 1133984,89 грн, пеня та штраф за умовами договору – 98004,73 грн.

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2017 до договору № 40547 від 01.11.2017 про переведення боргу було анульовано додаток № 1 до договору № 40547 від 01.11.2017 «Графік погашення заборгованості за надані послуги згідно договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 на водопостачання за період лютий 2016, липень 2016 – жовтень 2017 на загальну суму 1231989,62 грн., в т.ч. сума основного боргу – 1133984,89 грн., пеня та штраф за умовами договору – 98004,73 грн.».

Ця додаткова угода скріплена підписами та печатками всіх трьох сторін основного договору, а саме: Комунальним підприємством «Костянтинівське підприємство житлово-комунального господарства» (первісний боржник), Комунальним підприємством «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради (новий боржник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (кредитор).

Разом із тим, в матеріалах справи містяться Додаткова угода № 2 до договору № 40547 від 01.11.2017 про переведення боргу, зі змісту якої вбачається, що з метою порозуміння кожної складової затильної суми боргу: 1 231 989,62 грн за договором №40547 від 01.11.2017, що виникла за надані послуги згідно договору №06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 на водопостачання Сторони встановили: вищезазначена сума виникла та складається: за період лютий 2016 року - в сумі 20 459,42 грн, за липень 2016 - жовтень 2017 року в сумі 1 113 525,47 грн, загалом на суму 1 133 984,89 грн, в т. ч. ПДВ 20% - це є сума основного боргу; пеня та штраф за умовами договору складає 98 004,73 грн).

Крім того, в матеріалах справи наявне розстрочення погашення заборгованості за надані послуги.

Так, вищевказаний документ обумовлює розстрочення погашення заборгованості за надані послуги згідно договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 на водопостачання за період лютий 2016, липень 2016 – жовтень 2017 на загальну суму 1231989,62 грн, в т.ч. сума основного боргу – 1133984,89 грн, пеня та штраф за умовами договору – 98004,73 грн, а саме:

1. Період погашення заборгованості – 01.11.2017; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 15794,72 грн;

2. Період погашення заборгованості – 2018; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

3. Період погашення заборгованості – 2019; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

4. Період погашення заборгованості – 2020; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

5. Період погашення заборгованості – 2021; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

6. Період погашення заборгованості – 2022; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

7. Період погашення заборгованості – 2023; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

8. Період погашення заборгованості – 2024; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

9. Період погашення заборгованості – 2025; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

10. Період погашення заборгованості – 2026; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

11. Період погашення заборгованості – 2027; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

12. Період погашення заборгованості – 2028; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

13. Період погашення заборгованості – 2028; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 94768,32 грн;

14. Період погашення заборгованості – 31.10.2030; сума погашення заборгованості в місяць – 7897,36 грн; сума погашення заборгованості за рік – 78975,06 грн.

Всього: 1 231 989,62.

Крім того, у вказаному документі обумовлено наступне:

1. Дане розстрочення заборгованості це розстрочка боргу в межах договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013.

2. Розстрочення заборгованості не є новою угодою про зміну первісного зобов`язання, а є наданням розстрочки по оплаті заборгованості по договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 на водопостачання.

3. КП «ГРААЛЬ» зобов`язується здійснювати оплату по вищевказаному розстроченню заборгованості за надані послуги щомісячно до 25 числа поточного місяця. У випадку, якщо КП «ГРААЛЬ» порушить зобов`язання щодо оплати даного розстрочення заборгованості за надані послуги, це розстрочення втрачає чинність.

Вищевказаний документ (розстрочення) підписаний та скріплений печатками Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» та Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради.

Позивач у позовній заяві стверджує, що згідно вищенаведеного розстрочення, погашення заборгованості повинно було здійснюватися щомісячно до 25 числа поточного місяця по 7897,36 грн починаючи з листопада 2017 року. При цьому, протягом листопада 2017 року відповідач не сплатив обумовлену розстроченням суму, у зв`язку із чим розстрочення втратило чинність з 26.11.2017, що спонукало позивача звернутися до господарського суду Миколаївської області з даною позовною заявою про стягнення заборгованості.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за Договором № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013, з урахуванням Договору № 40547 від 01.11.2017 про переведення боргу та погодженого сторонами розстрочення погашення заборгованості за надані послуги, у зв`язку з чим Відокремлений підрозділ «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем відповідну суму в розмірі 996 785,38 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати на загальну суму 206 890,79 грн (по кожному рахунку окремо) за сукупний період з жовтня 2016 року по серпень 2020 року.

2. 3 % річних на загальну суму 73 981,01 грн (по кожному рахунку окремо) за сукупний період з 26.10.2016 по 04.08.2020.

3. Пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 141 093,19 грн (по кожному рахунку окремо) за сукупний період з 26.10.2016 по 27.05.2018.

4. 7 % штрафу на загальну суму 71 037,54 грн (по кожному рахунку окремо).

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних, суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

За перевіркою суду, позивач нарахування процентів річних виконав правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок, оскільки у розрахунку за окремими рахунками позивачем визначено кінцеву дату нарахування – 04.08.2020, при цьому фактично розрахунок здійснено без врахування липня 2020 протягом якого мала місце дефляція.

Разом з тим, відповідно до абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, позивачем у разі здійснення розрахунку інфляційних втрат до 04.08.2020 помилково виключено з періоду нарахування липень 2020 року.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат з урахуванням наведених зауважень та встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат за вищевказаний період до стягнення з відповідача є 204 858,12 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 2032,67 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.5 Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.

На підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних умов Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок штрафу, заявленого позивачем до стягнення, за обома договорами та встановлено, що відповідні нарахування проведено вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Водночас, суд зауважує, що Южноукраїнською міською радою Миколаївської області у даній справі заявлялося клопотання № 21/02-34/201 від 21.01.2021 про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з КП «ГРААЛЬ» на 90 %.

В обґрунтування вказаного клопотання заявником зазначено, що КП «ГРААЛЬ» є підприємством комунальної форми власності, основним видом його діяльності згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг водопостачання. Тобто, є об`єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована иа самофінансуванні, а неможливість сплати боргу у визначені терміни зумовлена незалежними від волі відповідача причинами. Також заявник просив суд врахувати те, що КП «ГРААЛЬ» є підприємством, яке виконує постачання населенню смт. Костянтинівка питної води. Заявник також вважає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Вказана сума є непідйомною для підприємства, з врахуванням чинного законодавства (не відшкодовується субвенцією), та є надмірно великою на фоні фактичної відсутності вини КП «ГРААЛЬ» в простроченні зобов`язання. Стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, тим більше, що підприємство вже перебуває у критичному фінансовому стані. На сьогодні комунальне підприємство «ГРААЛЬ», від якого залежить життєдіяльність людей, дитячого садка, загальноосвітньої школи, лікарні, виправного закладу (Арбузинська виправна колонія №83) за відсутності будь-якого фінансування, перебуває на грані існування.

Позивач, як було наведено вище, подав суду відзив № 32/120 від 04.02.021 на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому проти задоволення вказаного клопотання заперечував, просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в повному обсязі.

Розглянувши відповідне питання щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради є комунальною установою, яка здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг. Тому будь-яке надмірне стягнення з відповідача грошових сум може призвести до неспроможності підприємства належним чином виконувати свої функції.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Надмірне ж зменшення пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін

Отже, враховуючи те, що відповідач є комунальною установою, що здійснює свою діяльність у сфері надання житлово-комунальних послуг, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013 на водопостачання № 06-05/ПУ-32930 від 01.07.2013, з урахуванням Договору № 40547 від 01.11.2017 про переведення боргу та погодженого сторонами розстрочення погашення заборгованості за надані послуги, суд вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. За такого суд дійшов висновку про часткове зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені – 70 546,60 грн (50% заявленого до стягнення розміру) та належного до стягнення штрафу – 35 518,77 грн (50% заявленого до стягнення розміру).

У задоволені ж позову про стягнення штрафних санкцій в іншій частині, а саме – пені в сумі 70546,59 грн та штрафу в сумі 35 518,77 грн, господарський суд відмовляє.

Щодо заяви Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 21/02-34/200 від 21.01.2021 про сплив строку позовної давності щодо частини заявлених вимог (на суму 634322,80 грн), суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому заява про сплив позовної давності, зроблена будь-яким іншим учасником судового процесу, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч. 5 ст. 50 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. При цьому, права учасників справи, визначені ст. 42 та іншими норами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3494/16, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11.

Таким чином, оскільки Южноукраїнська міська рада бере участь у даній справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, то у зазначеної особи відсутнє право на подання заяви про застосування позовної давності до вимог Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» щодо стягнення заборгованості з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради. При цьому, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заяви про застосування позовної давності відповідачем у даній справі – Комунальним підприємством «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради до суду подано не було.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно заявлених вимог) 22 315,52 грн ((1 487 755,24 / 1 489 787,91) * 100 %= 99,86 %; 99,86 % * 23 346,81 = 22 315,52) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, площа Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) загальну суму позовних вимог у розмірі 1 381 689,88 грн, у тому числі заборгованість в сумі 996 785,38 грн, інфляційні втрати в сумі 204 858,12 грн, 3 % річних в сумі 73 981,01 грн, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 70 546,60 грн, 7 % штрафу в сумі 35 518,77 грн; а також 22 315,52 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2032,67 грн, пені у розмірі 70546,59 грн та 7 % штрафу в сумі 35 518,77 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546);

Відповідач: Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, площа Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Южноукраїнська міська рада Миколаївської області (55000, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, будинок 48; ідентифікаційний код 33850880).

Повний текст рішення складено та підписано судом 18.03.2021.

Суддя О.Г. Смородінова