Рішення № 95607953, 17.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10501/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

17 березня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-КЕЙС” до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення №1846609/43163720, №1846607/43163720 від 18.08.2020 р. та зобов`язання зареєструвати податкові накладні №116 від 17.07.2020 р., №130 від 23.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного отримання,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-КЕЙС” до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення №1846609/43163720, №1846607/43163720 від 18.08.2020 р. та зобов`язання зареєструвати податкові накладні №116 від 17.07.2020 р., №130 від 23.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного отримання,- задоволено.

23.11.2020 р. від представника позивача надійшла заява про стягнення із відповідачів судові витрати, які позивач фактично поніс в зв`язку із розглядом справи №420/10501/20, а саме 12000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з`явилися про день час та місце розгляду клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу повідомленні належним чином та завчасно.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду , суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта

Суд, розглянувши заяву представника позивача, дійшов висновку про задоволення заяви , а саме стягнення з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн., виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку , що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення може за заявою учасника чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку , що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що для надання правничої допомоги та представництва інтересів позивача у цій справі був укладений договір про надання правничої допомоги від 17.09.2020 р. №1 та додаткова угода до нього від 25.09.2020 р. між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Практика» (а.с.134-136).

Відповідно до п.7 додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги зазначено, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги), який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

На підставі умов зазначеного договору Адвокатське об`єднання «Практика» надало позивачу рахунок №1 від 23.11.2020 р. на оплату гонорару за надання послуг з професійної правничої допомоги у справі №420/10501/20 в Одеському окружному адміністративному суді у розмірі 12000,00 (а.с.137).

Також Адвокатське об`єднання «Практика» надало розрахунок витрат від 23.11.2020 р. в якому зазначено:

-консультування – 1 година, що складає 1500 грн.;

-попереднє опрацювання матеріалів та опрацювання законодавчої бази -1 година, що складає 1500 грн.;

-формування правової позиції по справі -1 година, що складає 1500 грн.;

-підготовка та подання позовної заяви – 3 години, що складає 4500 грн.;

- підготовка та подання відповіді на відзив – 2 години, що складає 3000 грн.,

Що загалом становить 12000,00 грн.

Факт надання послуг (правничої допомоги) підтверджується актом №1 від 23.11.2020 р. приймання передачі (а.с.139).

В акті зазначено, що виконавець надав послуги:

-надав правову допомогу, відповідно до договору №1 від 17.09.2020 р. та додаткової угоди №1 у справі №420/10501/20;

-вартість робіт становить 12000,00 грн., без ПДВ;

-замовник (Клієнт) прийняв вказані послуги по обсягу та якості;

-жодних претензій по якості та обсягу послуг Замовник (Клієнт) немає.

Так, Європейський суд з прав людини у п.115 рішення по справі «Бєлоусов проти України», №4494/07, від 07.11.2013 р., зазначає що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

З огляду на вищевикладене позивач ще не сплатив грошових коштів за договором про надання правничої допомоги від 17.09.2020 р. №1 та додаткова угода до нього від 25.09.2020 р.

Крім того, домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що належать сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які належать розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд зазначив, що представники відповідачів не надали свої заперечення щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, на підставі вищезазначеного, а також розглянувши додані докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, робить висновок про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідачів пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.132, 134, 252, 255 КАС України, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву представника позивача про стягнення судових витрат по справі №420/10501/20,- задовольнити.

2. Ухвалити по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-КЕЙС” до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення №1846609/43163720, №1846607/43163720 від 18.08.2020 р. та зобов`язання зареєструвати податкові накладні №116 від 17.07.2020 р., №130 від 23.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного отримання – додаткове рішення.

4.Стягнути за рахунок бюджетний асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-КЕЙС” судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6000(шість тисяч),00 грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетний асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-КЕЙС” судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6000(шість тисяч),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Я. Бойко