Рішення № 95608811, 17.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 березня 2021 року № 520/18290/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощенного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43143704) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області в списанні ОСОБА_2 боргу з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018-2019 роки;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області в інтегрованій картці ОСОБА_1 списати борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 14472 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 15 коп.;

- стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 6840 (шість тисяч вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 03.12.2005 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем. 30.01.2014 позивач подав до державного реєстратора заяву про припинення підприємницької діяльності. Однак, незважаючи на це протягом 2017-2019 років йому нараховувався борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В 2019 році позивач отримав вимогу про сплату боргу в сумі 27747,27 грн. Згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 01.09.2020 року № 15889/ФОП/20-40-58- 08-11 даний борг виник до 01.01.2014 року: 8582,72 боргу за період до 2014 року, 1419,41 штрафних санкцій та решта суми 17745,14 грн. боргу за період 2017-2018 років. За податковою вимогою вся сума була в повному обсязі сплачена. Однак залишилась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік та нараховані штрафні санкції за несвоєчасну оплату боргу за 2017-2018 роки. З прийняттям Закону України № 592-ІХ “Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників”, яким розділ VШ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” доповнено пунктом 9-15 (набрав чинності 03.06.2020р.), позивач, виконавши всі вимоги чинного законодавства 06.07.2020 року звернувся з заявою про списання боргу з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідач листом 13292/ФОП/20-40-58-06-20 від 17.07.2020 року повідомив про відмову в списанні боргу. З відмовою позивач не погоджується, тому звертається до суду з цим позовом.

Відповідач своїм правом надати відзив на позов не скористався, жодних доказів в обґрунтування своєї позиції суду не надав.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує, що Верховною Радою України 13 травня 2020 року прийнято Закон України № 592-ІХ “Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників”, яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” доповнено пунктом 9-15 (набрав чинності 03.06.2020р.) такого змісту (в редакції закону від 14.07.2020 р. № 786-1Х), саме: підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за. період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та. пеня, Нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті. 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та. до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1. січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 201 7 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Судом встановлено, що Позивачем виконано всі чинники для списання заборгованості, а саме: підприємницька діяльність припинена, подана податкова декларація про майновий стан і доходи та звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, борг який позивач просив списати виник за період 2017-2018 роки.

З 01.02.2012 року до 01.02.2014 року позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування. Станом на 10.11.2020 в інтегрованій картці платника єдиного внеску ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 21571,84 грн. Позивачем по єдиному внеску сплачено 30.01.2014р. Суму 4923 грн. та 29.04.2020 суму 17192, 15 грн.

Заява про списання боргу подана 06.07.2020 року, в якій позивач просив списати борг з єдиного внеску за 2017-2018 роки на підставі Закону № 592.

Суд вказує, що у відповідності до внесених змін податковий орган має право відмовити в списанні боргу лише у наступних випадках:

- платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року по 3 червня 2020 року;

- суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Якщо вони були сплачені частково, то податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася не сплаченою.

Жодної з вказаних причин для відмови у ОСОБА_2 , на думку суду, не було.

Щодо того, що підприємницьку діяльність припинено до 03.06.2020 року, суд зазначає, що у відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зважаючи на вищевикладене, норми Закону України від 13.05.2020 року № 592-ІХ мають зворотню дію в часі, оскільки спростовують відповідальність фізичної особи за несвоєчасну сплату зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 роки.

Окрім цього Стаття 21 Конституції України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

У відповідності до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Застосування податковим органом норм про списання боргу з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування тільки до осіб, які припинили підприємницьку діяльність після 03.06.2020 року, призводить до дискримінації осіб, які перебували при тих же умовах: були на загальній системі оподаткування, не отримували дохід, але припинили підприємницьку діяльність до 03.06.2020 року.

Окрім цього у відповідності до п. 4.1.4 ст. 4 ПК України діє принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки закон чітко не встановлює, що списання боргу зі сплати Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовується тільки до осіб, які припинили підприємницьку діяльність після 03.06.2020 року, то Закон України № 592 -IX “Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" можна застосовувати і до осіб, які припинили підприємницьку діяльність до набрання чинності цим законом.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Суд зазначає, що згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

На підтвердження витрат сплати правової допомоги представником позивача надано до матеріалів справи: договір №127 від 21.08.2020, акт надання послуг за договором від 16.12.2020 року (загальна вартість всіх робіт 6000 грн..), копії квитанцій ПАТ КБ ПриватБанк про сплату послуг за правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43143704) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області в списанні ОСОБА_2 боргу з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018-2019 роки.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області в інтегрованій картці ОСОБА_1 списати борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 14472 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 15 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.80 коп. та 6000 (шість тисяч грн.) витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43143704).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.