Рішення № 95614653, 16.02.2021, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1437/19

Номер провадження 2/556/60/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2021 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Іванків О.В.,

секретаря судового засідання Кньовець Н.П.,

представника позивачів адвоката Волощука П.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Карпач О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Волощука П.С. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Володимирецької селищної ради про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, за позовом третьої особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Володимирецької селищної ради про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2019 року до Володимирецького районного суду Рівненської області надійшов позов адвоката Волощука П.С. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Володимирецької селищної ради, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року за вказаною заявою було відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

06 вересня2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Карпач О.М. надійшов відзив на позов в якому остання вказуючи на відсутність підстав для задоволення позову, просила залишити його без задоволення.

12 вересня 2019 року від третьої особи ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, того ж дня вказану позовну заяву було прийнято та відкладено підготовче судове засідання.

12 вересня 2019 року представник позивача адвокат Волощук П.С. подав письмове клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

27 вересня2019 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

29 вересня2019 року представник відповідач ОСОБА_5 надала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому просила залишити його без задоволення.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду.

22 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

01 листопада 2019 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання доказів.

Ухвалою від 01 листопада 2019 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.

03 квітня 2020 року до суду надійшов висновок судового експерта з матеріалами цивільної справи.

07 квітня 2020 року підготовче провадження в справі поновлено.

12 травня 2020 року позивачОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, і того ж дня ухвалою суду її було прийнято.

24 червня2020 року представник відповідач ОСОБА_5 надала відзив на заяву про збільшення позовних вимог за позовом про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

11 серпня 2020 року представник позивача адвокат Волощук П.С. подав письмове клопотання про виклик свідків.

11 серпня 2020 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвокат Волощук П.С. підтримав позовні вимоги своїх довірителів в межах доводів позовної заяви, надав відповідні пояснення.

Позивач ОСОБА_1 підтримав власні позовні вимоги, заперечив зустрічний позов ОСОБА_2 , надав пояснення в межах доводів позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 надала письмові пояснення, в яких заперечила позовні вимоги ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , підтримала власні позовні вимоги до ОСОБА_1 , викладені в зустрічній позовній заяві, пояснила, що її земельна ділянка сформована і використовується виключно в межах, встановлених при виготовленні Державного акта, будь-яких перешкод позивачам в користуванні квартирами та будинком вона не створює. Натомість, ОСОБА_1 під час експлуатації будівлі по АДРЕСА_1 , яка розташована на суміжній земельній ділянці, створює перешкоди для неї, які підлягають усуненню.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Володимирецької селищної ради – будь-яких пояснень по суті спору не надав, клопотав про розгляд справи у його відсутності, на підставі наявних доказів.

В ході судового розгляду даної справи судом досліджено письмові заяви по суті справи, заслухано усні та письмові пояснення сторін, їх представників, показання свідків, досліджено висновок експерта, письмові докази, фотографії. На підставі аналізу вказаних доказів в їх сукупності судом встановлено наступне.

Учасники справи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 – є власниками об`єктів нерухомості, будинків та квартир в смт.Володимирець, які розташовані на суміжних земельних ділянках.

Зокрема, ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 з господарськими будівлями та спорудами у вказаному домоволодінні.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_4 .

ОСОБА_1 належить офісна будівля з вбудованим магазином загальною площею 200,3 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими письмовими доказами (а.с.9-17, 51-52, 71-74).

Також встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками суміжних земельних ділянок.

Так, ОСОБА_2 у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №251877 від 05.11.2008 року належить земельна ділянка загальною площею 0,0717 га за адресою АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель та споруд, яка складається з двох відокремлених земельних ділянок – спірної земельної ділянки площею 0,0476 га, кадастровий номер 5620855100:03:020:007, та земельної ділянки площею 0,0241 га, кадастровий номер 5620855100:03:020:008, спору щодо якої немає (а.с.50).

ОСОБА_1 у відповідності до договору купівлі-продажу є власником земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:0010, загальною площею 0,0180 га цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування офісного приміщення загальною площею за адресою АДРЕСА_1 (а.с.74-76).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є користувачами земельної ділянки по АДРЕСА_5 .

Як вбачається зі ст.ст.79, 79-1 Земельного Кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Таким чином, земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, підлягає формуванню у встановленому порядку, із визначенням площі, меж, місця розташування.

За змістом ст.ст.18-20 Земельного Кодексу України, землі України поділяються на категорії за їх цільовим призначенням, віднесення земель до певних категорій здійснюється у встановленому законом порядку, і порушення цільового призначення при використанні земель тягне за собою притягнення до встановленої законом відповідальності.

У відповідності до ст.ст.90, 91 Земельного Кодексу України, власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Власники земельних ділянок зобов`язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок.

Правила добросусідства, як це вбачається зі ст.103 Земельного Кодексу України, полягають в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 всупереч вказаним вимогам законодавства допустила порушення обов`язків власника земельної ділянки, чим створила перешкоди в користуванні власнику та користувачам суміжних земельних ділянок ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку поза встановленими межами та не за цільовим призначенням, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Зокрема, в процесі виготовлення технічної документації щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування жилого будинку будівель та споруд по АДРЕСА_5 . було виявлено вихід відповідачем ОСОБА_2 за встановлені межі її власної земельної ділянки та порушення нею будівельних норм і правил, оскільки межа фактичного використання належної ОСОБА_12 земельної ділянки знаходиться на відстані менше одного метра від стіни житлового будинку позивачів.

Відповідач ОСОБА_2 встановила цегляні конструкції вхідних воріт та вхідні ворота, які також розміщені на відстані менше одного метра від стіни житлового будинку позивачів, вимощення та інші споруди відповідача фактично знаходяться за межами належної їй земельної ділянки.

Зокрема, як вбачається з висновку експерта №191211/2_ФМ від 27.03.2020 року та долучених до нього графічних матеріалів, нерухоме майно, конструктивні елементи, вироби та конструкції належних ОСОБА_2 паркану, вимощення та господарських споруд зі сторони домоволодіння АДРЕСА_5 , розміщені фактично за межами земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 згідно даних в системі Державного земельного кадастру. При цьому, при спорудженні паркану ОСОБА_2 порушила межі земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007. Також має місце порушення правил та умов фактичного землекористування земельною ділянкою кадастровий номер 5620855100:03:020:007, а саме – розміщення на частині ділянки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не відповідає умовам її використання, а частина споруд – суцільні дошки, частина госпбудівлі-гаражу, частина літнього душу, частина дровітні – розташовані за межами земельної ділянки № НОМЕР_1 , межі якої сформовані за координатами, які внесені в систему Державного земельного кадастру при виготовленні технічної документації щодо складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 в АДРЕСА_4 . (а.с.139-155).

Крім висновку експерта, вказані обставини підтверджуються також показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також фотографіями, які надані сторонами.

Доводи відповідача та її представника, а також показання допитаних судом свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , зокрема посилання на ту обставину, що саме таке розміщення відмостки, паркану, воріт існувало тривалий час, і попередні мешканці сусідського будинку проти цього не заперечували, а також твердження, що ОСОБА_2 не перешкоджає мешканцям сусіднього будинку в ремонті, проході чи проїзді, в доступі до лічильників, не спростовують висновків суду.

Складені на замовлення ОСОБА_18 інженером-землевпорядником схема суміжних земельних ділянок та акт виносу меж земельної ділянки в натурі (а.с.58 та а.с.99-100), на думку суду, є неналежними доказами, оскільки в них не зазначено прилад яким здійснювались обміри та визначались межі і місцезнаходження спірної земельної ділянки.

При цьому суд враховує також наступне. Як вбачається зі ст.120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, враховуючи що позивачі ОСОБА_19 та ОСОБА_20 придбали частки у житловому будинку АДРЕСА_5 на підставі цивільно-правових угод (договорів дарування), вони є користувачами земельної ділянки, на якій розміщено вказаний будинок. У відповідності до ст.95 Земельного Кодексу України, землекористувачі мають право на захист порушених прав.

Наведене, на думку суду, спростовує твердження представника відповідача про відсутність у позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 права на судовий захист порушеного відповідачем права.

Також судом встановлено, що частина земельної ділянки ОСОБА_2 використовується нею не за цільовим призначенням.

Так, як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №251877 від 05.11.2008 року, земельна ділянка площею 0,0476 га, кадастровий номер 5620855100:03:020:007, та земельна ділянка площею 0,0241 га, кадастровий номер 5620855100:03:020:008 передані у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.50).

Разом з тим, частина земельної ділянки площею 0,0476 га, кадастровий номер 5620855100:03:020:007 використовується для розміщення малої архітектурної форми – магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Дану обставину сторони визнали в своїх заявах та поясненнях, крім того, факт нецільового використання підтверджено висновком експерта №191211/2_ФМ (а.с.139-155).

Твердження представника відповідача ОСОБА_18 про те, що при спорудженні магазину було отримано всі необхідні погодження, не спростовують встановлених судом обставин з огляду на таке.

Так, як вже зазначалось, обов`язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням покладено на її власника, яким в даному випадку є відповідач ОСОБА_2 .

Зокрема, у відповідності до ч.5 ст.20 Земельного Кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Разом з тим, розміщена на земельній ділянці ОСОБА_2 будівля магазину не відноситься і не може бути віднесена до категорії господарських будівель та споруд, оскільки є будівлею комерційного призначення.

З огляду на це, згода ОСОБА_2 на розміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на належній їй земельній ділянці, яка призначена для інших потреб (а.с.179), суперечить вимогам чинного законодавства.

Наступні погодження розміщення малої архітектурної форми комерційного призначення власником магазину ПП ОСОБА_21 , на думку суду, не спростовують даної обставини, і не свідчать про дотримання цільового режиму використання земельної ділянки її власником ОСОБА_2 .

Разом з тим, саме внаслідок спорудження магазину практично на межі суміжної земельної ділянки позивача ОСОБА_1 , останньому спричинено неприпустимий вплив в розумінні ч.2 ст.103 Земельного Кодексу України, що створює ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою та розміщеною на ній будівлею. Оскільки розміщення магазину відбулось з відома та згоди відповідача ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що перешкоди в користуванні земельною ділянкою вчиняються ОСОБА_1 саме діями відповідача.

Наведене свідчить про доведеність позову ОСОБА_1 та наявність підстав для його часткового задоволення. Зокрема, не підлягає задоволенню позовна вимога про демонтаж (знесення) будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки вказана будівля не належить ОСОБА_2 .

З огляду на викладені мотиви, приймаючи до уваги, що суд визнає доведеним позов ОСОБА_1 , зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не доведені, і підстав для їх задоволення суд не вбачає.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачі ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_1 надали суду достатні та допустимі докази порушення їх прав землекористувачів та землевласників відповідачем у справі, та вчинення перешкод у користуванні земельними ділянками, у зв`язку з чим їх позови підлягають задоволенню.

Доводи відповідача та надані нею докази не спростовують висновків суду,

З приводу способу захисту порушених прав позивачів суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ст.79-1 Земельного Кодексу України, межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Як вбачається зі ст.ст.106, 107 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 , незважаючи на неодноразові пропозиції позивачів (а.с.20-23, 78, 91), не вжила заходів для добровільного врегулюванння спору, суд приходить до висновку, що судовий спосіб захисту порушених прав позивачів є єдино можливим.

Як вбачається з ч.2, 3 ст.152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність усунення перешкод в користуванні земельними ділянками позивачів як шляхом знесення будівель, конструкцій та споруд, які розміщені за межами земельної ділянки відповідача, так і шляхом визнання недійсним та скасування правовстановлюючого документа – Державного акту.

З приводу розподілу судових витрат судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати на залучення експертів.

Як вбачається зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачами надано суду належні письмові докази, з яких вбачається, що ними понесено витрати на сплату судового збору, в т.ч. ОСОБА_3 сплачено судовий збір в сумі 2305,20 грн (а.с.2), ОСОБА_4 сплачено судовий збір в сумі 2305,20 грн, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в загальній сумі 2377,2 грн. (а.с.67, 161). Крім того, позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 понесено витрати на залучення експерта в рівних частинах – по 5000 грн. кожним (а.с.216, 217).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору (а.с.46), з урахуванням приписів ч.6 ст.141 ЦПК України, сплачений позивачами судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок держави. В той же час витрати, понесені на залучення експерта, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_5 та земельною ділянкою під цим домоволодінням шляхом знесення та демонтажу за рахунок ОСОБА_2 конструктивних елементів, виробів та конструкцій належних ОСОБА_2 паркану, вимощення та господарських споруд, що розміщені за межами земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 зі сторони домоволодіння АДРЕСА_5 та прибирання будівельних і матеріалів за рахунок ОСОБА_2 , що залишаться після знесення та демонтажу конструктивних елементів, виробів та конструкцій належних ОСОБА_2 паркану, вимощення та господарських споруд.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_5 та земельною ділянкою під цим домоволодінням, а також в користуванні офісною будівлею з вбудованим магазином загальною площею 200,3 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за цією ж адресою, кадастровий номер 5620855100:03:020:0010 шляхом відновлення за рахунок ОСОБА_2 меж земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 відповідно до даних про межу, площу та конфігурацію земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 в системі Державного земельного кадастру.

Визнати недійсним та скасувати правоустановчий документ ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5620855100:03:020:007, а саме Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №251877, виданий 05 листопада 2008 року та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на залучення експерта в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 понесені судові витрати на залучення експерта в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Повернути ОСОБА_3 за рахунок держави сплачений нею судовий збір в сумі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп.

Повернути ОСОБА_4 за рахунок держави сплачений ним судовий збір в сумі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп.

Повернути ОСОБА_1 за рахунок держави сплачений ним судовий збір в сумі 1506 (одна тисяча п`ятсот шість) грн. 40 коп.

Повний текст рішення буде проголошено 26 лютого 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя:

Повний текст рішення проголошено 01 березня 2021 року о 17 год. 05 хв.

Учасники провадження:

Позивач ОСОБА_22 , АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 : паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 . виданий Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 13.04.1998 року.

Позивач ОСОБА_23 , АДРЕСА_7 : реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_5 виданий 16.08.2017 року органом №5613

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_24 , АДРЕСА_8 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 . виданий Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 20.11.2007 року.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_25 , АДРЕСА_9 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_8 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВОЛОДИМИРЕЦЬКА СЕЛИЩНА РАДА ВАРАСЬКОГО РАЙОНУ, вул.Соборна, буд.39. смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04388113.