Рішення № 95607688, 17.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12497/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій міститься вимога:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) щодо не нарахування та не виплату ОСОБА_1 , на день (26.06.2019) виключення зі списків особового складу військової частини 1494 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по квітень 2018 року у сумі 18 124,17 грн, а також нездійснення нарахування та виплату ОСОБА_1 , на день (26.06.2019) виключення зі списків особового складу військової частини 1494 компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період часу 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки;

- зобов`язати Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) Львівська область нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по квітень 2018 року у сумі 18 124,17 грн, а також нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки.

Позовні вимоги мотивує тим, що при звільнені не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбачену ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Також вказує, що відповідачем в порушення вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” в період з січня 2015 року по квітень 2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 31.12.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що військова частина 1494 повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України. Крім того, відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України встановлено, що порядок не передбачає черговість нарахування сум нарахування сум індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України. Отже, у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу відповідних коштів не було, а механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.

Щодо вимоги позивача про виплату йому компенсації за невикористану додаткову відпустку, повідомляє, що законодавством, що діяло в період виникнення правовідносин, не передбачалась можливість виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Відповідач посилається на п. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якого надання військовослужбовцям у періоди, передбачені ч.ч. 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Також вказує, що на момент звільнення позивач погодив проведення необхідних розрахунків та своє звільнення не оскаржував.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зокрема зазначив, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Також вказує, що відповідачем протиправно ненараховано та не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, відповідно висновку Восьмого апеляційного адміністративного суду у подібних правовідносинах у постанові від 12.01.2021 у справі №380/6155/20.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 29.05.2019 № 277-ос, майора ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, та наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.06.2019 № 174-ос, позивача виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону (а.с.19).

На адвокатський запит від 04.11.2020 вх. №5929, що стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у Держприкордонслужбі України та нарахування та виплати компенсації за додаткові відпустки передбачені Додатком №4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 з урахуванням ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач надав відповідь від 17.11.20 №11/7794 (а.с.22) у якій вказує, що заборгованість індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 30.11.2015 становить 3 735.74 грн, згідно доданої довідки-розрахунку (а.с.23). Також відповідач вказує, про відсутність інформації що стосується виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження військової служби у Львівському прикордонному загоні у період 2015-2018 роки.

Що стосується нарахування та виплати компенсації за додаткові відпустки передбачені Додатком №4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 з урахуванням ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати такої у зв`язку із настанням особливого періоду під час якого вказані додаткові відпустки не надаються, а тому компенсація не виплачується.

На адвокатський запит, Львівським прикордонним загоном (військова частина 2144) надано відповідь листом від 07.12.2020 №11/14252 (а.с.20) до якого долучено довідку-розрахунок заборгованості невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби ОСОБА_1 у Львівському прикордонному загоні. Заборгованість з листопада 2015 року по квітень 2018 року становить 14 388, 43 грн (а.с.21).

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо повного розрахунку при звільненні, звернувся з даним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглянув позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по квітень 2018 року у сумі 18 124,17 грн, та зазначає наступне.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (надалі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 ч.3 ст.9 грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок №1078).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачу за період з січня 2015 по квітень 2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Ця обставина визнається сторонами.

Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає таке.

Так, згідно ч.1 ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)

Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з січня 2015 року по квітень 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися.

Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Наведене в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17.

Варто також додати, що в своїй діяльності Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому покликання відповідача на розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, є хибними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а роз`яснення Міністерства соціальної політики України від не є нормативно-правовими актами.

Суд також бере до уваги розрахунки відповідача наданні позивачу на адвокатські запити щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме довідка про нарахування індексації з листопада 2015 року по квітень 2018 року, де вказано до виплати суму 14388,43 грн (а.с.21) та розрахунок індексації з 01.01.2015 по 30.11.2015 де вказано до виплати 3735,74 грн (а.с.23), що також не заперечується відповідачем.

Відтак загальна сума заборгованості не здійснення виплати індексації становить 14 388,43 грн (заборгованість Львівський прикордонний загін за період 01.11.15 по 01.04.18)+ 3 735,74 грн (заборгованість Мостиський прикордонний загін за 2015 рік) = 18 124,17 грн.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по квітень 2018 року є протиправною, а тому належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по квітень 2018 року в сумі 18 124,17 грн.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , на день (26.06.2019) виключення зі списків особового складу військової частини 1494 компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період часу 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до абзацу 1 ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Абзацом 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" даної статті визначено, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В той же час, абзац. 3 ч. 4 даної статті встановлено, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Частиною 8 цієї ж статті визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відповідно до ч. 19 даної статті, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Судом встановлено з матеріалів справи, що на адвокатський запит, що стосується проходження військової служби ОСОБА_1 у Держприкордонслужбі України Жовківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надав копію послужного списку ОСОБА_1 (а.с.24-26), з якого, з`ясовано судом, що позивач у Мостиському та у Львівському прикордонному загоні проходив військову службу на посадах, які наявні у додатку №4 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, а саме:

- 15.02.2013 - 20.09.2013 на підставі наказу начальника Західного регіонального управління від 15.02.13 №32 -ос виконував обов`язки на посаді начальник прикордонного поста «Малнів» відділу прикордонної служби «Краківець» в/ч 1494;

- 20.09.2013 - 19.10.2015 на підставі наказу начальника Західного регіонального управління від 20.09.13 №227 -ос виконував обов`язки на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Малнів» відділу прикордонної служби «Краківець» в/ч 1494;;

- 19.10.2015 - 15.09.2016 на підставі наказу начальника Західного регіонального управління від 19.10.15 №440 -ос виконував обов`язки на посаді начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Павловичі» в/ч 2144;

-15.09.2016 - 15.12.2016 на підставі наказу начальника Західного регіонального управління від 15.09.16 №480 -ос виконував обов`язки на посаді начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Павловичі» в/ч 2144;

11.06.2019- 26.06.2019 на підставі наказу начальника Західного регіонального управління від 11.06.2018 №225 -ос виконував обов`язки на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Шегині» в/ч 1494.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки.

Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі № №620/4218/18, а тому суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.291 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.01.2021 у справі №380/6155/20.

З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом:

визнання протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) щодо нездійснення нарахування та виплату ОСОБА_1 , на день (26.06.2019) виключення зі списків особового складу військової частини 1494 компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період часу 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки;

зобов`язати Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

у х в а л и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , на день (26.06.2019) виключення зі списків особового складу військової частини 1494 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по квітень 2018 року.

3. Зобов`язати Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) (вул. Я.Мудрого, 113, м. Мостиська, Мостиський район, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ: 14321699) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по квітень 2018 року у сумі 18 124,17 грн.

4. Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на день (26.06.2019) виключення зі списків особового складу військової частини 1494 компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період часу 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки.

5. Зобов`язати Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) (вул. Я.Мудрого, 113, м. Мостиська, Мостиський район, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ: 14321699) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період 2013, 2014, 2015, 2016, 2019 роки.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.03.2021.

Суддя Коморний О.І.