Рішення № 95606438, 16.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р. Справа№200/223/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2020 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 09 грудня 2020 року №2272 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача, з урахуванням висновків суду у справі, призначити пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначає, що у розумінні статті 36 Закон України від 09 липня 2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон – №1058) позивач не є непрацездатним членом сім`ї померлого чоловіка, оскільки не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону – №1058.

11 січня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

18 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 березня 2021 року.

18 лютого 2021 року від відповідача витребувані докази

У судове засідання, призначене на 16 березня 2021 року, сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.8-11).

09 грудня 2020 року позивач звернулась із заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії згідно статті 36 Закону України від 09 липня 2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до заяви були надані наступні документи:

- паспорт;

- ідентифікаційний код;

- трудова книжка померлого ОСОБА_2

- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 14 лютого 2020 року;

- рішення суду по справі №242/3810/20 від 02 листопада 2020 року;

- довідка про фактичне місце проживання №204/02-18 від 09 грудня 2020 року;

- свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 29 серпня 1986 року;

- довідка внутрішньо переміщеної особи №1428-5000299909 від 21 серпня 2020 року;

- довідка про причини смерті;

- трудова книжка серії НОМЕР_5 від 06 вересня 1985 року.

09 грудня 2020 року відповідач прийняв рішення №2272 про відмову у призначенні пенсії, та повідомив позивача про те, що підстав для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника не має, оскільки ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку (а.с.5).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_6 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 29 серпня 1986 року, актовий запис № 84 (а.с.48).

Відповідно до довідки про фактичне місце проживання від 09 грудня 2020 року №204/02-18 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49).

За інформацією, яка містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на день смерті чоловіка, ОСОБА_1 займалася підприємницькою діяльністю (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 14 лютого 2020 року Виконавчим комітетом Дачненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 7 (а.с.46).

Згідно з рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05 листопада 2020 року у справі №242/3810/20, яке набрало законної сили 08 грудня 2020 року, встановлено факт втрати ОСОБА_1 постійного і основного джерела засобів до існування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 6-7).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії.

Відповідно до статті 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону №1058-IV виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

За пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із положеннями абзацу двадцять другого статті 1 Закону №1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім`ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону №1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу для відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідач посилався на недосягнення позивачкою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

За приписами статті 10 Закону №1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особа, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Як зазначалося, статтею 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, необхідною умовою для призначення пенсії чоловіку (дружині) померлого у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 вік позивача становив повних 53 роки, отже останній не досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, а тому не може вважатися непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника і не набув права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, навіть за умови втрати джерела засобів до існування.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 по справі №565/235/15-а і відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при вирішення даної справи.

На підставі наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають у зв`язку із відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 85400, Донецька області, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 41247274) про

визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 грудня 2020 року №2272 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

зобов`язання Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з урахуванням висновків суду у справі, призначити пенсію ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовити повністю.

Повний текст рішення складений 16 березня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко