Рішення № 95607361, 17.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/825/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Попенка Дмитра Анатолійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Попенка Дмитра Анатолійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2014 по 28.12.2020, нарахованої на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 757/20916/16-а;

- зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі №757/20916/16-а за період з 01.07.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 28.12.2020 (а.с.1-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська та отримував пенсію за віком з 05.05.1997 та довічно. З червня 2014 року та до вересня 2020 року виплата пенсії з вини Пенсійного фонду України була припинена. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду №757/20916/16-а від 27.04.2017 визнана протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01.06.2014. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська здійснювати нарахування на особовий пенсійний рахунок № НОМЕР_1 та виплату на іменну картку в ПАТ КБ «ПриватБанк», призначеної пенсії, з урахуванням заборгованості негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати. Визнана неправомірною бездіяльність Пенсійного фонду України по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2014 №595 щодо переміщення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська та організації його повноцінної роботи (набрало законної сили 27.04.2017). 11 серпня 2020 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду був встановлений судовий контроль за виконанням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 757/20916/16-а та Пенсійний фонд України зобов`язаний подати звіт про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 757/20916/16-а. З метою виконання вказаного рішення суду, з 16.09.2020 ОСОБА_1 був поставлений на облік Біловодськім об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, яким здійснено нарахування та виплата поточної пенсії. Також було здійснено нарахування заборгованості призначеної пенсії ОСОБА_1 за період 01.07.2014 по 31.08.2020 в загальній сумі 401167,01 грн. Фактично погашення заборгованості відбувалося: 23.09.2020 - 88636,08 грн; 09.10.2020 - 9509,24 грн; 18.11.2020 - 9509,24 грн; 17.12.2020 - 9509,24 грн; 28.12.2020 - 284003,21 грн. На звернення щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, ОСОБА_1 отримав відмову, викладену в листі Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №4-3/В-31/8- 1239/21 від 11.01.2021. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки має право на компенсацію на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Враховуючи викладене, позивач через представника звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16.03.2021 від відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 9485/2021 надійшов відзив на позовну заяву від 10.03.2021 №1239-07-7/2061, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.75-77).

В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідачем позивача було взято на облік як отримувача пенсії на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 по справі № 757/20916/16- а (набрала чинності 27.04.2017) та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 757/20916/16-а (набрала чинності 11.08.2020), які були надіслані відповідачу листом Пенсійного фонду України від 09.09.2020 № 2800-0603-5/29071. Розпорядженням відповідача від 11.09.2020 № 11111 (169855) та рішенням відповідача від 18.10.2019 № 909200169855 на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 по справі №757/20916/16-а та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 757/20916/16-а відповідачем взято на облік електронну пенсійну справу позивача. Відповідач зазначив, що на виплатну відомість вересня 2020 року позивачу поновлено нарахування та виплату щомісячної пенсії. Нарахована заборгованість за період з 01.08.2014 по 31.08.2020 та невиплачена пенсія за липень 2014 року в загальній сумі 401167,01 грн. У вересні 2020 року позивачу виплачено поточну пенсію за вересень 2020 року в сумі 9509,24 грн та заборгованість з пенсії за період з 01.10.2017 по 30.09.2018 в сумі 88636,08 грн відповідно до вимог частини першої статті 46 Закону № 1058-ІV. Листом від 02.10.2020 № 1239-31-9/3071 відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виконання рішення суду в частині виплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.08.2014 по 30.09.2017 та 01.10.2018 по 31.08.2020 на додаткову відомість жовтня 2020 року. У жовтні 2020 року позивачу виплачено заборгованість за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 у сумі 9509,24 грн. Листом від 02.11.2020 № 1239-31-9/3889 відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виконання рішення суду в частині виплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.08.2014 по 30.09.2017 та 01.10.2018 по 31.07.2020 в сумі 299687,61 грн та за липень 2014 року в сумі 3334,08 грн. У листопаді та грудні 2020 року позивачу виплачено заборгованість з пенсії у сумі 9509,24 грн (щомісячно). Листом від 28.12.2020 №1239-31-9/5434 відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виконання рішення суду в частині виплати позивачу залишку заборгованості з пенсії в сумі 284003,21 грн. У грудні 2020 року нарахована заборгованість з пенсії у сумі 284003,21 грн була профінансована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на картрахунок позивача після погодження з Пенсійним фондом України, який, відповідно до статті 58 Закону № 1058-ІV, є розпорядником коштів Фонду, так як саме до його відання віднесено здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, тощо. Крім того, бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідач також зазначив, що на час виникнення спірних відносин щодо припинення нарахування та виплати пенсійних виплат позивачу відповідач жодним чином не був стороною таких відносин. Дана обставина підтверджується матеріалами судової справи №757/20916/16-а, в яких зазначено та стороною позивача підтверджено, що позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, яке і припинило нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.07.2014. Управління жодних рішень щодо припинення пенсійних виплат позивачу не приймало та прийняти не могло через те, що позивач не перебував у нього на обліку. Будь-яких звернень щодо взяття на облік в якості пенсіонера у визначений діючим законодавством спосіб, а саме згідно положень Закону № 1058-ІV, до відповідача від позивача не надходило. Крім того, обов`язок здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу виник у відповідача після винесення постанови Київським апеляційним адміністративним судом від 27.04.2017 по справі №757/20916/16-а та ухвали Шостим апеляційним адміністративним судом від 11.08.2020 по справі № 757/20916/16-а. До цього часу Управління не було суб`єктом спірних правовідносин щодо припинення пенсії позивачу та будь-яких рішень щодо припинення виплати пенсії позивачу ним не приймалось, що підтверджується матеріалами судової справи №757/20916/16-а. Тобто, відповідачем нарахування та виплата пенсії позивачу за період з 01.07.2014 по 31.08.2020 здійснювалось на виконання рішення суду та вимог листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 09.09.2020 № 2800-0603-5/29071. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

-ухвалою суду від 26.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.43-44).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с.7,8).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_4 (а.с.6).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 по справі №757/20916/16-а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Попенка Дмитра Анатолійовича задоволено.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року - скасовано.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01.06.2014 року.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська здійснювати нарахування на особовий пенсійний рахунок НОМЕР_1 та виплату на іменну картку № НОМЕР_5 , ПАТ КБ «ПриватБанк», р/р НОМЕР_3 , призначеної пенсії, з урахуванням заборгованості негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Визнано неправомірною бездіяльність Пенсійного фонду України по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2014 р. № 595 щодо переміщення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська та організації його повноцінної роботи.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп. (а.с.11-17).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі №757/20916/16-а клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 757/20916/16-а задоволено.

Установлено судовий контроль за виконанням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 757/20916/16-а.

Зобов`язано Пенсійний фонд України подати звіт про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 757/20916/16-а.

Установлено Пенсійному фонду України строк один місяць з дня отримання копії цієї ухвали суду для подання звіту про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 757/20916/16-а (а.с.18-23).

З ІКІС ПФУ: підсистеми призначення та виплати пенсії вбачається, що позивач перебуває на обліку в Біловодському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області на виконання рішення суду (а.с.65-66).

З довідки від 22.09.2020 вих.№4696/03-18 вбачається, що позивач знаходиться на обліку в Біловодському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та позивачу виплачено борг з пенсії в розмірі 98145,32 грн (а.с.28-29).

Крім того з довідки особового рахунку «Приватбанк» також вбачається про виплату позивачу пенсії 23.09.2020 в розмірі 98145,32 грн (а.с.9-10).

На звернення позивача від 03.01.2021 відповідачем надано відповідь від 11.01.2021 №4-3/В-31/8-1239/21, в якій зазначив, що в управління позивач знаходиться за матеріалами електронної справи. Яка надійшла із Центральної бази даних одержувачів пенсій згідно рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020. Рішенням суду зобов`язано здійснювати нарахування та виплату призначеної пенсії з урахуванням заборгованості. Нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не нараховувалося, так як рішенням суду не передбачено (а.с.24).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), Верховного Суду викладені у постановах від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, якими також визначено, що для задоволення вимог про стягнення заявленої компенсації потребується дослідження документів та інших обставин, необхідних для встановлення права особи на компенсацію та обчислення конкретного її розміру.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у розумінні Закону України від 19.10.2000 №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи встановлені обставини, які свідчать про порушення встановлених строків виплати пенсії позивачу, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на одержання компенсації втрати частини доходів на підставі частини 2 статті 46 України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 01.07.2014 по 28.12.2020, нарахованої у зв`язку з виконанням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 по справі №757/20916/16-а.

Разом з цим, з урахуванням приписів частини 2 статті 9, частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.07.2014 по 28.12.2020 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2014 по 28.12.2020.

Доводи відповідача про те, що на нього не може бути покладений обов`язок щодо виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки він не порушував права позивача та не припиняв йому виплату пенсії, а є лише виконавцем судового рішення визначеного Пенсійним Фондом України, суд вважає неприйнятними, оскільки, по-перше, станом на теперішній час держава Україна не забезпечила повноцінне функціонування та роботу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, яке є одним із територіальних органів Пенсійного Фонду України, а, по-друге, позивач наразі перебуває на обліку у відповідача, який і здійснював виконання судового рішення про виплату заборгованості по пенсійним виплатам, що утворилась за період з 01.07.2014 по 28.12.2020.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 15.02.2021 №56185 (а.с.5).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Попенка Дмитра Анатолійовича , що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.07.2014 по 28.12.2020.

Зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт.Біловодськ, вул.Центральна, буд.77, код ЄДРПОУ 41247269) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2014 по 28.12.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт.Біловодськ, вул.Центральна, буд.77, код ЄДРПОУ 41247269) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова