Рішення № 95612213, 17.03.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6542/20

Провадження № 2/210/544/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"17" березня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернувся 27.11.2020 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від року в сумі 18386,34 гривень та судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 06.04.2017 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Взятих на себе зобов`язань відповідач не виконує, у зв`язку з чим, станом на 15.06.2020 року виникла заборгованість у розмірі 18386,34 гривень.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованою в установленому порядку адресою направлено копію ухвали про відкриття провадження, позовну заяву з додатками, які повернулися до суду у зв`язку з закінченням строку зберігання поштового відправлення. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи. Однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін, - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої відповідач погодився, що вказана Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с.10).

На виконання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку 06.04.2017 року відповідачу видано платіжну картку НОМЕР_1 , строком дії до 09/20 (а.с. 9).

Як слідує з довідки про зміну умов кредитування, за картковим рахунком відповідача кредитний ліміт 06.04.2017 року встановлено 500,00 грн. , в подальшому неодноразово змінювався, 20.02.2019 року становив 9703,45 грн., 19.12.2019 року зменшено кредитний ліміт 0,00 грн. (а.с. 8).

Свої зобов`язання позивач виконав, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку відповідача ОСОБА_1 , з якої вбачається , що відповідачу надано у користування кредитні кошти (а.с.71-76).

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно із цією статтею ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач ОСОБА_1 здійснював повернення кредитних коштів не в повному обсязі, за розрахунками позивача станом на 14.10.2020 року, утворилась заборгованість 18386,34 грн. , яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 9359,97 грн. в т.ч. заборгованість за поточним тілом кредиту – 0,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту – 9359,97 грн., заборгованості за нарахованими відсотками – 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 4309,89 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 – 4716,48 грн., нарахована пеня – 0,00 грн., нарахована комісія – 0,00 грн. , що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-7).

На підтвердження заявлених вимог позивачем також надано виписку з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 по картці НОМЕР_1 , яка відповідно до п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року № 566 - є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Дослідивши виписку з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 по картці НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до наданого позивачем розрахунку з 06.04.2017 року по 03.05.2019 року користувався кредитними коштами, наданими йому банком за договором б/н від 06.04.2017 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Проте, відповідно до виписки з особового рахунку за розрахунком суду відповідачем з 06.04.2017 року по 03.05.2019 року фактично використано кредитні кошти банку в розмірі 24700,33 грн., на повернення кредитних коштів ним внесено на платіжну картку 22966,42 грн. власних коштів ( тобто заборгованість за тілом кредиту складає - 1733,91 грн. ).

Нарахування позивачем заборгованості за простроченим тілом кредиту частково здійснено АТ КБ «Приватбанк» шляхом списання з карткового рахунку відсотків за використання кредитного ліміту , частково за рахунок пені, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи правову природу зобов`язань, які виникли між сторонами у справі, їх неналежне виконання відповідачем, статті 526, 527, 530, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача фактично використаних позичальником кредитні кошти, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом - 1733,91 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками – 4309,89 грн.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак, Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 06.04.2017 року, підписана ОСОБА_1 , не містить розміру нарахування відсотків, які нараховуються банком за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в яких визначено порядок та розмір нарахування неустойки, проте вони не підписані відповідачем (а.с.10-60).

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-Заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

А відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за простроченими відсотками – 4309,89 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача АТ КБ «Приватбанк» права на стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, у розмірі 4716,48 грн., суд враховує наступне.

Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Разом з тим, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит, банк посилався на вимоги статті 625 ЦПК України, згідно частини другої якої в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчується із закінченням строку дії кредитної картки –до остання дня вересня 2020 року (а.с. 10), то у банка наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, а також інші передбачені договором платежі, по вересень 2020 року включно.

Отже, строк кредитування за кредитним договором банку з відповідачем закінчився у вересні 2020 року, тобто після спливу даного строку банк мав право нараховувати відсотки на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України.

Позивач звернувся до суду у листопаді 2020 року. Як видно з розрахунку заборгованості банк почав нараховувати відсотки на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України з 01 серпня 2019 року, тобто до закінчення строку дії кредитної картки.

Крім того, застосування при розрахунку процентної ставки на рівні 86,4% на прострочений кредит із посиланням на положення ст. 625 ЦК України суперечить змісту цієї норми, яка передбачає лише три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що позивач безпідставно нарахував 4716,48 грн. відсотків за порушення грошового зобов`язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України – до закінчення строку дії картки та із застосування при розрахунку процентної ставки на рівні 86,4% на прострочений кредит, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні, тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню – в частині фактично використаних кредитних коштів, які не повернуто банку – 1733,91 грн., в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подається юридичною особою, судовий збір дорівнює 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00 грн.)

З урахуванням того, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають частковому задоволенню, згідно з п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду 198,23 грн. (2102,00 х 1733,91:18386,34=198,23 ) (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.4, 5, 16, 536, 546, 549, 550, 551, 610, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (р/ НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 квітня 2017 року в розмірі 1733,91 грн. (одна тисяча сімсот тридцять три гривні 91 копійка) – заборгованість за тілом кредитом.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (р/р НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), судовий збір у розмірі 198,23 грн. (сто дев`яносто вісім гривень 23 копійки).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д , р/р НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570);

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович