Ухвала суду № 95608014, 16.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7156/20

У Х В А Л А

16 березня 2021 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14.12.2017 року № 2752-VII в частині пункту 23 Додатку № 1 до рішення – надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Ухвалами суду від 05.08.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 21.09.2020 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; від 15.10.2020 року: зупинено провадження у справі у зв`язку із запровадженням карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів та бажанням певних учасників справі, щоб розгляд справи здійснювався за їх участю у відкритому судовому засіданні; від 05.11.2020 року, від 03.12.2020 року, від 28.12.2020 року, від 27.01.2021 року: продовжено зупинення провадження у справі; від 11.03.2021 року: поновлено провадження у справі.

11.03.2021 року (дата призначеного судом підготовчого засідання по справі), керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд з`ясував, що від представника відповідача до суду надійшло клопотання, вхід. 34232/20, в якому останній, керуючись ст.ст. 44, 122, 123 КАС України, просить залишити без розгляду дану позовну заяву, з таких підстав:

- Одеська міська рада вважає, що даний позов має бути залишений без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду;

- відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов має бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- у постанові від 21.02.2020 року у справі № 420/334/19 Верховний Суд, вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду, зазначив, що строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів;

- Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду;

- при цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (зокрема, але не виключно, від 03.04.2019 року у справі № 9901/896/18, від 20.06.2019 року у справі № 9901/82/19, від 18.09.2019 року у справі № 9901/210/19) зазначає про те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій;

- інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними;

- у свою чергу, у рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав. Строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними;

- з урахуванням наведеного для дослідження питання дотримання позивачем встановленого строку на звернення до адміністративного суду необхідно визначити момент, коли він повинен був дізнатися про нібито порушення оскаржуваним рішенням його прав та законних інтересів;

- Одеська міська рада звертає увагу на законодавчо закріплений обов`язок оприлюднення органами місцевого самоврядування прийнятих ними рішень, що є забезпеченням доступу всіх зацікавлених осіб до вказаної інформації та, відповідно, ймовірного виявлення порушення останніми їх прав, свобод чи інтересів;

- відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частиною 11 цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» однією з гарантій забезпечення права осіб на доступ до публічної інформації визначено обов`язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

- пунктом 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

- згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації;

- виходячи зі змісту наведених положень, опублікування акту органу місцевого самоврядування на його офіційному веб-сайті визначається законодавцем належним доведенням таких актів до відома заінтересованих осіб, у зв`язку з чим факт їх оприлюднення у вищезгаданий спосіб визначає момент, коли всі заінтересовані особи повинні були дізнатись про відповідні акти (рішення, дії);

- з урахуванням наведеного звертаємо увагу, що оскаржуване у справі рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2752-VІІ оприлюднено 27.12.2017 року на офіційному сайті Одеської міської ради за посиланням https://omr.gov.ua/ru/acts/council/102546/;

- таким чином, оскаржуване рішення Одеської міської ради було доведено до відома необмеженого кола осіб та перебувало у вільному доступі для ознайомлення вже з 27.12.2017 року, тоді як даний позов подано лише у липні 2020 року, тобто з очевидним пропуском строку звернення до адміністративного суду більше ніж 2 роки;

- при цьому, необхідно зазначити, що законодавством не визначено обов`язку щодо здійснення органом місцевого самоврядування певного роду розсилки прийнятих ним рішень, оскільки таке висвітлення діяльності суб`єкта владних повноважень здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», положення якого було належним чином дотримано Одеською міською радою, про що наголошено вище;

- крім того, вважаємо такими, що не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що ОСОБА_1 змогла дізнатися про оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень лише 07.05.2020 року після отримання після отримання відповідного листа департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- реєстрація права власності за ОСОБА_1 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , мала місце ще 15.08.2019 року;

- з огляду на це вважаємо за необхідне звернутися до положень цивільного законодавства, які регламентують загальні аспекти права власності, встановлені законодавцем;

- відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;

- втім, крім того, що власник має право на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, законодавець окремо наголосив про те, що власність зобов`язує (ч. 1 та ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України);

- з огляду на зміст вищевказаної норми необхідно зауважити, що таке «зобов`язання» не обмежується лише забороною використання об`єктів права власності на шкоду правам та інтересам інших осіб та суспільства в цілому;

- відповідно до сталої судової практики, висновки суду касаційної інстанції щодо особливостей здійснення права власності зводяться до того, що порівняльний аналіз слів «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо;

- натомість, з моменту набуття права власності на частину домоволодіння за вищевказаною адресою до травня 2020 року позивач не здійснила жодних дій з метою отримання інформації щодо правового статусу земельної ділянки, яка знаходиться під вказаним домоволодінням;

- отже, враховуючи належним чином підтверджений факт оприлюднення оскаржуваного рішення Одеської міської ради у загальнодоступних джерелах, а також відсутність належного обґрунтування підстав поважності пропуску строку на звернення із цією позовною заявою до суду, Одеська міська рада наголошує на тому, що існують всі підстави для залишення позовної заяви без розгляду;

- Європейський суд з прав людини у рішеннях від 28.05.1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» та від 12.07.2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» вказує на те, що доступ до суду не є абсолютним І може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб;

- відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Представником позивача до суду електронною поштою подані заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, вхід. № ЕП/13544/20, згідно зі змістом яких позивач вважає клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав:

- ОСОБА_1 не є громадянкою України, не проживає в Україні, а тому не має потреби та можливості постійно моніторити рішення Одеської міської ради. ОСОБА_1 та її законний представник не перевіряють і не повинні перевіряти всі рішення ОМР, прийняті на відповідній сесії, так як це великий і не потрібний обсяг інформації;

- незважаючи на те, що рішення ОМР публікуються на офіційному сайті ОМР, знати, що оскаржуване рішення могло бути прийняте на сесії 14.12.2017 р. позивач не зобов`язаний, так як він і не міг здогадуватися, що саме на цій сесії буде прийнято якесь рішення, яке буде порушувати її права та законні інтереси. Тим більше, позивач не могла знати, що рішення буде опубліковане на сайті 27.12.2017 р.;

- з пошукової системи офіційного сайту ОМР, як нової так і старої версій, через критерій пошуку «Траутвах» як по рішенням ОМР, так і в цілому по сайту не можливо знайти оскаржуване рішення, тим більше, що це прізвище вказано тільки в п.23 Додатку №1 до рішення, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту ОМР на 3 аркушах;

- таким чином, аби знайти оскаржуване рішення на сайті ОМР Ільїнич В.Г., яка не є громадянкою України, повинна була знати, що 14.12.2017 р. п. 23 Додатку № 1 рішення № 2752-VII ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки площею 0.004 га і саме відносно спірного домоволодіння, а також розуміти, що цим рішенням порушені її права та законні інтереси, тобто таке рішення прийнято в тому числі на підставі недостовірних відомостей та оскарженої спільної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;

- цілком очевидно, що величезний обсяг документів та рішень ОМР, а також не володіння інформацією, що 14.12.2017 р. ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, відсутність обов`язку у ОСОБА_1 слідкувати за порядком денним ОМР та прийнятими рішеннями, відсутність можливості легко та просто знайти рішення по критерію пошуку «Траутвах» не надало ОСОБА_1 знати про оскаржуване рішення, тим більше, що сам відповідач визнає, що воно було опубліковане пізніше – 27.12.2017 р.;

- при цьому публікація оскаржуваного рішення не є відкритою та анонсованою на першій та головній сторінці веб-сайту ОМР;

- цілком очевидно, що не маючи інформації щодо намірів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 поділити земельну ділянку та приватизувати ОСОБА_2 більшу частину земельної ділянки домоволодіння, яке перебувало під арештом, ОСОБА_1 не знала і не могла знати про прийняття 14.12.2017 р. оскаржуваного рішення в частині п. 23 Додатку № 1;

- щодо твердження відповідача, що ОСОБА_1 з 15.08.2019р. як співвласник домоволодіння не вчинила дій з метою отримання інформації щодо правового статусу земельної ділянки, яка знаходиться під вказаним домоволодінням, то позивач звертає увагу суду, що законом не визначений такий обов`язок у ОСОБА_1 . Але, попри це, інформую суд, що ОСОБА_1 був відомий статус земельної ділянки - фактичне користування без державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, тобто без формування земельної ділянки площею 0,0584 га, так як це домоволодіння у 2005-2007 роках було придбано і побудовано на замовлення саме ОСОБА_1 її братом ОСОБА_5 , саме ОСОБА_1 та її мати до листопада 2011 року проживали в домоволодінні. При цьому в Публічній кадастровій карті також відсутня сформована земельна ділянка з відповідним кадастровим номером. В той же час інформацію саме з Публічної кадастрової карти легко і просто могла моніторити ОСОБА_1 ;

- таким чином такі доводи ОМР є безпідставними, ОСОБА_1 як співвласник домоволодіння автоматично не повинна була і не могла знати про оскаржуване рішення ОМР;

- як тільки ОСОБА_1 дізналася про оскаржуване рішення, то в межах шестимісячного строку звернулася до суду з відповідним позовом;

- з огляду на це, клопотання ОМР про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим і не підлягає задоволенню;

- однак, якщо суд дійде висновку, що строк на подання позову ОСОБА_1 пропустила, то позивач просить визнати поважними причини пропуску такого строку з підстав, які були викладені вище, та поновити такий строк.

Дослідивши доводи представника відповідача, позицію представника позивача та матеріали справи в межах розгляду поданого клопотання, суд дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, зокрема, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач обґрунтовує заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, по суті тим, що:

- оскаржуване рішення Одеської міської ради було доведено до відома необмеженого кола осіб та перебувало у вільному доступі для ознайомлення вже з 27.12.2017 року, тоді як даний позов подано лише у липні 2020 року, тобто з очевидним пропуском строку звернення до адміністративного суду більше ніж 2 роки;

- реєстрація права власності за ОСОБА_1 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , мала місце ще 15.08.2019 року. Натомість, з моменту набуття права власності на частину домоволодіння за вищевказаною адресою до травня 2020 року позивач не здійснила жодних дій з метою отримання інформації щодо правового статусу земельної ділянки, яка знаходиться під вказаним домоволодінням.

Як вбачається зі змісту положень ч. 3 ст. 122 КАС України, законодавець пов`язує обчислення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з днем, коли особа:

- дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

або

- повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, по-перше, відповідачем у клопотанні не наведено доводів та не надано доказів на їх підтвердження щодо іншого дня, коли позивач фактично дізнався про порушення своїх прав чи інтересів оскаржуваним рішенням, відмінного від зазначеного позивачем та врахованого судом при відкритті провадження у справі за результатами з`ясування після одержання позовної заяви, в тому числі питання, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України (чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

По-друге, відповідачем у клопотанні не наведено доводів – законодавчих підстав, з яких відповідач вважає, що позивач саме повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів оскаржуваним рішенням саме з офіційного сайту Одеської міської ради за певним посиланням.

По-третє, посилання відповідача щодо обґрунтування поданого клопотання на те, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , мала місце ще 15.08.2019 року, тощо – об`єктивно не впливає на день, коли позивач фактично дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів оскаржуваним рішенням.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід також зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Враховуючи та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – є необґрунтованим, недоведеним та безпідставним, відповідно у його задоволенні – слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 10 ст. 120 КАС України зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

Керуючись ст.ст. 120, 122, 240, 242, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

ухвалив:

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, вхід. № 34232/20, – відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя М.Г. Цховребова