Рішення № 95606218, 18.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Справа № 160/16785/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №912150136761 від 12.08.2020р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2020р. (через систему Електронний суд) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача “Про перерахунок пенсії” №912150136761 від 12.08.2020 року з поміткою про те, що пенсія ОСОБА_1 не підлягає масовому перерахунку, призначена за рішенням суду в твердому розмірі - з 22.10.2018 по довічно;

- зобов`язати відповідача перерахувати з 22.10.2018 року пенсію позивача з урахуванням індексації, масових перерахунків та підвищень пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з правом на подальший перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації, масових перерахунків та підвищень пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату суми проіндексованої та підвищеної поновленої пенсії позивачеві з 22.10.2018 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2020р. у справі №160/983/20, яке набрало законної сили 28.04.2020р., було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 22.10.2018 року. На виконання наведеного судового рішення відповідачем було поновлено виплату пенсії позивачеві, про що представнику позивача надано рішення №912150136761 від 12.08.2020р. про перерахунок пенсії, зі змісту якого вбачається, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам та призначена за рішенням суду в твердому розмірі – з 22.10.2018р. довічно. Позивач вважає, що наведеним оспорюваним рішенням відповідачем порушено його права та інтереси, оскільки відповідачу для належного виконання рішення суду по справі №160/983/20 необхідно було автоматично здійснити перерахунок (індексацію) невиплаченої пенсії після її поновлення, так як це є похідним етапом пенсійних правовідносин після поновлення пенсії; рішенням суду по справі №160/983/20 не вирішувалось питання про призначення пенсії в твердому розмірі з 22.10.2018р. довічно, як зазначено в оскаржуваному рішенні. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського Суду з прав людини.

Ухвалою суду від 18.01.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.48).

02.03.2021р. засобами поштового зв`язку, на виконання вищенаведеної ухвали суду від 18.01.2021р., від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами, не проводиться; вимога позивача про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації, масових перерахунків та підвищень пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не підлягає задоволенню, оскільки належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача у відповідності до абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з дискреційних повноважень пенсійного органу (а.с.53-55).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 18.03.2021р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, наявною у справі (а.с.14-16).

З 2010 року ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності, виплата якої була припинена пенсійним органом в 2015 році, що не заперечується сторонами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2020р. у справі №160/983/20 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 22.10.2018 року, що підтверджується копією відповідного судового рішення (а.с.19-23,57-61).

Наведене судове рішення набрало законної сили 28.04.2020р. (а.с.19-23,57-61).

На виконання наведеного судового рішення, пенсійним органом було прийнято рішення №912150136761 від 12.08.2020р. про перерахунок пенсії позивача, у графі «Особливості» якого зазначено: «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно», що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі (а.с.27-28,64-66).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача “Про перерахунок пенсії” №912150136761 від 12.08.2020 року з поміткою про те, що пенсія ОСОБА_1 не підлягає масовому перерахунку, призначена за рішенням суду в твердому розмірі - з 22.10.2018 по довічно, у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такого рішення протиправним та зобов`язання відповідача перерахувати з 22.10.2018 року пенсію позивача з урахуванням індексації, масових перерахунків та підвищень пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з правом на подальший перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації, масових перерахунків та підвищень пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а також зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату суми проіндексованої та підвищеної поновленої пенсії позивачеві з 22.10.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначаються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058).

За приписами ст.42 Закону №1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, та у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 Закону №1058, при цьому, перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.

Так, як встановлено судом із наявних у матеріалах справи документів, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2020р. у справі №160/983/20 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 22.10.2018 року, що підтверджується копією відповідного судового рішення (а.с.19-23,57-61).

Наведене судове рішення набрало законної сили 28.04.2020р. (а.с.19-23,57-61).

На виконання наведеного судового рішення, пенсійним органом було прийнято оспорюване рішення №912150136761 від 12.08.2020р. про перерахунок пенсії позивача, при цьому, у графі «Особливості» якого зазначено: «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно», що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі (а.с.27-28,64-66).

Разом з тим, зі змісту копії рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2020р. у справі №160/983/20 вбачається, що воно не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам (а.с.19-23,57-61).

З аналізу вищенаведених обставин та наведених доказів у їх сукупності, можна дійти висновку, що, при поновленні позивачеві пенсії по інвалідності з 22.10.2018р., відповідачем безпідставно встановлено особливість - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно», що призвело до порушення права позивача на підвищення розміру його пенсії відповідно до абз.2 ч.3 ст.42 Закону №1058.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення відповідача “Про перерахунок пенсії” №912150136761 від 12.08.2020 року з поміткою про те, що пенсія позивача не підлягає масовому перерахунку, призначена за рішенням суду в твердому розмірі - з 22.10.2018 по довічно, з урахуванням обставин встановлених судом та норм вищенаведеного чинного пенсійного законодавства.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами, не проводиться, оскільки ані норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ані Закону №1058 таких положень не містять.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення відповідача “Про перерахунок пенсії” №912150136761 від 12.08.2020 року з поміткою про те, що пенсія позивача не підлягає масовому перерахунку, призначена за рішенням суду в твердому розмірі - з 22.10.2018 по довічно, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши оспорюване рішення із встановленням особливості - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно», діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що вищенаведеним оспорюваним рішенням в частині встановлення при поновленні позивачеві пенсії по інвалідності з 22.10.2018р. особливості - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно», відповідач порушив права позивача на пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасувати рішення відповідача “Про перерахунок пенсії” №912150136761 від 12.08.2020 року лише в частині встановлення особливості - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно», оскільки визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення про поновлення позивачеві пенсії повністю, про що просить позивач, призведе до подальшого припинення виплати такої пенсії, що є неприпустимим, з огляду на те, що оспорюване рішення прийнято на виконання судового рішення у справі №160/983/20.

За таких обставин, оспорюване рішення слід визнати протиправним та скасувати лише у наведеній частині, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення повністю підлягають частковому задоволенню.

При цьому, у даному випадку, з метою повного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 22.10.2018 року без застосування до пенсійних виплат позивача особливості - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно» та з дотриманням вимог ст.42 Закону №1058, вийшовши таким чином за межі позовних вимог позивача з урахуванням вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову про визнання дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень протиправними, у якості похідної вимоги, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 22.10.2018 року без застосування до пенсійних виплат позивача особливості - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно» та з дотриманням вимог ст.42 Закону №1058, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача перерахувати пенсію позивачеві з правом на подальший перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації, масових перерахунків та підвищень пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки такі вимоги направлені на захист прав позивача на майбутнє, що не відповідає вимогам ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як суд захищає порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно дубліката квитанції №0.0.1958937404.1 від 27.12.2020р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 560 грн. 53 коп., виходячи із розрахунку: (840,80 грн./3)*2 (а.с.42,46).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №912150136761 від 12.08.2020р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області “Про перерахунок пенсії” №912150136761 від 12.08.2020 року в частині встановлення особливості - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування до його пенсійних виплат особливості - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. – з 22.10.2018 по довічно» та з дотриманням вимог ст.42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 22.10.2018 року, здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 560 грн. 53 коп. (п`ятсот шістдесят грн. 53 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва