Рішення № 95614589, 12.03.2021, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/96/20

Провадження №2/547/22/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання С.А.Сінельник,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката В.В.Трембача,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката С.І.Янченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_5 , третя особа Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, яким просив визнати недійним рішення двадцять дев`ятої сесії третього скликання Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 06 лютого 2002 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 10,15 га на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю Р2 № 622046 від 24.06.2003 на ім`я ОСОБА_4 щодо земельної ділянки розміром 10,15 га на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку розміром 10,15 га на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_6 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку, грошових заощаджень та земельних ділянок. 08.07.2014 ОСОБА_7 було складено заповіт, у якому остання заповіла житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,68 га згідно державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ПЛ №059348 та грошові заощадження - ОСОБА_5 , а земельну частку (пай) розміром 11,96 га згідно Державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ПЛ №059176 - позивачу ОСОБА_3 . Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 шляхом подачі до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу відповідної письмової заяви. У січні 2020 року позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення вказаної земельної ділянки розміром 11,96 га в якості спадкового майна, але нотаріусом було повідомлено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкову земельну ділянку необхідно надати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. За виготовленням технічної документації позивач звернувся до проектної установи, але під час виготовлення з`ясувалось, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , яка виділялась ОСОБА_7 та на яку було виготовлено державний акт серія ІІІ-ПЛ №059176, зареєстровано в базі НКС за іншим власником, а саме - ОСОБА_4 , що підтверджується повідомленням Відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідач ОСОБА_2 відзивом заперечував проти позовних вимог, оскільки відповідно до рішення 29 сесії 23 скликання від 06.02.2002, внесено зміни до попереднього рішення 28 сесії 23 скликання Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, де зазначено, що відповідно до прохань громадян мають місце виправлення номерів земельних ділянок, зокрема: земельна ділянка № НОМЕР_1 значиться за ОСОБА_4 , земельна ділянка за № НОМЕР_2 значиться за ОСОБА_6 . Такий перерозподіл стався в зв`язку з проханням ОСОБА_6 отримати земельні ділянки за номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на себе та свого батька ОСОБА_8 поряд, неподалік від свого домогосподарства. В подальшому 26.06.2003 ОСОБА_6 було видано державний акт серії ІІІ-ПЛ №059176 на земельну ділянку площею 11,96 га. Таким чином земельні ділянки не поміняли місцями помилково, а свідомо перерозподілили в зв`язку з проханням самої власниці ОСОБА_6 .

Позивач ОСОБА_1 відповіддю на відзив вказав, що заперечення ОСОБА_9 підлягають відхиленню оскільки стосовно перерозподілу земельних ділянок, нібито проведеного за проханням ОСОБА_7 , спадкоємцю ОСОБА_1 нічого невідомо. Будь-яких доказів такого перерозподілу відповідачем не надано. Результати перерозподілу ніяким чином документально не закріплені. У відповідності до інформації наданої виконкомом Пузирівської сільської ради № 5 від 04.03.2019, згідно проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ЗААТ «Прогресс» земельна ділянка № НОМЕР_1 виділена ОСОБА_7 , у відповідності до інформації наданої виконкомом Пузирівської сільської ради №4 9 від 04.11.2019, згідно проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ЗААТ «Прогресс» земельна ділянка № НОМЕР_2 виділена ОСОБА_4. Отже посилання відповідача на рішення 29 сесії 23 скликання Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області 06.02.2002, як на таке, що в подальшому покладено в основу Проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ЗААТ «Прогресс» є безпідставним. Крім того, список громадян-членів ЗААТ «Прогресс», які мають право на одержання державних актів на право приватної власності на землю, який знаходиться у позивача не містить виправлень, а у списку громадян-членів ЗААТ «Прогресс», які мають право на одержання державних актів на право на приватної власності на землю, який надав відповідач, містяться виправлення, які виконано невідомо ким та належним чином не засвідчені. До відзиву не додано документів підтверджуючих вказані у відзиві факти, а саме рішення сесії про затвердження обміну земельними ділянками. Також оскільки на час виготовлення вказаних державних актів земельним ділянкам не присвоювались кадастрові номери по яким можливо ідентифікувати місце розташування земельної ділянки, позивач дізнався про порушення свого право лише після звернення до нотаріуса з метою оформлення спірної земельної ділянки в якості спадкового майна, а саме у січні 2020 року. Позовна заява не містить вимог про визнання права власності за ним на будь-яку земельну ділянку, а задоволення позовних вимог надасть лише змогу оформити земельну ділянку розміром 11,96 га розташовану на території Пузирівської сільської ради, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ПЛ № 059176, а також зареєструвати її належним чином.

У судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали повністю. Вказали, що позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом своєї баби ОСОБА_6 , оскільки йому у цьому відмовляють. ОСОБА_7 має відповідний державний акт. Спірну земельну ділянку оформлено у власність відповідача ОСОБА_2 , що підтверджено спірним державним актом і записом про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_10 на спірну земельну ділянку. Рішення Пузирівської сільської ради від 09.01.2002 вказує на виділення бабі позивача земельної ділянки за № НОМЕР_1 , але на цю ділянку державний акт складено на ім`я відповідача ОСОБА_9 . Доказів обміну земельними ділянками № НОМЕР_1 на № НОМЕР_2 немає. Значення має первинне розпаювання і розподіл земель. Виправлення номерів земельних ділянок у наступному рішенні сільської ради від 06.02.2002 не має значення у справі, оскільки вчинено невідомо ким і безпідставно. Площі земель із номерами НОМЕР_1 і НОМЕР_2 відрізняються. Ділянка № НОМЕР_3 була передана прадіду позивача - ОСОБА_8 . Ділянка № НОМЕР_3 є суміжною із ділянкою № НОМЕР_2 . Ділянка № НОМЕР_1 перебуває на іншому полі. Строк позовної давності не пропущено. Розпайовані земельні ділянки № НОМЕР_3 і № НОМЕР_2 разом увійшли до державного акту серія ІІІ № 059176 на ім`я спадкодавця ОСОБА_7 .

Відповідач ОСОБА_2 і його представник у судових засіданнях проти позову заперечували. Ділянка № НОМЕР_2 перебуває навпроти городу і будинку спадкодавця ОСОБА_7 . Ділянка № НОМЕР_2 межує з ділянкою № НОМЕР_3 . ОСОБА_11 обміняла свою ділянку № НОМЕР_1 з іншого поля, яка їй первинно визначена рішенням Погребняківської сільської ради від 09.01.2002, на ділянку № НОМЕР_2 для зручності їх обробітку. Про це свідчить наступне рішення Пузирівської сільської ради від 06.02.2002 якою здійснено обмін ділянок № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 . Саме на це рішення посилаються державні акти, що складені на ім`я спадкодавця ОСОБА_7 і відповідача ОСОБА_2 . Спадкодавець ОСОБА_7 з 2002 року і до смерті, тобто протягом 13 років, сама обробляла і використовувала земельні ділянки за № НОМЕР_2 (її ділянку після обміну) і № НОМЕР_3 (ділянку її батька ОСОБА_8 ), що свідчить про обізнаність і влаштування обміну землями. Про порушення вона упродовж 13 років не заявляла. Право власності відповідача ОСОБА_2 на ділянку № НОМЕР_1 оформлено орендарем паю на підставі рішення Погребняківської сільської ради від 06.02.2002. Про те, що ОСОБА_12 у 2002 році було виділено начебто земельну ділянку № НОМЕР_2 , а не № НОМЕР_1 йому десь рік тому сказав батько позивача.

Позивач має можливість отримати державний акт на земельні ділянки № НОМЕР_3 і № НОМЕР_2 на підставі рішення Погребняківської сільської ради від 06.02.2002. Жоден державний орган чи нотаріус не відмовляв позивачеві у цьому. Їх рішень чи постанов немає. Позивач обмежився лише листами.

Відповідач Пузирівська сільська рада подавала заяви про розгляд справи за її відсутності, представника у судові засідання не направляла, первинно листом від 07.04.2020 позов визнала. Щодо цього суд зазначає, що визнання сільською радою позову не може бути прийнято судом, оскільки після 07.04.2020 матеріали справи істотно наповнювалися додатковими письмовими доказами. Щодо їх суперечливого змісту сільська рада процесуально не реагувала.

Відповідач ОСОБА_13 у судові засідання не з`являлася, письмових заяв по суті справи не подавала. Позивач вказав, що залучив її до участі у справі як співвідповідача, оскільки спадкодавець ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_13 певну частину свого майна, але не спірну земельну ділянку.

Третя особа перебуває у стадії припинення, письмове пояснення не складала, надала до суду витребувану копію реєстраційної справи на спірні земельну ділянку і спірний державний акт; представника у судове засідання не направляла.

Неявка у судове засідання відповідача ОСОБА_13 , представників Пузирівської сільської ради і Семенівської РДА, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на позивача якщо відповідач проти позову заперечує.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Самостійний збір судом доказів порушить вимоги змагальності судового процесу та може стати свідченням упередженого ставлення суду до однієї зі сторін.

Суд встановив, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ №059176 виданого на ім`я ОСОБА_6 , їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 11,96 га на підставі рішення 23-ї сесії 23-го скликання Пузирівської сільської ради від 06.02.2002 (а.с. 11).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія Р2 № 622046 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 10,15 га на підставі рішення 29-ї сесії 23 скликання Пузирівської сільської ради від 06.02.2002 (а.с. 12).

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи № 700804053245/133 від 11.08.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 площею 10,15 га, розташована на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324586700:00:003:0285, підставою для виникнення права власності є рішення Пузирівської сільської ради від 06.02.2009 (а.с. 50).

Архівний відділ Семенівської РДА листом від 04.11.2018 повідомив про відсутність рішення 29-ї сесії 23 скликання Пузирівської сільської ради від 06.02.2002 (а.с. 18).

Згідно довідки Пузирівської сільської ради № 241 від 17.07.2020, 23 сесія 23 скликання від 06.02.2002 не проводилась, а 06.02.2002 відбулася 29 сесія 23 скликання (а.с. 140).

Суд наголошує на однакових датах прийняття рішень сільської ради, на які вказують обидва державних акти. Номери сесій є помилкою.

Згідно листа Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 04.03.2019 № 5 повідомлено, що згідно проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ЗААТ «Прогресс», земельна ділянка за № НОМЕР_1 виділялась ОСОБА_6 , а ділянка за № НОМЕР_3 ОСОБА_8 (а.с. 13).

Згідно листа Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 04.11.2019 № 49 повідомлено, що згідно запису в проекті розташування земельних часток (паїв) в межах ЗААТ «Прогресс» на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області земельна ділянка за № НОМЕР_2 рахується за ОСОБА_4 (а.с. 14).

Відповідно до листа Відділу у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 18.10.2019 №884/115-19 відповідно до бази даних НКС земельна ділянка № НОМЕР_1 , яка була виділена ОСОБА_6 згідно проекту поділу земель на земельні частки (паї) в межах розпайованих земель бувшого ЗААТ « Прогресс » належить ОСОБА_4 , відповідно до бази даних НКС відомості земельної ділянки № НОМЕР_3 не внесені, яка була виділена ОСОБА_8 згідно проекту поділу земель на земельні частки (паї) в межах розпайованих земель бувшого ЗААТ « Прогресс » (а.с. 17).

Рішенням 28 сесії 23 скликання Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 09.01.2002 «Про погодження виконання робіт по заміні сертифікатів на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю» надано згоду Полтавському філіалу інституту землеустрою на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю взамін сертифікатів без встановлення меж кожної земельної ділянки в натурі. ОСОБА_7 у списку значиться за № НОМЕР_1, ОСОБА_8 за № НОМЕР_3, ОСОБА_4 за НОМЕР_2 (а.с. 141-143).

Згідно архівного витягу із протоколу 29 сесії 23 скликання Пузирівської сільської ради від 06.02.2002, ОСОБА_7 у списку значиться за № НОМЕР_2 (переправлений з № НОМЕР_1), ОСОБА_8 за № НОМЕР_3, ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 (переправлений з № НОМЕР_2) (а.с. 145-148).

Саме на рішення Пузирівської сільської ради від 06.02.2002 посилаються обидва державних акти як на підставу їх видачі. Суд наголошує, що державні акти видано ОСОБА_6 і ОСОБА_4 .

У справі є схема розташування земельних ділянок №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_2 (а.с. 16). Ділянка № НОМЕР_3 і ділянка № НОМЕР_2 є суміжними. Ділянка № НОМЕР_1 перебуває у іншому масиві (полі).

Допитаний як свідок у судовому ОСОБА_14 дав покази, що з 1983 року по 2015 року був керівником КСП "Прогрес", потім ЗААТ "Прогрес", ВАТ "Прогрес". Під час паювання він, як керівник КСП, організовував у т.ч. складення списку пайовиків і поділ земельних ділянок, передачу списку до органів влади. Первинно номери ділянок визначалися шляхом жеребкування, пайовики "наосліп" витягували свої номерки. Площі ділянок у списках є неточними, оскільки все обраховувалося умовно, відхилення були від 4,15 до 12 умовних кадастрових гектарів залежно від якості ґрунтів. Дехто з пайовиків просив обміняти отриману через жеребкування ділянку на іншу. Комусь було зручно обробляти землі зі знайомими, хтось навпаки не хотів мати суміжну ділянку з конкретним пайовиком тощо.

ОСОБА_6 витягнула жеребок з № НОМЕР_1, а її батько - ОСОБА_15 з № НОМЕР_3. ОСОБА_6 особисто просила потім свідка обміняти первинно визначену їй земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка була в іншому масиві, на ділянку № НОМЕР_2 . Вона хотіла мати паї "у городі". Ділянки № НОМЕР_3 і № НОМЕР_2 були напроти городу і будинку ОСОБА_7 , вони суміжні. Свідок погодився на це і дав відповідну вказівку відкоригувати номери ділянок у списку громадян. Потім ці списки затвердила сільська рада і їх передали землевпорядникам.

Згідно довідки Пузирівської сільської ради від 17.07.2020 № 240, земельні ділянки по Пузирівській сільській раді за № НОМЕР_3 і № НОМЕР_2 в період з 2011 по 2016 рік і на час смерті згідно погосподарської книги були в самостійному обробітку ОСОБА_6 (а.с. 139).

Відтак, наданими до суду доказами достовірно встановлено, що оспорюваний позивачем державний акт, що складений на ім`я відповідача ОСОБА_2 , посилається на рішення Пузирівської сільської ради від 06.02.2002. Доданий до рішення список громадян-членів на право приватної власності «Додаток до рішення 29 сесії 23 скликання від 06.02.2002» вказує, що відповідачеві ОСОБА_12 виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 , а спадкодавцеві ОСОБА_7 - № НОМЕР_2 . Докази помилковості списку у відповідній частині судові не надано. Спадкодавець ОСОБА_7 володіла відповідною землею.

Відсутність будь-якого реагування ОСОБА_7 щодо можливої помилки, допущеної під час отримання нею державного акта серія ІІІ № 059176 є свідченням доведеності аргументу про те, що обмін земельними ділянками було здійснено на її прохання і за її згоди.

Таким чином, суть спору зводиться до побажань позивача ОСОБА_1 визнати частково недійсним рішення Погребнякіської сільської ради від 06.02.2002 і складений на його підставі державний акт на ім`я відповідача ОСОБА_2 через вчинений на прохання і з відома спадкодавця позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 у лютому 2002 року обмін земельними ділянками: вона обміняла первинно отриману у результаті жеребкування ділянку № НОМЕР_1 у іншому полі, на ділянку № НОМЕР_2 , що межувала з ділянкою її батька № НОМЕР_3, і її домогосподарством.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Лист приватного нотаріуса Н.В.Трембач від 21.01.2020 вказав на неможливість видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину через ненадання позивачем витягу із Державного земельного кадастру на земельну ділянку, хоча за загальним правилом нотаріус може самостійно зробити відповідні запити і отримати доступ до даних Державного земельного кадастру. Належним доказом відмови у вчиненні нотаріальної дії є постанова, а не лист нотаріуса (а.с. 6).

Ураховуючи встановлені у справі обставини і правовідносини суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Підстави для покладення на співвідповідачів судових витрат у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_3 (Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Строкачі; РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - ОСОБА_4 (Полтавська обл., Семенівський р-н, с.Лукашівка).

Відповідач - Пузирівська сільська рада Семенівського району Полтавської області (Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Пузирі, вул. Центральна, б. 42).

Відповідач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ).

Третя особа - Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області (Полтавська обл., Семенівський р-н, смт Семенівка, вул. Незалежності, 44; код ЄДРПОУ 04057528).

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 18.03.2021.