Рішення № 95606280, 10.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р. Справа№200/12319/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови від 05.12.2020 року №СХ-15/20, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 05.12.2020 року №СХ-15/20 про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України українським невійськовим судам і плавзасобам.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ані Укртрансбезпекою, ані Держрибагентством плавзасобу типу «Амур-М», бортовий реєстраційний номер НОМЕР_1 , не заборонявся вихід зазначеного судна з об`єкту базування. Як зазначає позивач, можливими умовами застосування такої санкції, як заборона виходу в територіальне море та внутрішні води України, могло бути лише встановлення співробітниками Донецького прикордонного загону порушення порядку зберігання, виходу у територіальне море та внутрішні води, завантаження і розвантаження суден, а також посадки і висадки пасажирів.

Позивач звертає увагу, що всі дозвільні документи на промисловий вилов риби мались у наявності на човні та були надані для ознайомлення уповноваженим особам відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач без будь-яких законних підстав прийняв оскаржувану постанову, оскільки в ній жодним чином не обґрунтовано, яке саме порушення промислового рибальства або прикордонного режиму щодо порядку виходу в море було допущене ОСОБА_1

05 січня 2021 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

02 лютого 2021 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 03.12.2020 р. виявлено громадянина України ОСОБА_2 , який здійснив вихід в море та причалювання до берега на плавзасобі типу "Амур" ЯДО 0374 - РТ (власник ОСОБА_1 ) без будь - яких документів, що посвідчують особу, чим порушив вимоги п. 7 Положення "Про прикордонний режим" затвердженого КМУ № 1147 від 27.07.1998 р. Також за даним фактом притягнуто до адміністративної відповідальності причального о/б 7.24 громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив випуск МПЗ ЯДО 0374 без перевірки наявності документів, у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

На думку представника відповідача в оскаржуваній постанові, досить чітко вказані обставини, які передували прийняттю рішення про тимчасову заборону виходу в море судну, а саме, в межах контрольованого прикордонного району було виявлено порушення промислового рибальства та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 185 - 10 КУпАП, віднесеної до компетенції Державної прикордонної служби України.

У зв`язку з наведеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

05.12.2020 року, на підставі п.29 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003, п.34 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 та пп. 3.2 п.3 Інструкції про порядок заборони виходи в територіальне море та внутрішні води України українських невійськових суден та інших плавзасобів посадовими особами Держприкордонслужби України, затвердженої наказом адміністрації Держприкордонслужби України від 18.04.2005 №291, начальником Донецького прикордонного загону винесено постанову №СХ-15/20 про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України маломірному судну типу "Амур-М" ЯДО - 2208 строком на 30 діб з моменту винесення постанови з 05.12.2020 по 03.01.2021 року (а.с. 78).

Позивач оскаржує вищевказану постанову, як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну прикордонну службу України» Положенням про прикордонний режим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147, Інструкцією про порядок заборони виходу в територіальне море та внутрішні води України українських невійськових суден і плавзасобів посадовими особами Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.04.2005 року № 291.

Закон України «Про державну прикордонну службу України» відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.

Відповідно до п. 29 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: тимчасово обмежувати мореплавство та забороняти вихід у море українських невійськових суден і плавзасобів незалежно від форми власності, які допустили порушення встановленого порядку плавання і перебування у прилеглій зоні, територіальному морі та внутрішніх водах України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2018 року № 971 затверджено Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, яке визначає призначення, основні завдання, повноваження, організацію управління, взаємодію і забезпечення діяльності органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба).

Пунктом 9 частини 1 Розділу II Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, яке затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 року № 971, передбачено, що основним завданням та повноваженням органів охорони державного кордону є виявлення та припинення правопорушень, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби.

Згідно з пункту 9 частини 6 Розділу III Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, яке затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 року № 971, начальник органу охорони державного кордону в межах повноважень приймає рішення про тимчасове обмеження мореплавства та заборону виходу в море українських невійськових суден і плавзасобів незалежно від форми власності, які допустили порушення встановленого порядку плавання і перебування в територіальному морі та внутрішніх водах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147 затверджено Положення про прикордонний режим, відповідно до якого встановлюється система режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в`їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки і в пунктах базування (далі - об`єкти базування) маломірних суден, інших засобів, що не є суднами, але пристосовані для переміщення на них людей по воді (водний мотоцикл, водний велосипед, моторний гідродельтаплан, дошки для занять різними видами серфінгу тощо), основні характеристики яких не перевищують параметрів, установлених для таких засобів Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською державними адміністраціями, буєрів, а також апаратів, що використовуються для підводного плавання (далі - маломірні судна, інші плавзасоби), а також в місцях базування - суден флоту рибної промисловості, їх плавання і пересування у територіальному морі та внутрішніх водах України.

Відповідно до п. 34 цього Положення, у разі порушення вимог щодо порядку зберігання, виходу у територіальне море та внутрішні води, завантаження і розвантаження торговельних та маломірних суден, інших плавзасобів, суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, посадки і висадки пасажирів органи Державної прикордонної служби мають право тимчасово забороняти експлуатацію об`єктів базування, місць базування суден флоту рибної промисловості або забороняти вихід у внутрішні води таких суден і плавзасобів. Про запровадження цієї санкції органи Державної прикордонної служби письмово інформують заінтересованих юридичних та фізичних осіб завчасно. Це обмеження діє до усунення виявлених порушень.

Таким чином, згідно з наведених норм права, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про тимчасове обмеження мореплавства та заборону виходу в море українських невійськових суден і плавзасобів незалежно від форми власності входить до повноважень відповідача.

Також Інструкцією про порядок заборони виходу в територіальне море та внутрішні води України українських невійськових суден і плавзасобів посадовими особами Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.04.2005 року № 291 врегульовано безпосередньо порядок заборони виходу в територіальне море та внутрішні води України українських невійськових суден та прийняття відповідних рішень, який розроблений відповідно до пункту 34 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року N 1147 (надалі Інструкція № 291).

Так, відповідно до п. 2 вказаної Інструкції, рішення про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України (далі - море) українським невійськовим суднам і плавзасобам приймає начальник прикордонного загону чи загону морської охорони, про що виноситься постанова про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України (додаток 1).Прийняттю рішення про заборону виходу в море українським невійськовим суднам і плавзасобам, як правило, повинно передувати притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення хоча б одного з правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, однією або більше особами, які перебували на судні чи плавзасобі.

Згідно з п. 3 Інструкції № 291, вихід у море може бути заборонено будь-яким українським невійськовим суднам і плавзасобам незалежно від форми власності та відомчої належності, які допустили порушення встановленого порядку плавання і перебування у морі, а саме:

3.1. Власник судна порушив вимоги щодо зберігання самохідних і несамохідних суден, інших плавзасобів.

3.2. Судно порушило вимоги прикордонного режиму щодо порядку виходу в море.

3.3. Судно перебувало в районі, оголошеному в установленому в порядку тимчасово закритим для плавання.

3.4. Судно незаконно займалося будь-якою промисловою, дослідницькою, пошуковою або іншою діяльністю, скиданням і захороненням речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів вод, чи інших відходів та матеріалів.

3.5. Судно провадило висадку чи посадку людей, вивантаження чи навантаження вантажів у не встановлених для цього місцях або в установлених місцях, але без дозволу компетентних органів України.

3.6. Судно здійснювало без дозволу компетентних органів України підняття в повітря або прийняття на борт літальних апаратів.

3.7. Судно, члени екіпажу або інші особи, які перебували на судні, пошкоджували прикордонні знаки, засоби навігаційного огородження, кабелі зв`язку, інші підводні або надводні об`єкти, що належать Україні.

3.8. Капітан судна не пред`явив уповноваженим посадовим особам Державної прикордонної служби України передбачених законодавством суднових або вантажних документів.

3.9. Судно прямувало незаявленим курсом.

3.10. Судно не підкорялося законним розпорядженням представників органів Державної прикордонної служби України або інших компетентних органів України.

3.11. Судно не мало нанесених належним чином ідентифікаційних

ознак (назва судна, порт приписки, державний реєстраційний номер).

3.12. Ідентифікаційні ознаки, нанесені на судні, не відповідали даним, які зазначені в суднових реєстраційних документах, що засвідчують право плавання цього судна під Державним Прапором України.

3.13. Судно не мало на борту оригіналів суднових документів, передбачених законодавством.

Таким чином, Інструкція № 291 передбачає вичерпний перелік, у випадках яких вихід у море може бути заборонено будь-яким українським невійськовим суднам і плавзасобам.

Як вбачається зі спірної постанови, у якості підстави її винесення вказано п. 3.2 Інструкції № 291.

Разом з цим, відповідачем не надано доказів порушення судном вимог прикордонного режиму щодо порядку виходу в море.

Крім того, суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо порушення позивачем промислового рибальства з огляду на наступне.

По-перше, в спірній постанові має бути чітко зазначено, які саме дії свідчать, про те, що судно незаконно займалося будь-якою промисловою, дослідницькою, пошуковою або іншою діяльністю, скиданням і захороненням речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів вод, чи інших відходів та матеріалів.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, зокрема у межах справ №806/1049/15, № 509/4156/15-а, № №804/4435/16, згідно якої, приймаючи рішення, відповідний орган повинен навести усі підстави його прийняття у вказаному рішенні.

По-друге, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не надано доказів, які свідчать про порушення позивачем промислового рибальства.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний дозвіл №157 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), яким надано зокрема рибальському судну (плавзасобу) ЯДО-2208 на вилучення водних біоресурсів, а саме бички-30,644 т., бички, оселедець чорноморсько-азовський прохідний – в межах загального ліміту; хамса азовська, тюлька, кефалеві, креветки, гамариди – в межах прогнозу допустимого вилову; атерина, пузанок- не лімітуються; калкан азовський, піленгас - в межах загального ліміту вилучаються як прилов; інші види риб – добуваються як прилов і не лімітуються (а.с. 24-25).

Крім того, суд зазначає, що згідно вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З системного аналізу положень Закону №661-IV, Положення №1137, Інструкції № 291 суд вбачає, що заборона виходу в територіальне море та внутрішні води України повинна бути безпосередньо пов`язана з фактом порушення встановленого порядку плавання і перебування у територіальному морі та внутрішніх водах України, при цьому такий засіб впливу застосовується або з метою усунення попередньо встановленого порушення, або для недопущення порушення встановленого порядку у майбутньому.

Водночас, суд вважає, що визначені відповідачем порушення не свідчать про необхідність заборони виходу в територіальне море та внутрішні води України з метою усунення порушення. Враховуючи викладене, суд вважає, що прийняте відповідачем по справі рішення, яке оскаржується у межах даної справи, було прийнято без дотримання принципу пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, постанова від 05.12.2020 року №СХ-15/20 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності спірного рішення, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування про визнання протиправною та скасування постанови від 05.12.2020 року №СХ-15/20, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 9 зазначеної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що витрати на правничу допомогу складаються з:

- надання консультації- 1000,00 грн.;

- підготовка доказів для долучення до матеріалів адміністративного провадження - 1000,00 грн.;

- підготовка позовної заяви – 3000 грн.

Вказані витрати підтверджені: договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.12.2020 року, актом приймання-передачі наданих послуг за договором від 05.12.2020 року про надання правової допомоги; додатковою угодою від 28.12.2020 року до договору про надання правової допомоги від 05.12.2020 року (а.с.15, 38-40).

Згідно з п. 3.1. додаткової угоди до договору від 05.12.2020 року про надання правової (правничої допомоги) оплата послуг здійснюється клієнтом після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, але не пізніше 60 днів після набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 16 квітня 2020 року №727/4597/19, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування про визнання протиправною та скасування постанови від 05.12.2020 року №СХ-15/20 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 05.12.2020 року №СХ-15/20 про заборону про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України українським невійськовим суднам і плавзасобам.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 150-а, місто Маріуполь, Донецька область, 87521, код ЄДРПОУ 14321726) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) понесені судові витрати з судового збору та правничої допомоги у розмірі 5840 (п`ять тисяч вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя В.В. Лазарєв