Рішення № 95607398, 18.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3961/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, підтвердженою письмово листом № 283-289/1-02/8-1216/20 від 07.10.2020 щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії у первинно призначеному розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Луганської області від 12.03.2020 №18-209вих-20, а саме з 33725,06 грн, без обмеження її максимального розміру; зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області провести позивачу перерахунок пенсії за вислугу років, у первинно призначеному розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Луганської області від 12.03.2020 №18-209вих-20, а саме з 33725,06 грн, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 13 грудня 2019 року; зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити виплату різниці сплаченої пенсії за минулий час з 13.12.2019 в межах передбаченого законом терміну.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1975 по 2015 роки він працював в прокуратурі Луганської області на різних посадах. У липні 2002 року у відповідності до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII йому призначено пенсію за вислугою років, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати. На даний час його пенсія складає 4561 грн. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативних правових актів", внесено зміни до чинної постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012, а саме працівникам прокуратури збільшено посадові оклади та надбавки за класні чини, що згідно Закону є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років.

Вказані обставини та Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(11) 2019 з цього питання дали позивачу підставу 30.09.2020 звернутися до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії, виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати, яку вказано у довідці прокуратури Луганської області від 12.03.2020 №18-209вих-20, а саме 33725,06 грн, без обмеження максимального розміру пенсії.

Листом від 07.10.2020 № 283-289/1-02/8-1216/20 відповідач проявив протиправну бездіяльність та відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що протирічить чинному законодавству, оскільки Законом України "Про прокуратуру" № 1789 передбачено умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Окрім того, позивач вважає, що обмеження максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911 застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, тобто не стосуються пенсії позивача, призначеної у липні 2002 року. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 20.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 20.10.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20.

11.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позов (арк. спр. 64-66), в обґрунтування якого останній послався на таке. Позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» з 01.07.2002.

Позивач звернувся до Управління з листом від 30.09.2020, до якого додає довідку про заробітну плату від 12.03.2020 № 18-209вих-20, яка видана Прокуратурою Луганської області. При цьому позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії відповідно до вимог Порядку № 22-1 та статті 44 Закону № 1058-ІV, а відтак відповідач не мав підстав для перерахунку пенсії.

Рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідачем не приймалося, а лист № 283-289/1-02/8-1216/20 від 07.10.2020 має роз`яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків.

Звернення позивача розглянуто відповідачем у передбачений Законом України «Про звернення громадян» строк.

Відповідно до Рішення Конституційного суду 7-р (ІІ)/2019 від 13.12.2019 працівникам прокуратури згідно Закону 1697 перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури після прийняття рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019, тобто у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим працівникам органів прокуратури після 13.12.2019. Оскільки довідку від 12.03.2020 видано з урахуванням заробітної плати станом на 06.09.2017 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», дата набуття чинності якої - 06.09.2017, провести перерахунок пенсії відсутні підстави.

З набранням з 1 січня 2015 року чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Також відповідач послався на відсутність підстав для стягнення з Управління судових витрат.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.02.2021 поновлено провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку та отримує пенсію за вислугу років (арк. спр. 15-18).

12.03.2020 прокуратурою Луганської області складено довідку № 18-209вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за відповідною (прирівняною) посадою старший помічник прокурора міста (арк. спр. 14).

30.09.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років, до якої додав довідку від 12.03.2020 № 18-209вих-20, видану прокуратурою Луганської області (арк. спр. 10-11).

Листом від 07.10.2020 № 283-289/І-02/8-1216/20 УПФУ в м. Сєвєродонецьку повідомило ОСОБА_1 про те, що перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури після прийняття рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019, тобто у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим працівникам органів прокуратури після 13.12.2019. Оскільки довідку від 12.03.2020 видано з урахуванням заробітної плати станом на 06.09.2017 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», дата набуття чинності якої - 06.09.2017, провести перерахунок пенсії відсутні підстави (арк. спр. 12-13).

Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі за текстом Закон № 1789-ХІ).

Частиною 1 статті 50-1 цього Закону встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 20 статті 50-1 Закону № 1789-ХІ).

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі за текстом Закон № 3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з 01.10.2011 стала 18, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.11.2014 ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (далі за текстом Закон № 1697-VІІ).

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина 17 (з 01.10.2011 - частина 18) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас, з 15.07.2015 втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII (далі за текстом Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

- частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: "умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";

- частину 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: "умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру", а законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII.

Судом встановлено, що, відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії, УПФУ в м. Сєвєродонецьку виходило з того, що після прийняття рішення Конституційним Судом України постанови чи інші нормативні акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не видавались. Тобто, у чинному пенсійному законодавстві відсутні правові норми щодо проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Надаючи оцінку вказаним аргументам відповідача, суд враховує таке.

Як зазначено судом вище, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII.

У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відповідні положення втратили чинність 13.12.2019.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

За змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини рішення від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 встановив такий порядок його виконання:

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, з 13.12.2019 Закон № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на переконання суду, доводи відповідача про те, що після набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не прийнято, що є наслідком відмови у перерахунку пенсії, є помилковими, адже чинна з 13.12.2019 частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.

Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще у жовтні 2017 року.

Протягом усього періоду дії статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судових інституціях.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішення суду Кабінетом Міністрів України залишилось невиконаним.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019.

Твердження пенсійного органу про те, що для реалізації права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону № 1697-VІІ, обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є безпідставними з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії пенсіонерів органів прокуратури.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30.08.2017 № 657, на яку містяться посилання у виданій прокуратурою Луганської області довідці від 12.03.2020 № 18-209вих-20, є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що відмова відповідача в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII є протиправною.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із діями відповідача, які полягають у відмові в перерахунку пенсії позивачу, яка викладена в листі від 07.10.2020 № 283-289/І-02/8-1216/20, тому належним, ефективним та достатнім способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу згідно Закону України "Про прокуратуру" відповідно до його заяви від 30.09.2020, та зобов`язання відповідача з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Луганської області від 12.03.2020 № 18-209вих-20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Водночас, вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром є передчасною, адже спірні правовідносини між учасниками справи в цій частині ще не виникли.

УПФУ в м. Сєвєродонецьку ще не ухвалено рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Положеннями КАС України не встановлено можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Вказані правові позиції містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 826/15718/16, від 24.04.2018 року у справі № 167/592/17, від 31.07.2018 року у справі № 348/9/17, від 23.10.2018 року у справі № 344/4560/17 та від 14.02.2019 року у справі № 362/7962/15-а.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v." від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При розгляді даної справи відповідно до частини третьої статті 291 КАС України суд враховує правові висновки викладені Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, оскільки дана справа є типовою по відношенню до зразкової.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, які є похідними одна від одної та за які позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (арк. спр. 9).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив декілька вимог (три) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/не задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат у розмірі 840,80 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792459, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII відповідно до заяви від 30.09.2020.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Луганської області від 12.03.2020 № 18-209вих-20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун