Рішення № 95608998, 18.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 березня 2021 року Справа № 520/551/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини 3035 (вул. Добровольського, буд. 2, м. Слов`янськ, Донецька область, 84100, код ЄДРПОУ 23313902) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- стягнути з Військової частини № 3035 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 305179,44 грн. (триста п`ять тисяч сто сімдесят дев`ять грн. 44 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Військової частини №3035 на користь ОСОБА_1 10000,00 (десять тисяч грн. 00 коп.) грн. моральної шкоди за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в останній день проходження ним військової служби, відповідач не провів остаточний розрахунок та не виплатив належні позивачу грошові кошти. Відповідачем не було виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій. Рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 по справі №520/597/2020 та від 12.06.2020 по справі №520/4183/2020 зобов`язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки. Відповідач сплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки - 20.10.2020. Таким чином, відповідач остаточний розрахунок з позивачем здійснив - 20.10.2020.

Відповідач надав до суду відзив, згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині 3035 Східного оперативно - територіального об`єднання Національної гвардії України та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині 3035.

Відповідно до наказу командира військової частини 3035 від 06.09.2019 №205 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2015 по 2019 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 по справі №520/597/2020, яке набрало законної сили 07.08.2020, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини №3035 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 02.11.2017 по 06.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частики та усіх видів забезпечення - 06 вересня 2019 року. Зобов`язано Військову частину №3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 02.11.2017 по 06.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення - 06 вересня 2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 по справі №520/4183/2020, яке набрало законної сили 07.08.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини 3035 (84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини №3035 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 13.05.2015 по 01.11.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення - 06 вересня 2019 року. Зобов`язано Військову частину №3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 13.05.2015 по 01.11.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення - 06 вересня 2019 року.

На виконання вищезазначених рішень Харківського окружного адміністративного суду відповідачем позивачу 20.10.2020 було виплачено компенсацію додаткової відпустки учаснику бойових дій. Зазначена обставина підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Позивач, не погоджуючись з тим, що відповідачем не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 по 20.10.2020, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що всі суми, належні до сплати працівникові, тобто нараховані працівникові на час звільнення, мають бути виплачені у день його звільнення.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.

Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.

Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

Суд зазначає, що існував спір про нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, що вирішувався судом під час розгляду справ №520/597/2020 та №520/4183/2020, і не є спором про нараховані/ненараховані суми під час звільнення.

Здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні, позивачем не оскаржувалися.

Доказів звернення позивача до суду з позовом про нараховані/ненараховані суми під час звільнення судом не встановлено, сторонами не надано.

Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

З прийняттям судових рішень, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Не має обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Таким чином, у даних правовідносинах відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України щодо виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічна правова позиція щодо незастосування статті 117 КЗпП до правовідносин, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №0940/1532/18 та у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі №822/2663/15.

За наявності спірних правовідносин, які виникли вже після звільнення та проведення остаточного розрахунку та стосувались права на отримання належної звільненому позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі №807/1502/15 та від 27.06.2018 у справі №810/1543/17, від 04 грудня 2019 року по справі №825/742/16, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні суми був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні, та як наслідок відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11,14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини 3035 (вул. Добровольського, буд. 2, м. Слов`янськ, Донецька область, 84100, код ЄДРПОУ 23313902) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 березня 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.