Рішення № 95606341, 18.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 р. Справа№200/384/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 № Ф-83472-42, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 № Ф-83472-42,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якій просить суд: скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 № Ф-83472-42 на суму 11879,78 грн.; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 № Ф-83472-42 на суму 10779,72 грн.

Ухвалою суду від 16 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є фізичною особою-підприємцем за статусом самозайнятої особи. Позивач, як адвокат подає річну декларацію за результатами роботи, як ФОП щомісячно сплачує ЄСВ. Зауважила, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Вважає, що тлумачення норм Закону України №2464-VI, на якому наполягає податковий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно є фізичними особами-підприємцями в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, Бахмутська ДПС, як фізична особа-підприємець. З 01.04.2015 по теперішній час використовує спрощену систему оподаткування. З 06.10.2017 знаходиться на обліку, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (свідоцтво адвоката №4790 від 28.02.2017). Вимога від 16.11.2020 №Ф-83472-42 про сплату недоїмки з єдиного внеску складена на заборгованість яка обліковувалась станом на 01.11.2020 у сумі 11879,78 грн. Сума боргу також підтверджена самостійно платником поданими річними звітами за 2019-2020 роки. Дана сума несплачених зобов`язань була нарахована, як фізичній особі-підприємцю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 7 розділу ІІІ Закону України №2464-VI за період з 01.04.2019 по 30.09.2020 та яка не сплачена платником по терміну визначеному абз. 3 ч. 8 ст. 9 розділу ІІІ Закону України №2464-VI. Вимога від 16.12.2020 №Ф-83472-42 про сплату недоїмки з єдиного внеску складена на заборгованість, яка обліковувалась станом на 01.12.2020 по фізичній особі-підприємцю у сумі 9679,78 грн. Дана сума несплачених зобов`язань була нарахована, як фізичній особі-підприємцю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 7 розділу ІІІ Закону України №2464-VI за період з 01.07.2019 по 30.09.2020 та яка не сплачена платником по терміну визначеному абз. 3 ч. 8 ст. 9 розділу ІІІ Закону України №2464-VI. Також, в суму по вимозі від 16.12.2020 №Ф-83472-42 входить сума недоїмки з єдиного внеску з найманих працівників, яка обліковувалась станом на 01.12.2020 у сумі 1099,94 грн., яка утворилась у зв`язку із несплатою самостійно визначених зобов`язань по звіту від 09.11.2020 №9291609655. Сума недоїмки за найманих працівників була самостійно погашена 07.12.2020. З урахуванням боргу по фізичній особі-підприємцю та за найманих працівників, загальна сума по вимозі від 16.12.2020 №Ф-83472-42 складає 10779,72 грн.

Позивачем до суду також була подана відповідь на відзив у якій зазначено, що позивач має статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження професійної адвокатської діяльності з 16.01.2018. Заборгованість зі сплати єдиного внеску відсутня. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 з 27.02.2015 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Згідно облікових даних, основним видом діяльності позивача є 69.10 Діяльність у сфері права. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, фізична особа-підприємець, адвокат ОСОБА_1 узятий на облік в контролюючих органах 27.02.2015 за №2233, перебуває на податковому обліку в Бахмутській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Крім того, відповідно до свідоцтва серії ДН №4790 позивач має право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області, є органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

16.11.2020 ГУДПС у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83472-42, якою ОСОБА_1 нараховано зобов`язання з єдиного внеску в сумі 11879,78 грн.

16.12.2020 ГУДПС у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83472-42, якою ОСОБА_1 нараховано зобов`язання з єдиного внеску в сумі 10779,72 грн.

Вважаючи вказані вимоги протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частин 2, 3, 8 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ до платників єдиного внеску.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить, що за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.

Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску-фізичної особи-підприємця (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець за основним видом діяльності 69.10 «Діяльність у сфері права», перебуває на податковому обліку та сплачує єдиний соціальний внесок саме як фізична особа-підприємець.

При цьому, покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, яка фактично є тією ж діяльністю, що здійснюється позивачем як фізичною особою-підприємцем і з доходу, від якої вже сплачено єдиний соціальний внесок, призводить до подвійного оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства, а тому суд вважає, що правові підстави для нарахування позивачу недоїмки від сплати вказаного внеску у зв`язку зі здійсненням ним незалежної професійної діяльності відсутні.

Відповідно до положень статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». п. 50, Series А N 98).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 № Ф-83472-42, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 № Ф-83472-42 - задовольнити.

Скасувати вимогу скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 № Ф-83472-42 на суму 11879,78 грн.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 № Ф-83472-42 на суму 10779,72 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 18 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя М.М. Толстолуцька