Рішення № 95612644, 25.01.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/1284/18

Провадження № 2/216/546/21

РІШЕННЯ

іменем України

25 січня 2021 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 11.04.2013 між публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №69#00017478427, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав кредитні кошти на поточні потреби, в загальній сумі 49900,00 грн під 33% річних. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, використовувати його за цільовим призначенням, виконати інші умови кредитного договору і своєчасно повернути кредит та сплатити нараховані проценти в порядку, передбаченому кредитним договором. Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується щомісячно 11 числа, яке є розрахунковою датою, кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місцем укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтетними платежами. Банк виконав свої зобов`язання, передбачені кредитним договором, наддавши відповідачу кредитні кошти. У той же час, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач не виконує умови кредитного договору, кредитні кошти не повертає та не сплачує проценти, нараховані за користування кредитом. Пунктом 8.3 кредитного договору передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором, у разі: затримання позичальником щонайменше на один календарний місяць сплати частини кредиту; перевищення повною сумою заборгованості за кредитом, суми кредиту, який підлягає поверненню більш як на 10 відсотків; істотного порушення позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором. Пунктом 8.4 кредитного договору передбачено, що у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов`язаний у письмовій формі повідомити про це позичальника. 16.01.2017 така вимога була направлена позичальнику. Відповідно до п.10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язаний сплачувати банку пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення. Станом на 31.01.2018 загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 235811,75 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 42310,82 грн, проценти за користування кредитом – 48529,51 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 89278,65 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 55692,77 грн. Крім того, 14.02.2013 між сторонами була укладена заява-договір №26205000478427/980/р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «лояльний»/«зарплатний плюс» в рамках договору щодо банківського обслуговування від 14.02.2013 (Договір 2). Відповідно до умов цього договору, позивач на підставі заяви відповідача про відкриття та обслуговування карткового рахунку з випуском картки відкрив на ім`я відповідача рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України та рахунок-1 № НОМЕР_2 в національній валюті України та рахунок-2 № НОМЕР_3 в національній валюті України. Відповідно до п. 8.4 договору 2 передбачено встановлення відповідачу по картковому рахунку-2 відновлювальної кредитної лінії строком на два роки, максимальний розмір якого може становити 250000,00 грн, надання на умовах договору-2 кредитних коштів в межах ліміту кредитної лінії шляхом забезпечення можливості проведення відповідачем операцій з використанням картки понад залишок коштів по рахунку, а відповідач зобов`язався повернути позивачу кредит не пізніше кінцевого строку дії ліміту кредитної лінії, а також сплачувати позивачу мінімальний платіж, проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції, інші, передбачені договором-2 та Тарифами банку по операціях з платіжними картками, платежі у порядку та в строки, передбачені цим договором. Згідно з умовами договору-2 протягом строку дії ліміту кредитної лінії відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу щомісячно, протягом 15 календарних днів (включно) з дати закінчення розрахункового періоду: мінімальний платіж, який складається з 8% від розміру загальної суми основного боргу (сума отриманого і не погашеного відповідачем кредиту за цим договором) та суми простроченої заборгованості за будь-якими платежами перед позивачем та суми нарахованих і не сплачених станом на розрахункову дату процентів за користування кредитом та несанкціонованого овердрафту. Позивачем було виконано зобов`язання щодо надання відповідачу кредиту. Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, чим порушує п. 7, 8, 9 договору-2, якими передбачено обов`язок відповідача сплачувати кредит та нараховані проценти за користування кредитом. Пунктом 11.2 договору-2 передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором-2. Станом на 31.01.2018 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договоро-2 (по картковому рахунку № НОМЕР_3 ) складає 74168,70 грн, з яких: заборгованість за кредитом: 22500,00 грн, проценти за користування кредитом – 30581,89 грн, заборгованість за несанкціонованим овердрафтом – 2,76 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 12370,31 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 8713,74 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за вищевказаними договорами, що є порушенням законних прав ті інтересів позивача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник – адвокат Колесник Д.Ю. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що пред`явивши вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості за договором, позивач змінив строк виконання основного зобов`язання, отже, відсутні правові підстави для стягнення процентів відповідно до умов договору після 16.01.2017. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував проценти за кредитним договором до 12.01.2018, тобто після змін строку виконання основного зобов`язання. Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.05.2015 процентна ставка за кредитним договором була збільшена позивачем в односторонньому порядку з 33% до 35%, при цьому, жодних повідомлень від позивача про зміну процентної ставки відповідач не отримував та своєї згоди не надавав. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобов`язання. Щодо стягнення заборгованості за договором-2 відповідач зазначив про відсутність в матеріалах справи Умов і Тарифів зі своїм підписом, як споживача банківських послуг, а тому, вимоги щодо заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 30581,89 грн, пені за прострочення повернення заборгованості в розмірі 12370,31 грн та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 8713,74 грн є безпідставними. Крім того, із заяви-договору від 14.02.2013 вбачається, що термін дії кредитного зобов`язання складає два роки, тобто термін дії договору-2 сплив 14.02.2015, а з позовною заявою позивач звернувся 16.03.2018, що свідчить про сплив позовної давності. У зв`язку з вищевикладеним, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що стягнення процентів, нарахованих після вимоги про дострокове повернення кредиту, але в межах строку користування кредитом, є обґрунтованим. Крім того, лист-вимога була надіслана відповідачу рекомендованим листом, однак не вручена, що не є підставою для зміни строку виконання зобов`язань за кредитним договором та відмови у стягненні процентів за користування кредитом до 31.01.2018 та пені. Право дострокового стягнення реалізовано позивачем шляхом звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості в березні 2018 року. Щодо встановлення процентної ставки представник позивача зазначив, що відповідно до п. 1.2 кредитного договору встановлено фіксований тип процентної ставки в розмірі 33% річних. Згідно з п. 6.9 кредитного договору у випадку порушення (невиконання/неналежного виконання) позичальником своїх зобов`язань, передбачених п. 2.5 цього договору (щодо страхування життя, здоров`я та працездатності), сторони погодили, що починаючи з першого календарного числа місяця наступного за місяцем, в якому позичальником було порушено (невиконане/неналежно виконане) будь-яке з зобов`язань, передбачених в п. 2.5 цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 35% річних. Отже, зазначеним пунктом позичальник погодив зміну процентної ставки, що не потребує укладання додаткової угоди між сторонами цього договору. Після виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених в п. 2.5 цього Договору, та надання Банку підтверджуючих документів виконання таких зобов`язань процентна ставка за користування кредитом, починаючи з наступного робочого дня за днем подання в Банк таких підтверджуючих документів, встановлюється на попередньому рівні (рівні, який зазначено в п. 1.2 цього Договору). Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що позичальник повинен застрахувати свої життя, здоров`я та працездатність в страховій компанії, на умовах, передбачених цим пунктом договору. Позичальник не виконав своє зобов`язання, передбачене п. 2.5 кредитного договору щодо страхування, а сааме: ним не було здійснено оплату всіх страхових платежів за період дії договору страхування від нещасного випадку №322233675 від 11.04.2013 відповідно до Додатку 1 до договору страхування. Відповідно до п.п. 6.3, 14.2.2, 14.2.13 договору страхування передбачено зобов`язання сплачувати страхові платежі за наступний період страхування. Однак, відповідачем сплачено страхові внески лише за перший період страхування. У додатку 1 передбачено, що у разі несплати чергового платежу, договір втрачає свою дію і потребує переукладання. Докази здійснення страхування (оплати страхових платежів) відповідачем не надано. Кредитним договором передбачено фіксовану процентну ставку, розмір якої визначено в п.1.2 та в п.6.9 кредитного договору. Отже, встановлення розміру процентної ставки в розмірі 35% річних не є односторонньою зміною процентної ставки, а є вже погодженим сторонами в кредитному договорі розміром фіксованої процентної ставки. Оскільки відповідачем порушено п.п.2.5, 6.9 кредитного договору, у зв`язку з припиненням дії договору страхування, дії Банку про підвищення процентної ставки з 01.03.2016 до 35% річних є правомірними та відповідають умовам кредитного договору. Щодо нарахованої суми пені представник позивача вказав на те, що в розрахунку заборгованості позивач застосував лише передбачені кредитним договором форми його забезпечення у вигляді пені (пункт 2.2). Встановлення пені в розмірі 0,2% за кожен день прострочення не є явно завищеною, а є засобом розумного стимулювання для виконання зобов`язань стороною, яка отримала грошові кошти на умовах платності та повернення. Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором №26205000478427/980/р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «лояльний»/«зарплатний плюс» в рамках договору щодо банківського обслуговування від 14.02.2013 (Договір 2) представник позивача зазначив про те, що відповідно до пункту 7.5 Договору 2 підписання цієї заяви-договору клієнт виражає своє повне і безумовне прийняття публічної пропозиції Банка укласти договір щодо банківського обслуговування на умовах, що встановлені Банком на умовах (акцепт), які є невід`ємною частиною цієї заяви-договору та розміщені на сайті Банку. Також, у пункті 10.8.3 Договору 2 зазначено, що підписанням цієї заяви-договору клієнт підтверджує, що він перед укладанням цієї заяви був ознайомлений під підис у письмовій формі з особою та місцезнаходженням банка та всіма кредитними умовами, відповідно до вимог ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». В якості доказів на підтвердження існуючої заборгованості по кредиту, Банком надано виписку по особовим рахункам відповідача та розрахунок заборгованості, що підтверджують наявність заборгованості. Щодо позовної давності представник позивача зазначив, що кредитна лінія діє в межах встановленого в договорі строку, кінцевий строк дії ліміту кредитної лінії – 07.05.2015 (дата першого зарахування після підписання Договору-2 заробітної плати відповідача (п. 8.4). Право Банку звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості виникло у травні 2015 року, позивач звернувся до суду в березні 2018 року, тобто сума заявлена до стягнення в рамках загального строку позовної давності – 3 роки.

Суд, вислухавши учасників процесу, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Судом встановлено, що 11.04.2013 між публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №69#00017478427, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав кредитні кошти на поточні потреби, в загальній сумі 49900,00 грн під 33% річних.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, використовувати його за цільовим призначенням, виконати інші умови кредитного договору і своєчасно повернути кредит та сплатити нараховані проценти в порядку, передбаченому кредитним договором.

Банк виконав свої зобов`язання, передбачені кредитним договором, наддавши відповідачу кредитні кошти.

Пунктом 8.3 кредитного договору передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором, у разі: затримання позичальником щонайменше на один календарний місяць сплати частини кредиту; перевищення повною сумою заборгованості за кредитом, суми кредиту, який підлягає поверненню більш як на 10 відсотків; істотного порушення позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором.

Пунктом 8.4 кредитного договору передбачено, що у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов`язаний у письмовій формі повідомити про це позичальника.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язаний сплачувати банку пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ч. 1 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач надав до суду розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 31.01.2018 загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 235811,75 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 42310,82 грн, проценти за користування кредитом – 48529,51 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 89278,65 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 55692,77 грн.

Разом з тим, відповідач заперечував проти стягнення з нього кредитної заборгованості з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується щомісячно 11 числа, яке є розрахунковою датою, кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місцем укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтетними платежами.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що сторони визначили строк дії кредитного договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитом та процентами за користування ним, кінцевий строк повернення кредиту до 10 квітня 2018 року, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки, визначені договором та графіком повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (а.с. 7).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 та 255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Оскільки умовами кредитного договору, укладеним між сторонами передбачені самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотриманням боржником строку погашення кожного чергового платежу(траншу), а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом повернення яких відповідно до умов договору визначена періодичними, щомісячними платежами повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (Постанова Верховного Суду № 61-2233 св від 04.04.2018).

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15 та Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява N 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).

З наданої банком виписки по особовим рахункам на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 19) вбачається, що остання транзакція грошових коштів, наданих позивачем за кредитним договором №69#00017478427 відбулася 17.03.2015. Будь-якого подальшого внесення коштів в рахунок погашення заборгованості позичальником та з його волі здійснено не було.

За таких обставин та з врахуванням того, що з позовом до суду банк звернувся 16.03.2018, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем у відповіді на відзив, то до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 11.05.2013 по 11.03.2015 включно слід застосувати строк позовної давності.

Графіком повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (а.с. 7) було визначено суму кредиту 49900,00 грн, термін користування кредитом 60 місяців, номінальна процентна ставка 33% річних, розмір щомісячного платежу, розмір щомісячного погашення основної суми кредиту та розмір щомісячних процентів за користування кредитом.

Згідно з графіком повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (а.с. 7) заборгованість за кредитом (тіло кредиту) за період з 11.04.2015 по 10.04.2018 становить 39403,27 грн, а проценти за користування кредитом за період з 11.04.2015 по 10.04.2018–24349,63 грн.

Суд, не погоджується з наданим до суду позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №69#00017478427 щодо нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом, оскільки їх розмір вже було визначено та погоджено сторонами графіком повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки, в якому номінальна процентна ставка становить 33% річних, а розрахунок відсотків, наданий позивачем з 01.05.2015 відбувається в розмірі 35% річних.

Позивач в обґрунтування правомірності нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 35% річних посилається на те, що порушення відповідачем п. 6.9 кредитного договору, згідно з яким: у випадку порушення (невиконання/неналежного виконання) позичальником своїх зобов`язань, передбачених п. 2.5 цього договору (щодо страхування життя, здоров`я та працездатності), сторони погодили, що починаючи з першого календарного числа місяця наступного за місяцем, в якому позичальником було порушено (невиконане/неналежно виконане) будь-яке з зобов`язань, передбачених в п. 2.5 цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 35% річних.

Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що позичальник повинен застрахувати свої життя, здоров`я та працездатність в страховій компанії, на умовах, передбачених цим пунктом договору.

Разом з цим, позивач не надав до суду доказів того, що позичальник не виконав своє зобов`язання, передбачене п. 2.5 кредитного договору щодо страхування, зокрема те, що ним не було здійснено оплату всіх страхових платежів за період дії договору страхування від нещасного випадку №322233675 від 11.04.2013 відповідно до Додатку 1 до договору страхування, а тому не має підстав вважати порушення ОСОБА_1 п. 6.9 кредитного договору, що свідчить про безпідставність встановлення процентної ставки за користування кредитом на рівні 35% річних.

Щодо розрахунку пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом в сумі 89278,65 грн та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 55692,77 грн, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 16 березня 2018 року, і відповідачем була заявлена вимога про застосування строку позовної давності, то відповідно до частини другої статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік, у даному випадку за період з 16 березня 2017 року до 16 березня 2018 року.

Разом з цим, дослідивши розрахунок заборгованості пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, суд приходить до висновку про його необґрунтованість, оскільки останній не відповідає встановленим та погодженим сторонами даним графіку повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (а.с. 7), а саме: сума, на яку нараховується пеня.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, заборгованість за пенею за прострочення повернення заборгованості за кредитом та пенею за прострочення сплати процентів за користування кредитом, в межах позовної давності за період з 16 березня 2017 року до 16 березня 2018 року задоволенню не підлягають, у зв`язку з їх недоведеністю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором №26205000478427/980/р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «лояльний»/«зарплатний плюс» в рамках договору щодо банківського обслуговування від 14.02.2013, суд приходить до таких висновків.

14.02.2013 між сторонами була укладена заява-договір №26205000478427/980/р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «лояльний»/«зарплатний плюс» в рамках договору щодо банківського обслуговування від 14.02.2013 (Договір 2).

Відповідно до умов цього договору, позивач на підставі заяви відповідача про відкриття та обслуговування карткового рахунку з випуском картки відкрив на ім`я відповідача рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України та рахунок-1 № НОМЕР_2 в національній валюті України та рахунок-2 № НОМЕР_3 в національній валюті України.

Згідно з умовами договору-2 протягом строку дії ліміту кредитної лінії відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу щомісячно, протягом 15 календарних днів (включно) з дати закінчення розрахункового періоду: мінімальний платіж, який складається з 8% від розміру загальної суми основного боргу (сума отриманого і не погашеного відповідачем кредиту за цим договором) та суми простроченої заборгованості за будь-якими платежами перед позивачем та суми нарахованих і не сплачених станом на розрахункову дату процентів за користування кредитом та несанкціонованого овердрафту.

Позивачем було виконано зобов`язання щодо надання відповідачу кредиту. Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, чим порушує п. 7, 8, 9 договору-2, якими передбачено обов`язок відповідача сплачувати кредит та нараховані проценти за користування кредитом.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 31.01.2018 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором-2 (по картковому рахунку № НОМЕР_3 ) складає 74168,70 грн, з яких: заборгованість за кредитом: 22500,00 грн, проценти за користування кредитом – 30581,89 грн, заборгованість за несанкціонованим овердрафтом – 2,76 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 12370,31 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 8713,74 грн.

Суд, дослідивши вказаний розрахунок заборгованості, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Разом з цим, відповідач заявив про застосування строків позовної давності щодо вимог за цим договором-2, посилаючись на те, що строк дії договору-2, визначений умовами п. 8.4, сплив 14 лютого 2015 року.

Відповідно до п. 8.4 договору 2 передбачено встановлення відповідачу по картковому рахунку-2 відновлювальної кредитної лінії строком на два роки, максимальний розмір якого може становити 250000,00 грн, надання на умовах договору-2 кредитних коштів в межах ліміту кредитної лінії шляхом забезпечення можливості проведення відповідачем операцій з використанням картки понад залишок коштів по рахунку, а відповідач зобов`язався повернути позивачу кредит не пізніше кінцевого строку дії ліміту кредитної лінії, а також сплачувати позивачу мінімальний платіж, проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції, інші, передбачені договором-2 та Тарифами банку по операціях з платіжними картками, платежі у порядку та в строки, передбачені цим договором.

Враховуючи, що заява-договір №26205000478427/980/р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «лояльний»/«зарплатний плюс» в рамках договору щодо банківського обслуговування був укладений сторонами 14.02.2013, строк дії, визначений ним у два роки, сплив 14.02.2015, а з позовною заявою акціонерне товариство «Сбербанк» звернулося 16.03.2018, свідчить про пропуск позовної давності, який сплив 14.02.2018.

Позивачем не наведено обставин та підстав, за яких ним було пропущено строк загальної позовної давності та не наведено поважності причин пропуску такого строку. Із заявами про поновлення такого строку позивач також не звертався.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності звернення до суду із позовом в частині вимог за Договором-2, у зв`язку із чим ці вимоги не підлягають задоволенню.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 956,29 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 16, 256, 260, 261, 266, 267, 512, 526, 610, 612, 614, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 79-82, 133, 141, 247, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за кредитним договором №69#00017478427 від 11.04.2013 за період з 11.04.2015 по 10.04.2018у розмірі 63752,90 грн (шістдесят три тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні дев`яносто копійок), яка складається з: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі 39403,27 грн (тридцять дев`ять тисяч чотириста три гривні двадцять сім копійок) та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 24349,63 грн (двадцять чотири тисячі триста сорок дев`ять гривень шістдесят три копійки).

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сбербанк» судовий збір в сумі 956,29 грн (дев`ятсот п`ятдесят шість гривень двадцять дев`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: акціонерне товариство «Сбербанк», код ЄРДПОУ: 25959784, місце знаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Р.О. Кузнецов