Рішення № 95606797, 17.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року Справа № 280/8390/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача - Шахрай О.В.

представника відповідача - Лактіонової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “НВО Перспектива” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд.2, код ЄДРПОУ 36358380)

до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935)

про визнання протиправними і скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива» (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 10230/2020/000150/1 від 18.08.2020;

визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 10230/2020/00290 від 18.08.2020.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості винесене протиправно. Зокрема, зазначає, що позивачем було надано вичерпний перелік документів згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів. Водночас, відповідач вимагаючи надати додаткові документи всупереч ч. 3 ст. 53 МК України не встановив в наданих позивачем документах наявність розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартсоті в документах. Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні не навів достатніх та логічних аргументів для здійснення коригування заявленої митної вартості товару. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №61547 від 16.12.2020), в якому зазначає, що під час подання ЕМД для підтвердження митної вартості товарів декларантом не було надано належних та у повному обсязі документів на виконання вимог ст. 53 МКУ. Надані документи не містили усіх відомостей для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Тому, митний орган витребував додаткові документи. Вказує, що 18.08.2020 митним брокером було надіслано до митниці повідомлення та додаткові документи до яких відповідачем виказані зауваження. Від подання решти документів відмовився. Оскільки в документах, які надані позивачем, були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України у сукупності стали підставою для прийнятгя митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, що винесла законне та обгрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням викладено у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 24.11.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче судове засідання на 23.12.2020.

Ухвалою суду від 23.12.2020 відкладено підготовче судове засідання до 18.01.2021.

Протокольною ухвалою суду від 18.01.2021 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 17.02.2021.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позовної заяви, викладені у відзиві. Просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

У судовому засіданні 17.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

09.06.2019 року між TOB «НВО Перспектива» (далі - Покупець) та компанією JINLI GROUP CO., LIMITED, як агента ETERNAL GLORY (TIANJIN) INVESTEMT CO. LTD (далі - Продавець) (Китай), було укладено Контракт № JL090620-003 (далі - Контракт), відповідно до якого продавець згоден продати покупцю, а покупець згоден придбати і оплатити за товар у відповідності з умовами цього контракту.

Умовами контакту передбачалося придбання КАЛЬЦІЯ МЕТАЛЕВОГО (Ca: мін.98,5%, Mg: макс. 0,8%, AI: макс. 0,3 %, Si: макс. 0,05%, Fe: макс. 0,005 %, Ni: макс. 0,001 %, Мп: макс. 0,03, Размер: 0-2 мм (95% мін))., у кількості 22,4тн за ціною 2350,0 дол.США за 1 тн., на загальну суму 52640,0 дол.США.

Також передбачено, що порт завантаження - Головний порт Китаю; порт призначення - порт Одеса. Умови оплати: 100% оплата протягом 60 днів від дати коносаменту.

17.08.2020 року TOB «НВО Перспектива» до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку, згідно ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію (далі - МД) в режимі IM 40, якій присвоєно № UA110230/2020/017852 на товар: «Кальцій металевий: - 22,40т, розмір: 0-2мм, хім склад: СА-98,5%, MG-0,42%, Al-0,28%, MN- 0,012%, SI-0,032%, FE-0,0019%, N1 - 0,0006%. Виробник: Jinli Group Co., Limited. Країна виробництва: CN.

Згідно з графою 43 МД № UA110230/2020/017852 від 17.08.2020 декларантом зазначено метод визначення митної вартості (2 - другорядний метод) за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України. Умови поставки (графа 20) CFR UA Одеса.

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з вищезазначеною ЕМД було надіслано скановані копії наступних документів, а саме:

1. сертифікат якості від 09.06.2020 № СА0609;

2. пакувальний лист від 09.06.2020 № PL060920;

3. комерційний інвойс від 09.06.2020 № JL090620-001;

4. коносамент (bill of lading) від 02.07.2020 № ONEYSH0AV0909500;

5. товарно-транспортна накладна від 14.08.2020 № 4611/1;

6. контракт купівлі-продажу від 09.06.2020 № JL090620-003;

7. некласифікований документ - цінова біржова інформація від 30.05.2020;

8. лист від 07.08.2020 № 0708-12;

9. копія митної декларації країни відправлення від 30.06.2020 № 223120200001734926.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч.2 ст.53, 337 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності:

1) Відповідно до контракту від 09.06.2020 року №JL 090620-003 100% оплата здійснюється протягом 60 календарних днів від дати відвантаження товару. До митного оформлення платіжні документи не надавались. Відповідно до ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено.

2) Наданий до митного оформлення рахунок від 09.06.2020 №JL 090620-001 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків. В частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

3) Копія митної декларації країни відправлення від 30.06.2020 № 223120200001734926 містить умови поставки без зазначення географічного пункту поставки. Хоча згідно рахунку від 09.06.2020 №JL 090620-001 партія товару переміщується згідно умов CFR Одеса.

17.08.2020 року посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо надання додаткових документів відповідно до ч.З ст.53 МКУ, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, прейкуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

18.08.2020 року представником декларанта надіслано пояснення та додаткові документи, та повідомлено зокрема наступне:

1) Не дивлячись на те, що оплата по контракту здійснюється протягом 60 календарних днів з дати відвантаження товару і останнім днем сплати є 31 серпня 2020 року (відповідно до Bill of landing № ONEYSH0AV0909500-02.07.2020)., митним брокером надано платіжний документ про сплату по контракту від 13.08.2020. Декларантом було сплачено по контракту завчасно.

2) Щодо відсутності печаток і штампів на рахунку від 09.06.2020 №JL090620-001 повідомлено, що згідно митного законодавства КНР на товарно-супроводжувальні документи не ставляться печатки і штампи митних органів країни-відправлення.

3) Відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларантом надано митному органу додаткові документи про зовнішньоекономічну операцію, яка була здійснена раніше, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- контакт від 11.03.2020 року з JINLI GROUP CO., LIMITED, как агент ETERNAL GLORY (TIANJIN) INVESTEMT CO. LTD,

- Інвойс від 11.03.2020 року;

- платіжні доручення від 10.06.2020 року та від 12.06.2020 року.

4) додатково надано прайс-лист виробника товару №PRL 010620 від 01.06.2020 року та інформацію біржових організацій про вартість товару на 30.05.2020 року.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.08.2020 року №UA110230/2020/000150/1.

У оформленні МД №UA110230.2020.017852 від 17.08.2020 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00290.

Оформлення вищезазначеного товару було здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 19.08.2020 № ЦА110230/2020/018064 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 18.08.2020.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 тощо).

Під час здійснення Дніпровською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом встановлено наступне:

1) Відповідно до контракту від 09.06.2020 року №JL 090620-003 100% оплата здійснюється протягом 60 календарних днів від дати відвантаження товару. До митного оформлення платіжні документи не надавались. Відповідно до ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено.

Слід зазначити, що на момент пред`явлення товару до митного оформлення за уомвами контракту ще не сплив 60 дений календарний термін для здійснення 100% оплати за товар. При цьому слід зауважити, що стаття 53 МК України допускає існування ситуації, коли товар переданий для митного оформлення ще не оплачений. Тому, неподання до митного оформлення платіжного документа, за умови ненастання строку сплати не може вважатись неповнотою поданих відомостей щодо митної вартості товару.

2) Наданий до митного оформлення рахунок від 09.06.2020 №JL 090620-001 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків. В частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

З цього приводу суд зазначає, що рахунок-фактура це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. Більш того, вимога митниці щодо наявності печаток і штампів митних органів країни відправлення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, до того ж відповідачем не надано пояснень щодо таких вимог з огляду на подання такого документа за допомогою засобів електронного декларування.

3) Копія митної декларації країни відправлення від 30.06.2020 № 223120200001734926 містить умови поставки без зазначення географічного пункту поставки. Хоча згідно рахунку від 09.06.2020 №JL 090620-001 партія товару переміщується згідно умов CFR Одеса.

Умови поставки CFR (згідно правил Інкотермс 2010) передбачає «вартість та фрахт», тобто продавець зобовязується доставити товар покупцю у порт призначення. Як зазначалося вище, безпосередньо в міжнародному контракті від 09.06.2020 сторони погодили, що порт призначення: порт Одесса. Відтак, відсутність вказівки про порт призначення в митній декарації країни відправлення не може бути підставою для сумнівів в заявленій митній вартості товару.

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, ВС у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Проте, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір купівлі-продажу та додатки до нього у разі їх наявності; 2) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу.

Також відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларанту було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не обгрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.

Декларантом 18.08.2020 року було надіслано пояснення та додаткові документи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, які імпортуються не може бути застосований у зв`язку із відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59, 60 МКУ.

Для підтвердження митної вартості по другорядному методу (за ціною договору щодо ідентичннх товарів) по МД № UA110230/2020/017852 від 17.08.2020 декларантом було надано Контракт № JL 110320-003 від 11.03.2020 року, Інвойс № JL110320- 001 від 11.03.2020 року та платіжні документи щодо проведення розрахунків від 10.06.2020 року та від 12.06.2020 року. При цьому ціна товару по Контракту від 11.03.2020 року складала2620,0дол США, що на 270 дол США більше ніж по Контракту № JL090620-003 від 09.06.2020 року.

Відтак, твердження митниці про відсутність інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59, 60 МКУ, слід визнати безпідставними.

Верховним Судом у Постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000150/1 від 18.08.2020, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 3,48 Дол/кг., (МД № UA110230/2020/014463 від 02.07.2020, МД № UA700100/2020/003619 від 27.07.2020, МД № UA700100/2020/003620 від 27.07.2020, МД № UA700100/2020/003621 від 27.07.2020)

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 10230/2020/000150/1 від 18.08.2020 та картка відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 10230/2020/00290 від 18.08.2020 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Зауваження відповідача, що товар випущено за ЕМД від 19.08.2020 № ЦА110230/2020/018064 без надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, судом до уваги не приймається, оскільки до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Отже, позивач має право на судове оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості не залежно від того чи подана ним нова митна декларація під гарантію, чи без оформлення гарантій відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 (справа №300/379/19), від 27.04.2020 (справа №140/804/19), від 07.05.2020 (справа №400/2922/18).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 4204,00грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НВО Перспектива” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд.2, код ЄДРПОУ 36358380) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними і скасування рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 10230/2020/000150/1 від 18.08.2020 та картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 10230/2020/00290 від 18.08.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НВО Перспектива” судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 17.03.2021.

Суддя Л.Я. Максименко