Рішення № 95606153, 17.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Справа № 160/805/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2021 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо виплати при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2019 рік;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області суму компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки в розмірі 22108 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що відповідно до наказу МВС України №35 від 25.12.1990 р. позивач прийнятий на службу, де до 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 р. згідно із наказом ГУНП №1 о/с від 07.11.2015 р., був прийнятий на службу до Національної поліції України. Згідно із згідно наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 216 о/с від 11.08.2020 р. позивач був звільнений з посади заступника начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області в спеціальному званні підполковника поліції на підставі п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». З витягу наказу №216 о/с від 11.08.2020 р. Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області визначено дні невикористаної відпустки (основної та додаткової) тільки за 2020 рік, без зазначення невикористаної відпустки за 2019 рік тривалістю 45 діб. 27.08.2020 р. позивач звернувся до начальника ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2019 рік тривалістю 45 діб. Проте, листом від 25.09.2020 р. за вих.№1/Ш-6260/103/05-2020 відповідач повідомив про те, що грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку була нарахована. Позивач зазначає, що такого нарахування не отримував, заява була формально розглянута, чим допущена протиправна бездіяльність відповідача. Наведені обставини зумовили звернення до суду із даними позовними вимогами, у зв`язку з чим просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 р. направлена сторонам у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

05.03.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що підстав для нарахування і виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку за 2019 рік не має, оскільки нормами спеціального законодавства врегульовано питання щодо виплати компенсації поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за невикористану саме в році звільнення відпустку, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУНП щодо відмови в нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.1 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 10.08.2020 р. №216 о/с був звільнений за п. 7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно із Довідкою Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 21.08.20 р. за вих.№51-85н1 за обліковими документами ОСОБА_1 перебував у відпустках, а саме:

за 2017 рік:

на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 11.09.2017 р. № 286 о/с була надана відпустка терміном на 45 діб: 30 діб основної оплачуваної відпустки з 05 вересня по 04 жовтня 2017 року, з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення; 16 діб (з урахуванням 1 святкового дня) додаткової оплачуваної відпустки з 05 по 20 жовтня 2017 року;

за 2018 рік:

на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 25.06.2018 р. № 173 о/с була надана частина щорічної основної оплачуваної відпустки на 15 діб з 05 по 19 липня 2018 року, з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення; на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 30.09.2019 № 301 о/с була надана невикористана частина основної оплачуваної відпустки на 16 діб (з урахуванням 1 святкового дня) з 08 по 23 жовтня 2018 року; 15 діб додаткової оплачуваної відпустки з 24 жовтня по 07 листопада 2018 року;

за 2019 рік - щорічна відпустка не використовувалась.

27.08.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив надати грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2019 рік тривалістю 45 діб.

Листом від 25.09.2020 р. за вих.№1/Ш-6260/103/05-2020 відповідач повідомив позивачу, що відповідно до наказу МВС України від 06.04.2016 №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має поліцейський відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 10.08.2020 № 216 о/с була нарахована грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 27 діб.

Згідно із довідкою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1085 від 04.03.2021 р. при звільненні з органів Національної поліції України заступнику начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області підполковнику поліції ОСОБА_1 згідно наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 10.08.2020 р. №216о/с у серпні 2020 року виплачено грошову компенсацію за невикористані 18 діб основної та 9 діб додаткової щорічної відпустки за 2020 рік.

Відповідно до довідки від 01.03.2021 р. №20/10-979 ОСОБА_1 , колишній заступник начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік не використав, залишок складає: основної - 30 діб, додаткової 15 діб (а.с.30).

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати компенсації за невикористану відпустку за 2019 рік такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Положеннями Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) передбачені державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Згідно із ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Водночас, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено положеннями Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Положеннями ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно із положеннями ч.ч. 1-4 ст. 93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до приписів ч.ч. 8-11 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).

За приписами п. 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз.7 і 8 п.8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки визначено приписами Конституції України.

Особу не може бути позбавлено такого права.

Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII.

Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

З огляду на наведені норми законодавства, суд приходить до висновку про те, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Конституційним Судом України у рішенні від 07.05.2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) викладено висновок стосовно того, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.

Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи відсутність правового врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку приписів Кодексу законів про працю України і Закону України «Про відпустки».

Так, відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 року по справі №160/10875/19 (адміністративне провадження №К/9901/13369/20).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що також не заперечено відповідачем, позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік, залишок складає: основна - 30 діб, додаткова - 15 діб, тобто загалом 45 діб (а.с.30).

Отже, позивач при звільненні зі служби в поліції має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпусток за 2019 рік.

Доказів нарахування і виплати позивачу такої компенсації за 45 діб відпусток за 2019 рік матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки за 2019 рік, протиправні.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача з відповідача суму компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки в розмірі 22 108,50грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку №260 при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

При звільнені поліцейського зі служби в поліції розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає відрахуванню за надмірно нараховану частину щорічної відпустки, здійснюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримав поліцейський за дні чергової відпустки.

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 11.03.2021 р. №1097 грошове забезпечення заступника начальника слідчого відділу Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_1 станом 11.08.2020 р. на день звільнення у місячному розмірі становить 15 143,09грн.

Одноденний розмір грошового забезпечення для визначення розміру грошової компенсації за невикористану відпустку становить 504,77грн. (15 143,09грн./30).

З урахуванням положень пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 та довідки Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про грошове забезпечення позивача на день звільнення від 11.03.2021 р. №1097, суд вважає, що розмір грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2019 рік становить 22 714,65грн.

Враховуюче наведене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік в загальному розмірі 22 714,65грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірному питанні.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та стягнення грошової компенсації підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9 , 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправною відмови та стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області грошову компенсацію за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік в розмірі 22 714,65грн. (двадцять дві тисячі сімсот чотирнадцять гривень 65 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а, код ЄДРПОУ 40108866) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 17.03.2021 р.

Суддя О.С. Рябчук