Рішення № 95608865, 10.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р. № 520/17796/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Рись В.Г,

представника відповідача - Бирки Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00009390731 від 23.10.2020, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в частині 343748,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00009390731 від 23.10.2020 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 09.03.2021 о 14:45 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00009390731 від 23.10.2020 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 19.08.2020 №2559 та направлень від 21.08.2020 №2642 та №2643, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок платників Київського управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Харківській області Хехрадзе А.О. та Янко Н.В. проведено документальну позапланову перевірку Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року (від 17.07.2020 №9170201726), у розмірі 644391 грн, яку сформовано за рахунок періоду виникнення від`ємного значення - березень 2020 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами вищевказаної перевірки було складено акт від 07.09.2020 №1220/20-40-05-17-06/37763844 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (податковий номер 37763844) з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року (від 17.07.2020 №9170201726), у розмірі 644391 грн, яку сформовано за рахунок періоду виникнення від`ємного значення - березень 2020 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками перевірки з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість контролюючим органом встановлено порушення вимог вимог п. 44.1 ст.44, абз. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого-третього п. 198.2, абзаців першого і другого п. 198.3 та абзацу третього п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, абзаців другого і третього п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 374878,00 грн, у т. ч. за червень 2020 року на суму 374878,00 грн., в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на суму 374878,00 грн, у т.ч. за червень 2020 року на суму 374878,00 грн; не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» (податковий номер 43094191) за березень 2020 року на суму ПДВ 343748,11 грн.; неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 31129,67 грн, за зайво складеною та зареєстрованою ПН №192 від 17.03.2020 по взаємовідносинах з контрагентом постачальником і ПП «ПРЕСТИЖ БУД СЕРВІС» (податковий номер 39674290).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «В4», яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 374878,00 грн.

Не погодившись із висновками контролюючого органу, що відображені в акті перевірки, та винесеним на підставі останнього податковим повідомленням-рішенням, Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" звернулось до суду із даним позовом.

Так, по контрагенту-постачальнику ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» фахівцями Центрального управління Головного управління ДПС у Харківській області складено узагальнену податкову інформацію від 06.08.2020 №2035/20-40-56-04-05/43094191 за звітній період декларування ПДВ березень 2020 року, за результатами якої не підтверджено проведення фінансово господарської діяльності підприємством.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» не знаходиться за адресою реєстрації, його місцезнаходження невідоме, відсутня інформація щодо власних чи орендованих приміщень. Згідно поданої звітності до органів ДПС, залишкова вартість основних фондів становить 0,0 тис. грн., згідно відомостей ресурсів до актів приймання виконаних робіт (Кб-2в) за перевіряємий період встановлено, що підприємством використовувалися як власні, так і орендовані будівельні машини і механізми. При цьому згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, документів, витрат з оренди машин та механізмів ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» не здійснювалося. Відповідачем зазначено, що згідно поданої звітності до органів ДПС, чисельність працюючих в І кварталі 2020 року становить 8 осіб за трудовими договорами. Крім того, ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» не перебувало у цивільно-правових відносинах (ознака доходу 102) та/або на умовах самозайнятості (ознака доходу 157) з фізичними особами в І кварталі 2020 року. Витрати труда робітників (нормативна трудомісткість) за перевіряємий період згідно відомостей ресурсів до актів приймання виконаних робіт (Кб-2в) за перевіряємий період становлять 12661,62 люд./год. Таким чином, для виконання обсягів робіт, по яких підписано акти приймання виконаних робіт (Кб-2в) за березень 2020 року (беручи до уваги їх фактичне виконання за договорами підряду з 02.01.2020) необхідно 34 особи, які відсутні у зазначеного підприємства. Надурочні ж роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП України). Розрахунок проводився з урахуванням 21 робочого дня у січні 2020 року, 20 робочих днів у лютому 2020 та 5/6/12 робочих днів (в залежності від дати підписання акта за формою КБ-3 та КБ-2В) у березні 2020 року при 8-годинному робочому дні. Також, згідно даних ЄРПН вказаним суб`єктом господарської діяльності відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися. Крім того, згідно актів приймання виконаних робіт (Кб-2в) за березень 2020 року TOB «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» виконувало ремонтні роботи на користь КП «ХРБП» на житлових об`єктах за різними адресами м. Харкова (47 адресами), що ставить під сумнів фізичне їх перебування та виконання наявним трудовим ресурсом підприємства. Таким чином, у ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» відсутні наймані співробітники в достатній кількості для здійснення задекларованого об`єму господарських операцій з КП «ХРБП» у березні 2020 року. При цьому, КП «ХРБП» забезпечено в повному обсязі власними матеріальними, технічними та трудовими ресурсами для виконання будівельних робіт відповідно до укладених договорів із замовником - Департаментом житлового господарства Харківської міської ради. Таким чином відсутня економічна доцільність залучення ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» для виконання робіт з капітального/ поточного ремонту житлового фонду в періоді, що перевірявся. Зважаючи на наведене відповідач зазначає, що ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» здійснює діяльність, спрямовану на здійснення удаваних господарських операцій, з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "КОРНЕКС ІНДАСТРІ".

З метою підтвердження реальності господарських операцій позивачем до суду подано копії первинних документів бухгалтерського обліку.

Так, матеріали справи містять копії договорів, укладених між підприємством позивача, в якості замовника, та ТОВ "КОРНЕКС ІНДАСТРІ", в якості підрядника, а саме: №КР-64/20С від 10.02.2020 (1т., а.с. 88-90), №КР-120/20С від 13.02.2020 (1т, а.с.154-156), №КР-119/20С від 13.02.2020 (1т., а.с.197-199), №КР-118/20С від 13.02.2020 (2т., а.с. 6-8), ТР5-47/20С від 18.02.2020 (2т., а.с. 48-50), №ТР1-27/20С від 18.02.2020 (2т., а.с. 92-94), №ТР2-18/20С від 18.02.2020 (2т., а.с. 125-127), № ТРІ-63/20С від 18.02.2020 (2т., а.с. 172-174), №ТР1-74/20С від 18.02.2020 (3т., а.с. 3-5), №ТРЗ-11/20С від 18.02.2020 (3т., а.с. 49-51), №ТР8-79/20С від 18.02.2020 (3т., а.с. 92-94), №ТР2-33/20С в 18.02.2020 (3т., а.с.131-133), №ТР5-І38/20С від 18.02.2020 (3т., а.с. 182-184), №ТР1-77/20С від 18.02.2020 (3т., а.с. 221-223), №ТР6-9/20С від 18.02.2020 (4т., а.с. 11-13), №ТР8-81/20С від 18.02.2020 (4т., а.с. 55-57), №ТР4-20/20С від 18.02.2020 (4т., а.с. 102-104), №ТР1-8220С від 18.02.2020 (4т., а.с. 135-137), №ТР2-34/20С від 18.02.2020 (4т., а.с. 173-175), №ТР5-145/20С від 18.02.2020 (4т., а.с. 210-212), №ТР1-81/20С від 18.02.2020 (4т., а.с.250, 5т., а.с. 1-2), №ТР5-146/20С від 18.02.2020 (5т., а.с. 43-45), №ТРЗ-7/20С від 19.02.2020 (5т., а.с. 83-85), №ТР1-42/20С від 19.02.2020 (5т., а.с. 126-128), №ТР1-76/20С від 19.02.2020 (5т., а.с. 164-166), №ТР8-83/20С від 19.02.2020 (5т., а.с. 213-215), №ТР1-80/20С від 19.02.2020 (6т., а.с. 17-19), №ТР8-85/20С від 19.02.2020 (6т., а.с. 61-63), №ТР8-87/20С від 19.02.2020 (6т., а.с. 103-105), №;ТР8-127/20С від 24.02.2020 (6т., а.с. 146-148), №ТР1-121/20С від 24.02.2020 (6т., а.с. 185-187), №ТРІ-122/20С від 24.02.2020 (6т., а.с. 224-226), №ТР8-103/20С від 24.02.2020 (7т., а.с. 13-15), №КР-313/20С від 24.02.2020 (7т., а.с. 52-54), №КР-311/20С від 24.02.2020 (7т., а.с. 125-127), №ТР9-7/20С від 28.02.2020 (7т., а.с. 202-204), №ТР9-8/20С під 28.02.2020 (7т., а.с. 241-243), №ТР9-9/20С від 28.02.2020 (8т., а.с. 30-32), №ТРЗ-17/20С від 28.02.2020 (8т., а.с. 69-71), №ТР8-137/20С від 28.02.2020 (8т., а.с. 108-110), №ТР8-138/20С від 28.02.2020 (8т., а.с. 147-149), №ТР5-253/20С від 28.02.2020 (8т., а.с. 186-188), №ТР7-4/20С від 28.02.2020 (8т., а.с. 225-227), №ТР1-144/20С від 28.02.2020 (9т., а.с. 14-16), №ТР1-145/20С від 28.02.2020 (9т., а.с. 52-54), №ТР1-146/20С від 28.02.2020 (9т., а.с. 91-93), №ТР1-147/20С від 28.02.2020 (9т., а.с. 130-132).

Суд, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів, вважає за необхідне вказати, що останні є аналогічними хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту.

Так, відповідно до п. 1.1. договорів сторонами визначено, що підрядник зобов`язується своїми силами та засобами, на свій ризик відповідно до Кошторису виконати за завданням Замовника послуги з поточного ремонту відповідного об`єкту, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

У п. 1.2. договорів визначено, що кількісні характеристики виконуваних за цими договорами робіт зазначені у Кошторисній документації.

Судом встановлено, що у п. 2.1. договорів сторонами визначено ціну договору та одночасно у п. 2.4. договорів передбачено, що ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Порядок здійснення оплат визначено сторонами у розділі 3 договору. При цьому, у договорах сторонами передбачено, що строк надання послуг складає до 31.12.2020.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладених договорів до кожного договору надано копії первинних документів, а саме договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг), які містяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом справи встановлено, що послуги, придбані підприємством позивача за вищевказаними договорами, в подальшому було реалізовано на користь Департаменту житлового господарства Харківської міської ради в рамках виконання умов договорів №КР-64/20 від 10.02.2020 (1т., а.с. 126-129), №КР-120/20 від 13.02.2020 (1т, а.с.173-176), №КР-119/20С від 13.02.2020 (1т., а.с.216-219), №КР-118/20 від 13.02.2020. (2т., а.с.25-28), №ТР5-47/20С від 18.02.2020 (2т., а.с. 69-70), №ТР1-27/20 від 18.02.2020 (2 т., а.с. 108-109), №ТР2-18/20 від 18.02.2020 (2т., а.с.147-148), №ТРІ-63/20 від 18.02.2020 (2т., 212-213), №ТР1-74/20 від 18.02.2020 (3т., а.с. 24-25), №ТР3-11/20 від 18.02.2020 (3т., а.с. 70-71), №ТР8-7920 від 18.02.2020 (3т., а.с. 111-112), №ТР2-3320С від 18.02.2020 (3т., а.с. 156-157), №ТР5-І38/20 від 18.02.2020 (3т., а.с. 200-201), №ТР1-77/20 від 18.02.2020 (3т., а.с. 241-242), №ТР6-9/20 від 18.02.2020 (4т., а.с. 32-33), №ТР8-81/20 від 18.02.2020 (4т., а.с. 78-79), №ТР4-20/20 від 18.02.2020 (4т., а.с. 118-119), №ТР1-82/20 від 18.02.2020 (4т., а.с. 153-154), №ТР2-34/20С від 18.02.2020 (4т., а.с. 191-192), №ТР5-145/20 від 18.02.2020 (4т., а.с. 230-231), №ТР1-81/20 від 18.02.2020 (5т., а.с. 21-22), №ТР5-146/20 від 18.02.2020 (5т., а.с. 62-63), №ТРЗ-7/20 від 19.02.2020 (5т., а.с. 103-104), №ТР1-42/20 від 19.02.2020 (5т., а.с. 144-145), №ТР1-76/20 від 19.02.2020 (5т., а.с. 187-188), №ТР8-83/20 від 19.02.2020 (5т., а.с. 239-240), №ТР1-80/20 від 19.02.2020 (6т., а.с. 38-39), №ТР8-85/20 від 19.02.2020 (6т., а.с.82-83), №ТР8-87/20 від 19.02.2020 (6т., а.с. 125-126), №ТР8-127/20 від 24.02.2020 (6т., а.с. 165-166), №ТР1-121/20 від 24.02.2020 (6т., а.с. 204-205), №ТРІ-122/20 від 24.02.2020 (6т., а.с. 243-244), №ТР8-103/20 від 24.02.2020 (7т., а.с. 32-33), №КР-313/20 від 24.02.2020 (7т., а.с. 90-93), №КР-311/20 від 24.02.2020 (7т., а.с. 164-167), №ТР9-7/20 від 28.02.2020 (7т., а.с. 221-222), №ТР9-8/20 від 28.02.2020 (8т., а.с. 10-11), №ТР9-9/20 від 28.02.2020 (8т., а.с. 49-50), №ТРЗ-17/20 від 28.02.2020 (8т., а.с.88-89), №ТР8-137/20 від 28.02.2020 (8т., а.с. 127-128), №ТР8-138/20 від 28.02.2020 (8т., а.с. 166-167), №ТР5-253/20 від 28.02.2020 (8т., а.с. 205-206), №ТР7-4/20 від 28.02.2020 (8т., а.с. 244-245), №ТР1-144/20 від 28.02.2020 (9т., а.с. 33-34), №ТР1-145/20 від 28.02.2020 (9т., а.с. 71-72), №ТР1-146/20 від 28.02.2020 (9т., а.с. 110-111), №ТР1-147/20 від 28.02.2020 (9т., а.с. 149-150).

Суд, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів, вважає за необхідне вказати, що останні є аналогічними хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту.

Так, відповідно до п. 1.1 договорів сторонами визначено, що підрядник зобов`язується надати замовникові послуги з поточного ремонту відповідного об`єкту, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Судом встановлено, що у п. 4.1. договорів сторонами визначено ціну договору та одночасно у п. 4.3. договорів передбачено, що сума договору та договірна ціна може коригуватися у разі настання підстав з урахуванням уточнення обсягів робіт, цін на ресурси, внесення змін до законодавства України в частині системи оподаткування робіт, інших підстав, визначених умовами Договору.

При цьому, у договорах сторонами передбачено, що строк надання послуг складає до 31.12.2020.

Також суд зазначає, що сторонами у п. 3.3.4 визначено, що підрядник має право залучити за власним вибором до виконання робіт субпідрядні організації.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладених договорів до кожного договору надано копії первинних документів, а саме договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, розрахунки №5 та №6, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, розрахунки №1-2 загальновиробничих витрат до акту, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку, в матеріалах справи містяться документи щодо проведення розрахунків, що підтверджується також актом перевірки.

Стосовно посилань представника відповідача у відзиві на позов та в акті перевірки на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагента, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

В той же час, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.05.2019 року по справі №820/1009/17, від 03.04.2020 року по справі №160/4200/19, від 10.04.2020 року по справі №440/1082/19, від 16.04.2020 року по справі №805/5017/15-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність в даному випадку доводів контролюючого органу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом, ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ», при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо посилань відповідача на нікчемність правочинів, суд зазначає, що ні в акті перевірки, ні у відзиві відповідач не наводить обґрунтування нікчемності правочинів, які мали місце між позивачем та його контрагентом - ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ».

Щодо заперечень відповідача стосовно неможливості застосування принципу індивідуальності відповідальності платника податків-юридичних осіб суд зазначає наступне.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказує, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Крім того, відповідно до приписів частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з рахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ).

У справах «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява № 36985/97), «Полторацький проти України» від 29.04.2003 (заява №38812/97) ЄСПЛ дійшов висновку про правило «індивідуальної юридичної відповідальності», тобто платник податків не повинен нести відповідальності за порушення, допущені його контрагентами.

З цих підстав аргументи відповідача не спростовують правило індивідуальності юридичної відповідальності позивача, лише виходячи з критерію, що позивач є юридичною особою.

Відносно аргументів відповідача щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» суд зазначає наступне.

Позивачем були фактично отримані роботи від підрядника. Станом на момент перевірки відсутня кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ», про що зазначено в акті податкової перевірки.

Тобто, фактично позивач, перерахувавши на користь ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» кошти за виконані роботи сплатив у їх складі і податок на додану вартість.

Відповідачем не поставлені під сумнів факти передання позивачем матеріалів в роботу підрядникам, що знайшло відображення в акті перевірки, на підтвердження чого позивачем надані копії відповідних актів приймання - передачі матеріалів в роботу та актів списання товарно-матеріальних цінностей. Матеріали були видані субпідряднику в роботу в необхідній кількості під конкретні об`єкти.

Судження перевіряючого щодо недоцільності залучення субпідрядника судом не приймаються до уваги, оскільки Податковий кодекс України дозволяє здійснювати діяльність через посередника, а саме п.п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Крім того, доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою платника податків. Висновки відповідача про економічну недоцільність залучення субпідрядників та вчинення певних господарських операцій не ґрунтуються на належних доказах.

Також суд зазначає, що, як було зазначено вище, згідно акту перевірки від 07.09.2020 №1220/20-40-05-17-06/37763844 контролюючим органом встановлено порушення щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» (податковий номер 43094191) за березень 2020 року на суму ПДВ 343748,11 грн. та щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ 31129,67 грн. за зайво складеною та зареєстрованою ПН №192 від 17.03.2020 по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ПП «ПРЕСТИЖ БУД СЕРВІС» (податковий номер 39674290).

Порушення щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій призвело до зменшення податкового кредиту в сумі 343748,11 грн, однак позивач у позовних вимогах просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00009390731 від 23.10.2020, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, в сумі 343748,33 грн.

Суд зазначає, що зменшення від`ємного значення на таку суму не відбувалось, отже позов в цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00009390731 від 23.10.2020 в сумі 343748,11 грн.

Отже, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом ТОВ «КОРНЕКС ІНДАСТРІ» оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то наразі наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00009390731 від 23.10.2020 в сумі 343748,11 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство".

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір у даній справі підлягав сплаті в розмірі 5623,18 грн, проте позивачем було зменшено позовні вимоги на суму 31129,67 грн, отже, розмір судового збору за вимогою, що є предметом розгляду справи, складає 5156,22 грн. Часткове задоволення позову, з огляду на принцип пропорційності, у даній справі не впливає на розмір судового збору, який підлягав сплаті при зверненні до суду, оскільки при оскарженні податкового повідомлення-рішення на суму 343748,11 грн та 343748,33 грн він є однаковим.

Отже, судовий збір, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, складає 5156,22 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (вул. Металіста, буд. 10, м. Харків, 61068, ЄДРПОУ 37763844) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00009390731 від 23.10.2020, в сумі завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 343748,11 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, суму сплаченого судового збору у розмірі 5156,22 грн (п`ять тисяч сто п`ятдесят шість гривень 22 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.03.2021.

Суддя Д.А.Волошин