Рішення № 95608339, 29.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2021 року м. Рівне №460/9680/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 1700-0304-8/37192 від 24.11.2020 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 , у повному обсязі службове відрядження в 11 роту спеціального батальйону (по охороні відчуження) з 20.04.1987 по 29.10.1987 під час проходження військової строкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.021991. Листом №1700-0304-8/37192 від 24.11.2020 відповідачем було повідомлено про відмову у задоволенні заяви позивача, у зв`язку з відсутністю в Архівній довідці від 26.10.2020 №1194, виданої Центральним архівним відділам Національної гвардії України, інших відомостей щодо підтвердження участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інформації про населений пункт чи об`єкт, де виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та про дні виїздів в зону відчуження. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. В обґрунтування заперечень вказано, що документами, доданими до заяви про призначення пенсії не підтверджено факт участі позивача на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження. Зокрема, відповідно до архівної довідки від 26.10.2020 №1194, виданої Центральним архівним відділом Національної гвардії України, позивач проходив дійсну військову строкову службу з період з 23.05.1986 по 27.04.1988, з 20.04.1987 - тимчасово прибув з військової частини 3350 в службове відрядження в 11 роту спеціального батальйону (по охороні зони відчуження). Також, у вказаній довідці зазначено, що інші відомості щодо підтвердження участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в документах військових частин 3350 та 3217 не виявлено. Інформація про населений пункт чи об`єкт, де позивачем виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та про дні виїздів в зону відчуження у вказаній довідці відсутня. Таким чином, враховуючи положення статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.021991, немає підстав для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії через непідтвердження документами факту роботи безпосередньо в зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів. Крім того, вимога позивача щодо зарахування до загального стажу у повному обсязі службового відрядження в 11 роту спеціального батальйону (по охороні зони відчуження) з 20.04.1987 по 29.10.1987 під час проходження військової строкової служби, не підлягає задоволенню, оскільки згідно розрахунку стажу позивачу зараховано в повному обсязі період проходження військової служби з 21.05.1986 по 27.04.1988. За таких обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році серії НОМЕР_1 , виданого у відповідності до вимог чинного законодавства України є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) у 1987 році (а.с.41).

Позивач 06.11.2020 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.37).

Листом від 24.11.2020 №1700-0304-8/37192 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії через непідтвердження документами факту роботи безпосередньо в зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів (а.с.14-16).

Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до статті 9 вказаного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону №796-ХІІ, категорія 2 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 8 років.

Із аналізу наведених правових норм встановлено, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Згідно зі статтею 65 Закону №796-ХІІ, документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

За приписами частини першої статті 15 вказаного Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (чинного до 24.07.2018), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення. В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідно до пункту 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 (чинного з 25.07.2018), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються відповідні посвідчення.

Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).

Порядком № 22-1 визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №591/4104/16-а та від 02 березня 2021 року у справі №345/1831/17, і враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорія 2, йому видане посвідчення відповідного зразку серії НОМЕР_1 , яке перереєстроване у встановленому порядку, ніким не відмінене і не анульоване.

Факт перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження з 20.04.1987 по 29.10.1987 підтверджується і іншими документами: архівною довідкою від 26.10.2020 №1194, яка видана Центральним архівним відділом Національної гвардії України, відповідно до якої позивач проходив дійсну військову строкову службу у військовій частині 3350 в період з 23.05.1986 по 27.04.1988 та наказом військової частини 3217 №109 від 21.04.1987 значиться таким, що тимчасово прибув з військової частини 3350 в службове відрядження в 11 роту спеціального батальйону (по охороні зони відчуження) з 20.04.1987 (а.с.23-27); довідкою Корецього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області від 05.11.2020 №1299, в якій зазначено, що згідно архівної довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 26.10.2020 №1194 за час проходження військової служби ОСОБА_1 був відправлений в службове відрядження в 11 роту спеціального батальйону (по охороні зони відчуження) з 20.04.1987 та прибув з відрядження 29.10.1987 (а.с.22).

Крім того, відповідно до посвідчення №31 від 02.03.1988 ОСОБА_1 брав участь у виконанні державного завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.18).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що основним доказом участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване посвідчення, яке підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом. Крім того, факт перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження з 20.04.1987 по 29.10.1987 підтверджується також іншими документами.

Таким чином, згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку на 8 років.

За таких обставин, враховуючи положення Закону №796-XII та Закону №1058-ІV позивач набув право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать про наявність у позивача необхідного періоду роботи у зоні відчуження та, в свою чергу, права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відтак відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII є необґрунтованою.

За змістом частини третьої статті 55 Закону №796-ХІІ, призначення та виплата пенсій категоріям осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За даними Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області страховий стаж позивача становить 20 років 6 місяців 25 днів, при необхідних 15 років (а.с. 40).

Як встановлено судом, позивач досягнув 52-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідною заявою про призначення пенсії за віком позивач звернулася до відповідача 06.11.2020, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 06.11.2020.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".

У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, ст. 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену у листі від 24.11.2020 №1700-0304-8/37192.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області врахувати ОСОБА_1 службове відрядження в 11 роту спеціального батальйону (по охороні зони відчуження) з 20.04.1987 по 29.10.1987 під час проходження військової строкової служби, як стаж роботи у 1987 році у зоні відчуження.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 06.11.2020 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 8 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з врахуванням періоду з 20.04.1987 по 29.10.1987 під час проходження військової строкової служби, як стажу роботи у 1987 році у зоні відчуження.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 29 січня 2021 року.

Суддя Н.В. Друзенко