
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/270/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
15 січня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач), у якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00043680705 від 22 грудня 2020 року.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послалася на те, що нею не було допущено порушення вимог статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 № 481/95-ВР (надалі також - Закону України №481/95-ВР) в частині реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії, оскільки реалізація підакцизного товару була здійснена 26.10.2020 - в останній день дії відповідної ліцензії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04 лютого 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначав, що за результатами фактичної перевірки позивача контролюючим органом встановлено порушення статті 15 Закону України №481/95-ВР, а саме: реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без придбання відповідної ліцензії, за що статтею 17 вказаного Закону передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій. Відповідач посилається на те, що строк дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами закінчився на момент перевірки, а тому у позивача відсутнє право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у зв`язку з закінченням строку дії ліцензій.
11 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, наполягаючи на раніше наведених аргументах, наполягала на задоволенні позову.
Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована 07.08.2017 запис в ЄДР №25600000000004174 та здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (основний); 56.30 Обслуговування напоями; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах в приміщенні кафетерію за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 11/.
04 грудня 2020 року представниками ГУ ДПС в Полтавській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведена фактична перевірка на підставі п.80.2.5 ПК України, за результатами якої складено акт за результатами фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) 0516/16/31/РРО/3112214963 від 04.12.2020 (надалі також - акт за результатами фактичної перевірки від 04.12.2020), яким зафіксовано порушення вимог ч.20 ст. 15 Закону України №481/95-ВР. Згідно акту за результатами фактичної перевірки від 04.12.2020, крім іншого, встановлено, що згідно чека РРО №6287 від 26.10.2020 о 15 год.54 хв.50 сек. реалізовано 2 пляшки 0,7 горілки Green Day ("Зелений день"), вміст спирту етилового 40% по ціні 135,00 грн за пляшку (загальна сума реалізованих алкогольних напоїв 26.10.2020 становить 384,00 грн). Також, згідно чеків РРО №6283-6288 в період з 15 год. 55 хв 24 сек. по 15 год.56 хв 02 сек. реалізовано тютюнові вироби на загальну суму 518,60 грн /а.с. 14-15/.
22 грудня 2020 року на підставі акту перевірки 0516/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 04.12.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00043680705 форми «С» за порушення ч.20 ст.15 Закону України №481/95-ВР, яким на підставі абзацу п`ятого частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР застосовано до ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії /а.с. 12-13/.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (надалі - Закон №481/95-ВР).
Так, відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Так, відповідно до положень Закону №481/95-ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видається уповноваженим органом строком дії - один рік. При цьому, у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу видано ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний №16070308201902916 із терміном дії з 26.10.2019 до 26.10.2020, №16070308202002989 із терміном дії з 27.10.2020 до 27.10.2021, а також на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 16070311201902472 із терміном дії з 26.10.2019 до 26.10.2020, №1607031120200251 із терміном дії з 27.10.2020 до 27.10.2021 /а.с. 16-19/.
Отже, термін дії даних ліцензій був встановлений повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення.
При цьому дата закінчення поєднана з прийменником "до", у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493 був затверджений Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відповідно до пункту 25 якого (що діяв станом на момент надання відповідної ліцензії позивачеві) у ліцензії зазначається, зокрема, термін дії.
Відповідно до положень частини другої статті 251, частини другої статті 252 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. За змістом статті 2 цієї Конвенції термін “dies a quo” означає день, з якого починається відлік строку, а термін “dies ad quem” означає день, у який цей строк спливає.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справах №815/3957/16 та №П/811/906/17, від 22 січня 2019 року у справі №803/926/17, від 07 лютого 2019 року у справі №803/630/17, від 18 квітня 2019 року по справі №815/1871/16.
Як встановлено судом позивачу було видано ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний №16070308201902916 із терміном дії з 26.10.2019 до 26.10.2020, а також на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 16070311201902472 із терміном дії з 26.10.2019 до 26.10.2020 /а.с. 16, 18/. Як зазначено в акті за результатами фактичної перевірки від 04.12.2020, в ході проведення фактичної перевірки встановлено, крім іншого, згідно чека РРО №6287 від 26.10.2020 о 15 год.54 хв.50 сек. реалізовано 2 пляшки 0,7 горілки Green Day ("Зелений день"), вміст спирту етилового 40% по ціні 135,00 грн за пляшку (загальна сума реалізованих алкогольних напоїв 26.10.2020 становить 384,00 грн). Також, згідно чеків РРО №6283-6288 в період з 15 год. 55 хв 24 сек. по 15 год.56 хв 02 сек. реалізовано тютюнові вироби на загальну суму 518,60 грн. Таким чином, на думку представників відповідача, які складали акт за результатами фактичної перевірки від 04.12.2020, позивачем порушено: ч. 20 статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, оскільки роздрібна торгівля алкогольними напоями (пивом) може здійснюватись СГД всіх форм власності за наявності ліцензії, а також роздрібна торгівля тютюновими виробами може здійснюватись СГД всіх форм власності за наявності ліцензії.
В даному випадку прийменник "до" поряд із визначеною датою 26.10.2020, стосується визначення саме терміну ліцензії. До того ж, прийменник "до" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або необхідності здійснити певну дію у розумінні "включно".
З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії "до 26.10.2020" та положень Конвенції, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було допущено порушення вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольними напоями та тютюновими виробами в останній день чинності ліцензій - 26.10.2020.
Враховуючи викладене, твердження відповідача стосовно того, що суб`єктом господарювання операції з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів вчинені без ліцензії ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дата 26.10.2020 входить до ліцензійного терміну, з огляду на що позивачем було правомірно в межах ліцензійного періоду здійснено продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів 26.10.2020, а відтак позивачем не були порушені вимоги статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 року №481/95-ВР.
Крім того, суд зауважує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують порушення позивачем вимоги податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на податковий орган.
За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно часини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам ГУ ДПС у Полтавській області, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908 грн /а.с. 6а/.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 908 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В частині судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідач у відзиві на позов не навів заперечень проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом у цій справі надані копії: угоди від 30.12.2020 №16/2020 про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 12.01.2021, довідки про отримані готівкові кошти, ордера серії ВІ № 1029435, а також свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю /а.с. 24-28/.
В силу положень частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зважаючи на викладене та відсутність заперечень відповідача стосовно стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд, дослідивши докази, надані позивачем, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн пов`язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції та є співмірними із складністю справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Як наслідок, понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00043680705 від 22 грудня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 43142831) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) та на правничу допомогу у розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський
Судове рішення № 95608252, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 18.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 440/270/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: