Постанова № 95611, 14.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.06 р. Справа № 22/72а

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Корчевій О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля” м. Торез

до: Державної податкової інспекції у Торезі

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 149 069,72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95 685,97 грн., від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн., першої податкової вимоги від 18.02.2006 р. № 1/9

за участю

прокурора:

представників сторін:

від позивача: Столяренкова Н. М. – за довір.

від відповідача: Бікбаєва А. Р. – за довір.

третя особа

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Ремоввугілля” м. Торез, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Торезької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 149 069,72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95 685,97 грн., від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн., першої податкової вимоги від 18.02.2006 р. № 1/9.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що податковим органом не були враховані представлені під час перевірки з 26.04.2005 р. по 27.04.2005 р. податкові накладні на загальну суму 146 787,15 грн., що спростовує висновок про порушення підприємством вимог п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, позивач наполягає на тому, що податкові накладні на суму 2 196,55 грн. мали всі передбачені п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” реквізити і копії цих податкових накладних були надані податковому органу під час перевірки, але не були прийняті ним до уваги. Позивач також посилається на те, що п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не містить обмежень щодо формування податкового кредиту за податковими накладними, в яких відсутній будь-який реквізит.

Щодо визначеного в податковому повідомленні – рішенні від 19.09.2005 р. № 000050341/2 податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн. позивач наполягає на тому, що висновки податкового органу про порушення підприємством вимог п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суперечать фактичним обставинам справи.

У якості підстави для визнання першої податкової вимоги від 18.02.2006 р. № 1/9 такою, що не підлягає виконанню, позивач посилається на п. п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

29.03.2006 р. Закрите акціонерне товариство “Ремоввугілля” м. Торез доповнив свої позовні вимоги вимогою про визнання другої податкової вимоги від 22.03.2006 р. № 2/1с недійсною.

03.05.2006 р. позивач повторно змінив предмет позову і додатково до заявлених вимог просить визнати недійсним рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 25.04.2006 р. № 1986.

Відповідач проти позову заперечує.

Ухвалою від 04.08.2006 р. у зв’язку з реорганізацією Торезькою об’єднаної державної податкової інспекції та створенням на її базі Державної податкової інспекції у м. Торезі, що є правонаступником реорганізованої об’єднаної державної податкової інспекції господарський суд здійснив процесуальне правонаступництво.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

17.05.2005 р. Торезькою об’єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення – рішення:

- № 0000462341/0 (арк. справи 46, т. 3), яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез було визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 195 631 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 97 815,50 грн.;

- № 0000502341/0 (арк. справи 45, т. 3), яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез було визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 11 374 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 428,70 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень – рішень став акт планової комплексної виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством “Ремоввугілля” м. Торез за період з 01.10.2003 р. по 31.12.2004 р. від 14.05.2005 р. № 129/23-111 (арк. справи 12-24, т. 1), яким зафіксовані факти порушень:

- п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” – підприємством до складу оподатковуваних операцій в грудні 2004 р. не включена господарська операція з продажу не житлових будівельних споруд, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3 929,80 грн. (порушення не оскаржується позивачем);

- п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” – операція з надання послуг по транспортуванню вугілля в межах України оподаткована податком на додану вартість за нульовою ставкою, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2004 р. на суму 12 514 грн. (порушення не оскаржується позивачем);

- п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” – підприємством не здійснений перерахунок суми податкового кредиту у розмірі 3 468,96 грн. за листопад 2004 р. у зв’язку зі зміною бази оподаткування (порушення не оскаржується позивачем);

- п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” – до складу податкового кредиту віднесені витрати по сплаті податку на додану вартість, включеного в ціну паливно – мастильних матеріалів для легкового автомобілю, що призвело до завищення податкового кредиту у вересні – грудні 2004 р. на суму 1 816,10 грн. (порушення не оскаржується позивачем);

- п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” – до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні – грудні 2003 р., січні – червні 2004 р. та вересні 2004 р. був включений податок на додану вартість, не підтверджений податковими накладними, на суму 171 617 грн.;

- п. п. “а” п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” – до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні – грудні 2003 р., січні – липні 2004 р., вересні 2004 р. та листопаді 2004 р. був включений податок на додану вартість в сумі 2 282,57 грн. за податковими накладними, які не містять обов’язкового реквізиту – порядкового номеру.

- п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – до складу валового доходу у 4-му кв. 2004 р. не включені доходи, отримані від продажу нежитлових будівель та споруд в сумі 19 649 грн. (порушення не оскаржується позивачем);

- п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – до складу валових витрат у 4-му кв. 2003 р. віднесено витрати на проведення гірничо – геологічних досліджень, витрати на які підлягають амортизації (порушення не оскаржується позивачем);

- п. п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – до складу валових витрат у 3-му та 4-му кв. 2004 р. віднесені витрати на придбання паливно – мастильних матеріалів для легкових автомобілів в сумі 9 080,52 грн. (порушення не оскаржується позивачем);

- п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – завищена балансова вартість основних фондів першої групи на початок розрахункового кварталу на суму 172 852 грн.

- п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – нараховувалась амортизація на основні фонди, які не призначені для власного використання, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на 1 603,53 грн.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 01.07.2005 р. № 3453/10/25-013-2 (арк. справи 190-193, т. 1) Торезька об’єднана державна податкова інспекція залишила без змін спірні податкові повідомлення – рішення.

04.07.2005 р. Торезькою об’єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення – рішення:

- № 0000462341/1 (арк. справи 48, т. 3), яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез було визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 149 069,72 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 95 685,97 грн.;

- № 0000502341/1 (арк. справи 47, т. 3), яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез було визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 529,72 грн.

Різниця між сумами податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій, визначених у податкових повідомленнях – рішеннях, прийнятих за результатами перевірки та за результатами розгляду первинної скарги, представники податкового органу пояснюють тим, що підприємством частково визнані здійснені донарахування.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області про результати розгляду повторної скарги від 09.09.2005 р. № 14738/10/25-013-5 було залишене без змін податкове повідомлення – рішення Торезькою об’єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2005 р. № 0000462341/0 про визначення податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість та скасоване податкове повідомлення – рішення від 17.05.2005 р. № 0000502341/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 96,80 грн.

19.09.2005 р. Торезькою об’єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення – рішення:

- № 0000462341/2 (арк. справи 30, т. 1), яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 195 631 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 97 815,50 грн.;

- № 000050341/2 (арк. справи 31, т. 1), яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 11 374 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 331,90 грн.

18.02.2006 р. Торезькою об’єднаною державною податковою інспекцією була виставлена перша податкова вимога № 1/9 (арк. справи 31, т. 1) на суму 262 391,28 грн.:

- податок на додану вартість – 248 831,29 грн. (підстава виникнення – спірні податкові повідомлення - рішення);

- податок на прибуток підприємств – 13 559,99 грн. (підстава виникнення – спірні податкові повідомлення - рішення).

22.03.2006 р. Торезькою об’єднаною державною податковою інспекцією була виставлена друга податкова вимога № 2/1с (арк. справи 9, т. 2) на суму 262 849,57 грн.:

- податок на додану вартість – 249 386,30 грн. (підстава виникнення – 248 830,29 – спірні податків повідомлення – рішення, 556 грн. – декларація з податку на додану вартість за січень 2006 р., 0,01 грн. - пеня);

- податок на прибуток підприємств – 13 463,27 грн. (підстава виникнення – 11 459,99 грн. – спірне податкове повідомлення – рішення, 2 000 грн. - декларація з податку на прибуток підприємств за 4-й кв. 2005 р., 3,28 грн. - пеня).

25.04.2006 р. Торезькою об’єднаною державною податковою інспекцією було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 1986.

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позов Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля” м. Торез підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Податкові повідомлення – рішення від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2.

1. Як вбачається зі стор. 14 акту перевірки від 14.05.2005 р. № 129/23-111, податковим органом зафіксований факт порушення підприємством вимог п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), яке полягає у включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 171 617 грн., не підтвердженого податковими накладними:

- жовтень 2003 р. – 1 182 грн.;

- листопад 2003 р. – 729 грн.;

- грудень 2003 р. – 16 580 грн.;

- січень 2004 р. – 45 614 грн.;

- лютий 2004 р. – 15 803 грн.;

- березень 2004 р. – 35 408 грн.;

- квітень 2004 р. – 4 371 грн.;

- травень 2004 р. – 4 401 грн.;

- червень 2004 р. – 39 888 грн.;

- вересень 2004 р. – 7 641 грн.

Підставою для такого висновку стали досліджені під час перевірки працівниками податкового органу податкові накладні (згідно з реєстром наданих до перевірки податкових накладних за перевіряємий період), книги обліку придбань товарів (робіт, послуг) за жовтень – грудень 2004 р., роздруковані з електронного носія.

Реєстр наданих до перевірки податкових накладних, на який посилається податковий орган, долучений до матеріалів справи (арк. справи 28 – 34, т. 2).

При цьому представники податкового органу стверджують, що будь - які інші податкові накладні до перевірки представлені не були.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит не може бути підтверджене іншим документом, ніж податковою накладною.

Позивач представив суду перелік податкових накладних на загальну суму 146 787,15 грн. і наполягає на тому, що ці податкові накладні були в наявності під час перевірки, але податковий орган без пояснення причин не прийняв їх до уваги:

Відповідно до розділу 2 “Склад і зміст акта документальної перевірки” Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429, у вступній частині акту документальної перевірки обов’язково зазначається інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами.

Як вбачається зі стор. 5 акту перевірки від 14.05.2005 р. № 129/23-111, податковим органом під час перевірки були досліджені податкові накладні підприємства за період з 01.10.2003 р. по 31.12.2004 р., тобто податкові накладні, щодо яких виник спір, охоплені цим періодом. Більш детального переліку податкових накладних, представлених до перевірки, вступна частина акту перевірки не містить.

За таких обставин суд не може не прийняти до уваги наявні в матеріалах справи копії податкових накладних на суму 146 787,15 грн. і вважає визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість в цій сумі безпідставним.

2. Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податковим органом на стор. 15-16 акту перевірки (арк. справи 19, т. 1) зафіксований факт порушення підприємством вимог зазначеної вище норми. Порушення полягає в тому, що підприємством до складу податкового кредиту був включений податок на додану вартість в сумі 2 282,57 грн., за податковими накладними, які не містять порядкового номеру.

Підприємство з цього приводу заперечує і наполягає на тому, що податкові накладні на загальну суму 2 196,55 грн. містять всі передбачені Законом реквізити. Судом досліджені представлені позивачем податкові накладні на загальну суму 1 897,45 грн. і встановлено, що ствердження податкового органу про відсутність в них порядкових номерів спростовується матеріалами справи.

Щодо податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Обласна аптечна холдінгова компанія” від 03.10.2003 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 46,31 грн., від 20.10.2003 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 39,71 грн. (арк. справи 43, 44, т. 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Світанок” від 18.11.2004 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 156,59 грн. (арк. справи 57, т. 3), всього в сумі 242,56 грн., податковий орган не довів суду, що зазначені підприємства визначні у спірних податкових накладних суми податку на додану вартість до складу податкових зобов’язань відповідних періодів не включили.

Належним чином оформлені податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 56,54 грн. (2 196,55 грн. – 1 897,45 грн. + 242,56 грн.) суду представлені не були.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач при обчисленні оспорюваної суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість припустився арифметичної помилки:

146 787,15 грн. + 2 196,55 грн. = 148 983,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при обчисленні позивачеві штрафних (фінансових) санкцій податковий орган керувався положеннями п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Розмір застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій склав 50 % від донарахованого податкового зобов’язання.

Таким чином, податкові повідомлення – рішення від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 мають бути визнані недійсними в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 148 927,16 грн. (146 787,15 грн. + 1 897,45 грн. + 242,56 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74 463,58 грн.

Податкове повідомлення - рішення від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн.

Як вбачається зі стор. 9 акту документальної перевірки (арк. справи 16, т. 1), податковим органом висновок про порушення позивачем вимог п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зроблений на підставі акту планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством „Ремоввугілля” м. Торез за період з 01.01.2002 р. по 30.09.2003 р. від 23.01.2004 р. № 14/23-111/24816634.

Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства..

З приписів цієї норми вбачається, що висновок про порушення платником податку вимог законодавства може бути зроблений лише за результатами дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У зв’язку з тим, що акт документальної перевірки не є первинним документом бухгалтерського або податкового обліку суд не може прийняти до уваги зроблені лише на підставі цього акту висновки про завищення підприємством балансової вартості 1-ї групи основних фондів на суму 172 852 грн. та завищення амортизаційних відрахувань на суму 10 161,52 грн.

За цих же підстав суд не приймає до уваги висновки податкового органу про завищення амортизаційних відрахувань за перевіряє мий період на суму 1 603,53 грн. (амортизація електровозу АМ за батареями та зарядного пристрою для електровозу).

Крім того, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону надає можливість амортизувати витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, і не пов’язує можливість амортизації цих витрат з використанням або невикористанням відповідних основних фондів у технологічному процесі.

За таких обставин податкове повідомлення – рішення від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн. має бути визнане недійсним.

Перша податкова вимога від 18.02.2006 р. на та друга податкова вимога від 22.03.2006 р. № 2/1с.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Пунктом 1.3 цієї статті встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до абз. 3 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах „а” – „в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п. п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

За таких обставин суд вважає безпідставним направлення позивачеві першої податкової вимоги від 18.02.2006 р. № 1/9 на суму 249 872,03 грн. (мова ведеться про заявлені у прохальній частині позову суми, які не можуть вважатися узгодженими внаслідок оскарження спірних податкових повідомлень – рішень в цій частині в судовому порядку):

- податок на додану вартість – 244 775,69 грн. (підстава виникнення – спірні податкові повідомлення - рішення);

- податок на прибуток підприємств – 5 096,34 грн. (підстава виникнення – спірне податкове повідомлення - рішення), а також включення до консолідованої суми податкового боргу в другій податковій вимозі від 22.03.3006 р. № 2/1 с податку на додану вартість в сумі 148 684,60 грн. (штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74 342,30 грн.), податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. (штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн.), які виникли на підставі спірних податкових повідомлень - рішень.

Суд вважає, що Закритому акціонерному товариству „Ремоввугілля” м. Торез у задоволенні позову про визнання недійсним рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 25.04.2006 р. № 1986 повинно бути відмовлено, оскільки несплата позивачем податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 555 грн., підставою виникнення якого стала податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2006 р., є підставою для здійснення податковим органом передбачених Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходів, спрямованих на погашення податкового боргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Ремоввугілля” м. Торез до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 149 069,72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95 685,97 грн., від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн., першої податкової вимоги від 18.02.2006 р. № 1/9, другої податкової вимоги від 22.03.2006 р. № 2/1с, рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 25.04.2006 р. № 1986 задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 148 927,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74 463,58 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн.

Визнати недійсною першу податкову вимогу від 18.02.2006 р. № 1/9 на суму в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 244 775,69 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 5 096,34 грн.

Визнати недійсною другу податкову вимогу від 22.03.2006 р. №/1 с в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 244 775,69 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 5 096,34 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Ремоввугілля” м. Торез судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня підписання постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова підписана 18.08.2006 р.

Суддя Волошинова Л.В.