Рішення № 95609109, 18.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 березня 2021 року Справа № 520/752/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Полтавський шлях, буд. 99, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08564587) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- стягнути з державної установи “Харківський слідчий ізолятор” Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацїї Міністерства юстиції, (код ЄДРПОУ: 08564587), на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, під час звільнення із служби, за період з 05 лютого 2019 року по 03 листопада 2020 року у сумі 15323 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять три) грн. 41 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по адміністративній справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 04 лютого 2019 року, відповідно до Закону України Про ‘‘Національну поліцію”, за пунктом 2 частини 1 статті 77 (за хворобою), наказом державної установи “Харківський слідчий ізолятор” Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, на підставі рапорту, позивача було звільнено.

Вважаючи бездіяльність Відповідача, яка полягала у невиплаті з 4 лютого 2019 року компенсації протиправною, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року в адміністративній справі №520/9509/2020, яке набрало законної сили 29 жовтня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи "Харківський слідчий ізолятор" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправною бездіяльність державної установи "Харківський слідчий ізолятор" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу під час звільнення із служби в сумі 15380 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 33 коп. Зобов`язано державну установу "Харківський слідчий ізолятор" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції виплатити на користь ОСОБА_1 не отриману грошову компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу під час звільнення із служби, у сумі 15380 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 33 коп.

03 листопада 2020 року на виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №520/9509/2020, сплативши безготівковим нарахуванням коштів на картковий рахунок 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. судового збору та 15 149 (п`ятнадцять тисяч сто сорок дев`ять) гривень 63 коп., відповідач виконав судове рішення, що не заперечується сторонами по справі.

Водночас, позивач, посилаючись на положення ст.117 КЗпП України, вважає, що з моменту звільнення зі служби (з 04.02.2019) він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, по день фактичного розрахунку (03.11.2020). У зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом Закон №2011).

Згідно з ч.2 ст.12 Закону №2011 у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 10 Закону №2011 визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу визначено Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14 серпня 2013 р. (далі - Порядок № 578).

Відповідно до пункту 27 Порядку № 578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Таким чином, у разі звільнення з військової служби у військовослужбовця виникає право на грошову компенсацію за речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем служби.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за речове майно після його звільнення з військової служби, а саме 04.04.2020 року, в зв`язку з чим суд доходити висновку, що у відповідача не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення позивача.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, який був вирішений рішенням суду, у відповідача не виникало обов`язку щодо сплати спірних сум. Після набрання чинності судовим рішенням, відповідач своєчасно виконав судове рішення, та сплатив спірну суму своєчасно.

Крім того, за своєю природою компенсація за неотримане речове майно є грошовим вираженням речового забезпечення військовослужбовців, не пов`язана з оплатою праці та не є винагородою за виконану роботу. В той же час положення статей 116 та 117 КЗпП України структурно відносяться до глави VII «Оплата праці», а тому приписи статей 116, 117 КЗпП України стосовно відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Полтавський шлях, буд. 99,м. Харків,61093, код ЄДРПОУ 08564587) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 березня 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.