Рішення № 95609633, 17.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ № 640/19666/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги та компенсації у зв`язку з порушенням строків її виплати.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про:

- стягнення з ГУ МВС України у м. Києві на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової грошової допомоги в розмірі 28.593,75 грн.;

- здійснення розподілу судових витрат з урахуванням наданих документів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 08.11.2019 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; від 17.03.2021 - залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві розміру компенсації в зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги за період з 12.04.2019 по 31.05.2019 у розмірі 9.130,33 грн. на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з пропущенням тримісячного строку звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу за 15 повних років служби в розмірі 13.331,25 грн., водночас розмір такої допомоги становив - 45.992.85 грн. За твердженням представника позивача, під час розрахунку безпідставно не взято до уваги розмір грошового утримання поліцейського за відповідною посадою станом на час звільнення, який становив 5.590,00 грн.

Відповідачем подано відзив про невизнання позову. Підставами заперечень зазначено, що відповідно до наказу ГУ МВС України у м. Києві від 12.04.2019 №8о/с ОСОБА_1 звільнено з міліції, на підставі якого позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 13.331,25 грн. з розрахунку 15 років вислуги та 1.777,50 грн. грошового забезпечення, яке складалось з посадового окладу - 670,00 грн., окладу за звання - 120,00 грн., надбавки за вислугу років 25 % - 197,50 грн., надбавки 80 % за виконання особливо важливих завдань - 790,00 грн. У відзиві заявлено клопотання про залишення позову без розгляду внаслідок пропущення місячного строку звернення до суду.

У відповіді на відзив представником позивача підтримано підстави позову визначені в позовній заяві. Крім того, представником позивача наведено новий розрахунок одноразової грошової допомоги, виходячи з середнього заробітку 6.132,38 грн.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2018 у справі №826/22626/15 ОСОБА_1 поновлено на посаді дільничного інспектора відділу міліції (з обслуговування житлових масивів "Стара Дарниця", "Нова Дарниця", "Харківський" та селища Бортничі) Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з 29.09.2015 із збереженням спеціального звання.

Відповідно до наданої суду копії витягу з наказу ГУ МВС України у м. Києві "Щодо особового складу" від 12.04.2019 №8о/с капітана міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції відділу міліції (з обслуговування житлових масивів "Харківський", "Стара Дарниця", "Нова Дарниця" та селища Бортничі) звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом "г" (через скорочення штатів) пункту 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" з 12.04.2019.

У зазначеному наказі визначено, що вислуга на день звільнення в календарному обчисленні складає 15 років 09 місяців 21 день, у пільговому обчисленні - 18 років 02 місяці 03 дні, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 15 років 09 місяців 21 день.

Згідно з довідкою АТ "КБ "ПриватБанк" від 19.09.2019 позивачу 28.02.2019 та 31.05.2019 на його картковий рахунок перераховано грошові кошти з призначенням платежу "зарплата, ГУ НП у м. Києві" у розмірах 2.922,79 грн. та 13.131,28 грн., відповідно.

До відповіді на відзив додано довідку Дарницького районного управління ГУ МВС України у м. Києві від 24.11.2016 №135, відповідно до якої ОСОБА_1 у 2015 році виплачено - 3.288,38 грн., у серпні - 2.844,00 грн., середньоденна заробітна плата - 98,91грн.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відповідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби в міліції 12.04.2019) цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, зокрема, які перебували на службі в органах внутрішніх справ.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Позивач вважає, що відповідачем невірно обраховано розмір одноразової грошової допомоги - 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних років служби.

Як убачається з відзиву, відповідачем визнано право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних років служби в зв`язку зі звільнення з органів внутрішніх справи за скороченням.

Спірним є питання, з якої суми необхідно здійснювати обрахунок одноразової грошової допомоги.

Судом установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2018 у справі №826/22626/15 ОСОБА_1 поновлено на посаді дільничного інспектора відділу міліції (з обслуговування житлових масивів "Стара Дарниця", "Нова Дарниця", "Харківський" та селища Бортничі) Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з 29.09.2015 із збереженням спеціального звання. Наказом від 12.04.2019 №8о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом "г" (через скорочення штатів) пункту 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" з 12.04.2019. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі за однин місяць 2967,30 грн. допущеного до негайного виконання.

Відповідно до листа ГУ МВС України у м. Києві від 05.06.2019 №ЛК-9-оз представника позивача повідомлено, що наказом Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у м. Києві від 07.12.2018 №51о/с позивача поновлено на займаній посаді з 06.11.2015, нарахування грошового забезпечення проводилось відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", що втратив чинність 13.12.2016 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1131 та складався з таких видів: посадовий оклад - 670,00 грн., оклад за звання - 120,00 грн., надбавка за вислугу років 25% - 197,50 грн., ОВЗ 80% - 790,00 грн., Розмір одноразової грошової допомоги становив 13.331,25 грн., виходячи з грошового утримання 1.777,50 грн., який розраховано відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Яке зазначено в позовній заяві та не заперечувалось відповідачем, з часу поновлення позивача на посаді йому не виплачувалось грошове утримання.

За змістом частини першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків виплачується саме з розрахунку місячного грошового забезпечення (наприклад, постанова Верховного Суду від 16.04.2020 справа №805/1085/16-а).

З огляду на такий висновок, суд відхиляє доводи позивача про те, що одноразова грошова допомога мала обраховуватись, виходячи з середнього заробітку згідно з довідкою Дарницького районного управління ГУ МВС України у м. Києві від 24.11.2016 №135 з урахуванням "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. При цьому, як убачається з розрахунку представника позивача у відповіді на відзив, для розрахунку взято до уваги суму 6.132,38 грн., що становить виплати позивачу за липень, серпень 2015 року, тобто такий розрахунок середньої заробітної плати є безпідставним.

Також суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача щодо поширення на ОСОБА_1 положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015№988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", оскільки позивача наказом від 12.04.2019 №8о/с звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з підпунктом "г" (через скорочення штатів) пункту 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ". Водночас одноразова грошова допомога відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплачується з місячного грошового забезпечення в разі звільнення, зокрема, особи, яка перебувала на службі в органах внутрішніх справ, через скорочення штатів або проведенням організаційних заходів.

Як уже зазначалось, ГУ МВС України у м. Києві здійснило нарахування грошового забезпечення на підставі "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896, яка утратила чинність 31.10.2016 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.11.2016 за №1503/29633.

Оскільки питання про поновлення позивача на посаді в органах внутрішніх справ вирішено судом 26.10.2018, суд вважає правомірним застосування відповідачем правових актів щодо складових та розміру грошового забезпечення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, які були чинними до часу їх визнання нечинними у зв`язку з ліквідацією органів міліції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, грошове забезпечення, зокрема, осіб рядового і начальницького складу складалося з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2.4.1 пункту 2.4 розділу ІІ підставі "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" встановлювалось, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах, затверджених додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.

Додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 та додатком 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 визначалось, що відсоткове співвідношення за вислугу років від 15 до 20 років становило 30%.

Судом установлено, що при звільненні позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, вислуга років позивача для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби складала 15 років 09 місяців 21 день.

Отже, обґрунтованими є доводи представника позивача в частині помилкового розрахунку одноразової грошової допомоги з урахуванням надбавки за вислугу років 25 %, оскільки під час такого розрахунку одноразова допомога мала розраховуватись з 30 % посадового окладу, який мав становити 237,00 грн. Відтак, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні мав складати (1.817,00 грн. Х 50%) Х 15 років = 13.627,50 грн., тому сума недоотриманої одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби дорівнює 296,25 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо строків звернення до адміністративного суду з вимогою про стягнення різниці недоплаченої одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби, то суд зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (зі змінами) необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці" до системи заробітної плати віднесено інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На думку суду, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби в зв`язку зі звільненням особи, яка проходила службу в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, належить до заробітної платив розумінні Закону України "Про оплату праці", тому строки до вимоги про стягнення недоплаченої одноразової допомоги не застосовуються.

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з ГУ МВС України у м. Києві на користь ОСОБА_1 розміру компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги за період з 12.04.2019 по 31.05.2019 у розмірі 9.130,33 грн., яку ухвалою суду від 17.03.2021 залишено без розгляду в зв`язку з пропущенням тримісячного строку звернення до суду.

У позовній заяві представник позивача простив здійснити розподіл судових витрат з урахуванням наданих документів. Вимога не містить виду витрат та їх розміру. Зі змісту позовної убачається, що позивачем сплачено 11.000,00 грн. на правничу допомогу, які представник просить стягнути на підставі статті 137 Цивільного процесуального кодексу України на користь позивача.

До позову додано договір від 28.05.2019 №ОГД-См/2805/2019, за яким адвокат ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу ОСОБА_1 . У договорі відсутні положення, якими врегулювано питання визначення обсягу робіт та визначення гонорару адвоката.

Згідно з розрахунком виконаних робіт з надання правничої допомоги від 14.10.2019 до договору від 28.05.2019 №ОГД-См/2805/2019 адвокатом надано послуги: ознайомлення з наданими матеріалами, отримання пояснень, надання консультацій та роз`яснень (3 години) - 2.250,00 грн.; підготовка адвокатських запитів, їх відправлення, аналіз відповідей на запити, надання консультацій, роз`яснень (2 години) - 1.500,00 грн.; систематизація наданих матеріалів та складення адміністративного позову, оформлення додатків до нього (7 годин) - 5.000,00 грн.; підготовка пояснень до адміністративного позову, клопотань (3 години) - 2250,00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 11.10.2019 №ОГД-См/2805/2019 ОСОБА_1 сплачено 11.000,00 грн.

Долучено до матеріалів судової справи також ордер від 29.10.2019 серії КС №302526 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_3 на підставі договору від 28.05.2019 №ОГД-См/2805/2019 в Окружному адміністративному суду міста Києва, свідоцтво від 22.12.2010 №210 на право зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 .

У відзиві представник відповідача зазначив про очевидну неспівмірність витрат із стягуваною сумою, складністю справи, а заявлений обсяг робіт здійснених адвокатом не, за твердженням представника, відповідає сумі заявлених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України:

за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина перша);

для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункти 1, 2 частини третьої);

для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта);

розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (пункти 1-4 частини п`ятої);

у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста).

обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

За змістом наведених норм вартість послуг адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому для визначення розміру витрат на правничу допомогу подається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як уже зазначалось судом, договір від 28.05.2019 №ОГД-См/2805/2019 про надання правничої допомоги не містить розміру, критеріїв, інших положень, на підставі яких визначається розмір гонорару адвоката. Тобто в договорі наданому, представником позивача не визначено (відсутні положення) на підставі яких можливо визначити вартість відповідних послуг.

На думку суду, наданий адвокатом розрахунок не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, в розрахунку виконаних робіт з надання правничої допомоги від 14.10.2019 зазначено, разом з іншими послугами, про надання пояснень, консультацій, роз`яснень, оформлення додатків, підготовка пояснень до позову та клопотань, однак розрахунок не містить детального опису таких робіт (наданих послуг) та кількості часу витраченого адвокатом на кожну з послуг. Не зрозумілим є, які пояснення до позову та клопотання надавались адвокатом. Розрахунок підписано 14.10.2019, позов подано 15.10.2019. Клопотання та заява подавались адвокатом 30.10.2019 та 29.07.2020, тому не могли бути враховані в розрахунку. Те саме стосується витрачання часу адвокатом на підготовку пояснень - відповідь на відзив підписана адвокатом 19.12.2019. У розрахунку зазначено про витрачання часу на складення адвокатських запитів, однак до позову додано лише один адвокатський запит від 29.05.2019. Відсутній детальний розрахунок витрат адвоката і щодо складання позову, систематизація наданих матеріалів, оформлення додатків. Не зазначено та не надано доказів здійснення направлення адвокатських запитів.

Разом з тим, з урахуванням предмета спору, складності справи, про що зазначено представником відповідача у відзиві, суд вважає обґрунтованим розрахунок витрат на правничу допомогу в частині складення позовної заяви та адвокатського запиту в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем також сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 29.10.2019 №27).

Оскільки позов в частині позовної вимоги про стягнення з ГУ МВС України у м. Києві на користь ОСОБА_1 розміру компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги за період з 12.04.2019 по 31.05.2019 у розмірі 9130,33 грн. хвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 залишено без розгляду, за яку позивачем і було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплачений позивачем судовий збір розподілу та присудженню не підлягає.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні, встановленої частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (зі змінами), в розмірі 296,25 грн. (двісті дев`яносто шість гривень двадцять п`ять копійок).

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн. (п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (ідентифікаційний код 08592201, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. З дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець