Рішення № 95609393, 16.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року справа № 580/5047/20

13 годин 35 хвилина м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/5047/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач – не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та зобов`язання призначити пенсію, прийняв рішення.

10.11.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, з урахуванням позовної заяви, що надійшла до суду 24.11.2020 у порядку усунення недоліків, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення (протокол від 09.10.2020 № 232730009758) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у частині, що стосується не зарахування перших п`яти періодів роботи: з 16.04.1981 до 26.10.1981 у військовій частині 73941, з 17.12.1981 до 20.09.1982 у дитячому яслі-садочку № 134 Центрального району міста Хабаровська, з 21.09.1982 до 17.08.1983 у ресторані «Берізка» крайового тресту ресторанів і кафе (Хабаровський край, місто Хабаровськ), з 27.09.1983 до 11.07.1986 в їдальні № 1106 Тресту їдалень Ленінградського району Управління громадського харчування виконкому Київської міськради народних депутатів, з 18.03.1987 до 10.04.1987 в торгово-побутовому підприємстві № 156;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з дня звернення із заявою про призначення пенсії – 15.09.2020 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до наявного страхового стажу:

- періоди роботи з 16.04.1981 до 26.10.1981 у військовій частині 73941, з 17.12.1981 до 20.09.1982 у дитячому яслі-садочку № 134 Центрального району міста Хабаровська, з 21.09.1982 до 17.08.1983 у ресторані «Берізка» крайового тресту ресторанів і кафе (Хабаровський край, місто Хабаровськ), з 27.09.1983 до 11.07.1986 в їдальні № 1106 Тресту їдалень Ленінградського району Управління громадського харчування виконкому Київської міськради народних депутатів; з 18.03.1987 до 10.04.1987 в торгово-побутовому підприємстві № 156;

- періоди перебування (проживання) разом з чоловіком (військовослужбовцем) з 18.10.1986 до 01.08.1992 у місцевості, де не було можливості працевлаштуватися за спеціальністю (стаття 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Ухвалою від 27.11.2020 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 09.12.2020. Ухвалою від 09.12.2020 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 21.01.2021. Ухвалою від 21.01.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 580/5047/20 на 30 днів з 26.01.2021, відкладено розгляд справи до 03.02.2021. Ухвалою від 03.02.2021 оголошено перерву до 05.02.2021, 25.02.2021. Ухвалою від 25.02.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 16.03.2021.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії з доданими документами. Листом відповідача від 13.10.2020 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: до страхового стажу не зараховані періоди, що містяться у трудовій книжці: з 16.04.1981 до 26.10.1981; з 17.12.1981 до 20.09.1982; з 21.09.1982 до 17.08.1983; з 27.09.1983 до 11.07.1986; з 18.03.1987 до 10.04.1987. Позивачем зазначено, що у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) йдеться лише про записи щодо періодів роботи, позаяк не дата початку заповнення трудової книжки, а записи про періоди роботи у ній підтверджують наявність трудового (страхового) стажу. Записи у трудовій книжці позивачки про періоди роботи не містять виправлень, містять печатки та підписи уповноважених осіб та з них можливо встановити періоди фактичного перебування позивачки у трудових відносинах. У трудовий стаж до 2004 року включався час догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, тому до трудової діяльності позивачки має бути зараховано 25 місяців з 19.02.1979 (дати народження доньки) до початку роботи у ВЧ 73941 (16.04.1981). До трудової діяльності має бути зарахований період проживання разом з чоловіком (військовослужбовцем) у місцевості, де не було можливості працевлаштуватись за спеціальністю з 27.04.1992 до 30.07.1992. Позивачка у судове засідання 16.03.2021 не прибула, 18.02.2021 подала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с127).

Відповідач позовні вимоги не визнав, 16.12.2020 подав відзив на позов (а.с.82-83) де зазначив, що під час розгляду заяви позивачки від 05.10.2020 встановлено, що страховий стаж становить 21 рік 7 місяців 22 дні. До страхового стажу не зараховано періоди, що містяться у трудовій книжці: з 16.04.1981 до 26.10.1981; з 17.12.1981 до 20.09.1982; з 21.09.1982 до 17.08.1983; з 27.09.1983 до 11.07.1986; з 18.03.1987 до 10.04.1987, позаяк на титульному аркуші трудової книжки дата заповнення містить виправлення року. Довідку Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату від 03.11.2020 № 1142 не було надано до заяви від 05.10.2020, а тому відомості не можливо було узяти до уваги під час прийняття оскаржуваного рішення. Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області рекомендувало позивачці надати уточнюючу довідку з першого місця роботи або довідки про підтвердження трудового стажу для повторного перегляду страхового стажу. У зв`язку з відсутністю страхового стажу, що дає право на пенсію за віком було відповідачем прийнято рішення від 09.10.2020 № 232730009758 про відмову у призначенні пенсії. У задоволенні позову відповідач просив відмовити. Представник відповідача у судове засідання не прибув, 16.03.2021 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що 05.10.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.70).

Відповідно до розписки – повідомлення від 05.10.2020 № 16068/3934 до заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення; паспорт; трудову книжку від 16.04.1981; довідку про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; свідоцтво про народження дитини (а.с.71).

Суд зазначає, що у переліку доданих документів до позову зазначена довідка Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату від 03.11.2020 № 1142 про те, що ОСОБА_2 , мала спеціальність «кондитер», проживала з чоловіком і не працювала у визначені періоди (а.с.29).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 13.10.2020 № 2300-0301-8/51601 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не зараховані періоди, що містяться у трудовій книжці: з 16.04.1981 до 26.10.1981; з 17.12.1981 до 20.09.1982; з 21.09.1982 до 17.08.1983; з 27.09.1983 до 11.07.1986; з 18.03.1987 до 10.04.1987, позаяк на титульному аркуші дата заповнення містить виправлення у році.

Вважаючи таку відмову протиправною позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної відмови, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058–IV (далі – Закон № 1058) до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності 27 років страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1960 до 31.03.1961.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа належить загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058).

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1057 заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

ВС у справі № 495/1416/17 зазначив, що ні Положенням, чинним на час роботи позивача за кордоном, ні законодавством, чинним на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду за призначенням пенсії, що визначали порядок призначення та виплату, не передбачено права особи, яка працювала за кордоном у військовій частині колишнього СРСР, на обчислення розміру пенсій із заробітку з урахуванням частини заробітної плати, отриманої в іноземній валюті. Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (п.129) передбачено порядок визначення середньомісячного заробітку для службовців військових частин, тимчасово розташованих за кордоном, пенсії таких осіб обчислюються із розрахунку 100% заробітної плати, встановленої із займаної посади (виконуваної роботи) в радянській валюті.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі – Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вимогами частини 1 статті 41 Закону №1058 передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 регулюються питання пенсійного забезпечення громадян, які працювали, зокрема на території Російської Федерації (витяг додається). Відповідно до Угоди СНД пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_107#Text).

Частиною 1 статті 40 Закону №1058 визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Клопотань про допит свідків позивачка не заявляла.

Згідно пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним гарантіям (у редакції на момент заповнення трудової книжки у спірні періоди) всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а під час звільнення – у день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи робляться арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Відповідно до пункту 2.9 Інструкції від 20.06.1974 у розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У випадку необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний. Прийнято за такою-то професією (посадою)» і в графі 4 повторюється дата і номер наказу (розпорядження) адміністрації, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 від 16.04.1981 позивачка працювала:

з 16.04.1981 до 26.10.1981 – у військовій частині 79941 (а.с.11) на посаді різноробочої другого розряду, звільнена з роботи у зв`язку з переведенням чоловіка (військовослужбовця) на нове місце служби у іншу місцевість (міститься підпис старшого інспектора та печатка);

з 17.12.1981 до 20.09.1982 – у дитячому садочку у м. Хабаровськ (а.с.11), звільнена з роботи за власним бажанням (наявний підпис завідуючого дитячим садком та печатка);

з 21.09.1982 до 17.08.1983 – у Крайовому тресті ресторанів та кафе ученицею кондитера у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.12), звільнена з роботи у зв`язку з переведенням чоловіка (військовослужбовця) на нове місце служби у іншу місцевість (наявний підпис директора та печатка);

з 27.09.1983 до 11.07.1986 – позивачка працювала у тресті їдалень Ленінградського району кондитером третього розряду, звільнена з роботи за власним бажанням (у зв`язку з виїздом не нове місце служби чоловіка, міститься підпис старшого інспектора та печатка (а.с.12-13));

з 18.03.1987 до 10.04.1987 – позивачка працювала у торгово-побутовому підприємстві № 156, звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а.с.13).

Суд зазначає, що у трудовій книжці міститься вкладиш до трудової книжки НОМЕР_3 , дата заповнення – 29.08.1987 (а.с.13), у якому зазначено, що вкладиш без трудової книжки недійсний, проте періоди роботи у трудовій книжці позивачки з 29.08.1987 визнаються відповідачем та зараховуються до страхового стажу, тому твердження відповідача про виправлення року у титульному аркуші трудової книжки позивача не є логічним, послідовним і мотивованим.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції від 20.06.1974 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей

Судом встановлено, що титульний аркуш трудової книжки позивачки містить прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_3 , дату народження позивачки, підпис власника трудової книжки, а дата заповнення трудової книжки відповідає даті вчинення першого запису про роботу позивачки (а.с.11).

Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 17-1 Порядку № 637 у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.

За змістом частини 3 статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №159/4178/16-а та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17 зазначено, зокрема, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а зазначено: орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Під час обчислення стажу органи Пенсійного фонду України керуються, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (Порядок №22-1) та Порядком №637. Згідно пункту 3.3 Порядку орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам з метою одержання відсутніх документів для призначення пенсії та відповідно до п.4.2 вимагає дооформлення прийнятих і надання додаткових документів, перевіряє їх обґрунтованість, зокрема у частині роботи чоловіка позивачки у м.Веймар (ФРН) та на території колишнього СРСР.

Відповідно до пункту 44 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За матеріалами справи встановлено, що у заяві ОСОБА_4 від 05.10.2020 про призначення пенсії за віком зазначено, що паспорт видано Козелецьким РВ УМВС України в Черкаській області (а.с.70), проте відповідно до копії наданого паспорта йдеться про Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області (а.с.7).

Наявними матеріалами справи не підтверджується, що відповідач під час призначення пенсії за віком ОСОБА_5 здійснив правильний розрахунок стажу, позаяк не діяв добросовісно і без надмірного формалізму (необґрунтоване припущення щодо виправлення дати 16.04.1981 у заповненні трудової книжки і наявного правильного першого запису за відсутності вини з боку позивача) у контексті реалізації принципів належного врядування для своєчасного соціального забезпечення особи, не надав допомогу позивачці з метою оперативного одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Відповідач протиправно не врахував періоди роботи позивачки відповідно до записів трудової книжки, що не містять неточностей, помилок та/або виправлень

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а (ЄДРСР 84621905) зазначив, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У протоколі від 09.10.2020 № 232730009758 зазначено (а.с.46): страховий стаж (неповний) 21 рік 7 місяців 22 дні, відсутнє право на пенсію.

Пенсійний фонд не здійснив достатніх дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можливо було би переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача.

Суд дійшов висновку, що трудова книжка позивачки щодо незарахованих періодів (з 16.04.1981 до 10.04.1987) не містить помилки з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи, тому рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці від 09.10.2020 №232730009758 є передчасним.

Надаючи оцінку твердженню щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з дня звернення із заявою про призначення пенсії – 15.09.2020 відповідно до статті 26 Закону №1058, зарахувавши до наявного страхового стажу періоди роботи з 16.04.1981 до 26.10.1981 у військовій частині 73941, з 17.12.1981 до 20.09.1982 у дитячому яслі-садочку № 134 Центрального району міста Хабаровська, з 21.09.1982 до 17.08.1983 у ресторані «Берізка» крайового тресту ресторанів і кафе (Хабаровський край, місто Хабаровськ), з 27.09.1983 до 11.07.1986 в їдальні № 1106 Тресту їдалень Ленінградського району Управління громадського харчування виконкому Київської міськради народних депутатів; з 18.03.1987 до 10.04.1987 в торгово-побутовому підприємстві № 156 суд зазначає, що у задоволенні належить відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з пунктами 1, 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України. Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

У постанові Верховного Суду від 10.06.2020 №347/576/18 зазначено, що встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення зазначеного органу щодо її призначення належить оскарженню у встановленому законом порядку.

Прийняття рішення про призначення пенсії належить до повноважень відповідача.

Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Суд зазначає, що прийняття рішення про призначення пенсії у межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в реалізації конституційних принципів та положень чинного законодавства, тобто, є владними дискреційними функціями суб`єкта владних повноважень, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Законом №1058 на відповідача покладений обов`язок прийняття рішення про призначення та виплату пенсії, а у суду немає підстав для задоволення позовних вимог саме у такий спосіб як зобов`язання виконати покладені на нього владні дискреційні функції – призначити пенсію, зарахувати стаж.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки прийняття рішення про перерахунок та виплату пенсії є владними дискреційними функціями органу Пенсійного фонду, такий обов`язок покладений на орган Пенсійного фонду нормами чинного законодавства, на час розгляду справи відповідачем визначені Законом №1058 владні дискреційні функції не виконано, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов`язання відповідача розглянути заяву від 05.10.2020 про призначення пенсії позивачці з урахуванням норм чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення та висновків суду про порушення суб`єктом владних повноважень статтей 26, 44, 62 Закону № 1058 у контексті права позивача на призначення та отримання пенсії.

Надаючи оцінку твердженню щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з дня звернення із заявою про призначення пенсії – 15.09.2020, відповідно до статті 26 Закону №1058, зарахувавши до наявного страхового стажу періоди перебування (проживання) разом з чоловіком (військовослужбовцем) з 18.10.1986 до 01.08.1992 у місцевості, де не було можливості працевлаштуватися за спеціальністю – суд зазначає, що у її задоволенні належить відмовити з огляду на таке.

Відповідно до пункту «з» статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України суд у конкретній справі вирішує спір, предмет якого існує на час розгляду справи, і не може приймати рішення на майбутнє. Судовому захисту належать порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Суд зазначає, що під час прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.10.2020 № 232730009758 не вирішувалось питання про зарахування до стажу роботи періодів перебування (проживання) разом з чоловіком (військовослужбовцем) з 18.10.1986 до 01.08.1992 у місцевості, де не було можливості працевлаштуватися за спеціальністю, тому дана позовна вимога є передчасною, зокрема у зв`язку з тим, що до заяви позивачки від 05.10.2020 (а.с.70) не було надано довідку Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату від 03.11.2020 № 1142, що надано у додатках до позовної заяви.

Оцінюючи дії відповідача щодо прийняття рішення (протокол від 09.10.2020 № 232730009758) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони є протиправними, позаяк відповідач, не здійснивши передбачених обов`язків щодо перевірки відомостей трудової книжки та не зарахувавши до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_2 з 16.04.1981 до 26.10.1981; з 17.12.1981 до 20.09.1982; з 21.09.1982 до 17.08.1983; з 27.09.1983 до 11.07.1986; з 18.03.1987 до 10.04.1987 з підстави наявності виправлень у році заповнення титульного аркушу трудової книжки діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення – протоколу від 09.10.2020 № 232730009758 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2020 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Суд зазначає, що позивачка не позбавлена можливості надання додаткових документів, зокрема довідки Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату від 03.11.2020 №1142 під час повторного розгляду відповідачем її заяви на виконання рішення у даній справі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1695 грн (належало до сплати 1681,60 грн) згідно квитанції від 10.11.2020 № 1 у сумі 850 грн (а.с.33) та від 24.11.2020 № 18 у сумі 845 грн (а.с.50) до стягнення пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належать витрати із сплати судового збору у сумі 840,80 грн. Позивач має право звернутись до суду з заявою відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» про повернення надміру сплаченого судового збору у сумі 13 грн 40 коп.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 09.10.2020 № 232730009758 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2020 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 16.03.2021.

Суддя Л.В. Трофімова